Тетяна Рубінська
Мацьків Олена. Країна Ніландія. – Львів: «Свічадо», 2010. – 48 с.
Для кого пишуться казки? Де вони живуть? Казки потрібні всім і живуть у серці протягом всього життя. Важко було б рости без таких надійних і потрібних друзів. Кожній дитині потрібно читати казку. Кожному дорослому необхідно читати казку. Дитині – щоб рости щасливою, а дорослому – щоб знову бути щасливим. Тому Олена Мацьків запрошує усіх нас разом відвідати країну під дивною назвою «Ніландія».
А все сталося якраз перед Різдвом, коли одним хлопчик з прекрасним іменем Юрасик повертався додому від бабусі. Він прогулювався і насолоджувався своєю прогулянкою, часто зупиняючись, заглядаючи на ліхтарі і рахуючи кроки між ними. Або просто слухав, як хрумтить сніг, уявляючи, як це десь там на хмарках сидить старезний велетень і наминає хрумкі вафлі, крихти яких перетворюються на пухнастий сніг. Чи часто ми дорослі дозволяємо собі такі приємні прогулянки? Ні. Ми виправдовуємося тим, що у нас немає часу. Але чи це не єдине, що є у нас? Нам би справді повчитися у дітей як правильно радіти життю і передріздвяному снігу.
Юрасик – дуже життєрадісний хлопчик. Тільки от він роздумує і трошки сумує через те, що його всі звуть Грубасиком. Йому просто шкода свого імені, котре часто взагалі опускають. А це не зовсім приємно, коли ґудзики сорочки на животі не сходяться. Хлопчик любив себе, просто йому бракувало сили волі, аби могти сказати «ні» усім смакойликам на світі.
Пригода хлопчика почалася тоді, коли хлопчик сів на червоний трамвайчик, аби проїхати одну зупинку до свого дому. Часто ми навіть не уявляємо, як багато може важити одна трамвайна зупинка. Там Юрасик зустрівся з дівчинкою, котра слово «ні» вважала найпрекраснішим словом у світі. Трамвайчик не мав інших зупинок, окрім кінцевої, тому обоє дітей приїхали на кінцеву зупинку – Ніландію. Як виявилося це була ціла країна, в якій майже не було ліхтарів, зате снігу було, хоч відбавляй.
Тут герої казки знайомляться з самим президентом країни Небудьком, а коли розслідування веде приватний детектив Нікомуніслова – то це вже точно дуже серйозно. Виявляється, що хлопчик потрапив до країни Ніландії випадково, але повернутися назад він зможе лишень з дівчинкою. Тоді прикордонник Аніруш затримує героїв, вважаючи їх шпигунами. А про подальше велике і захоплююче випробування для хлопчика і дівчинки ви дізнаєтеся із сторінок книги.
Про дитячу книгу не можна писати лишень як про казку, залишаючи поза увагою прекрасні ілюстрації, котрі доповнюють багату дитячу уяву новими картинками, героями і сценами. Марина Михайлошина оформила малювала усі ті прекрасні малюнки з краєвидами вулиць Ніландії, із засніженими будинками, теплими ліхтарями, дивним чудо-трамвайчиком, Юрасиком і дівчиною, іншими героями казки, столом, на якому красуються усі солодощі світу, відтворюючи різні почуття, які переживає читач, гортаючи кожну сторінку книги. Зрештою, яка ж це дитяча книга без веселкових малюнків?
Казка навчає дружби і взаємопідтримки, діти вчаться робити правильний вибір і бути сильнішими у своїх страхах, навіть вчаться як правильно тренувати силу волі. Діти зможуть розуміти усю силу слів, а також знати, коли можна говорити «так», а коли варто сказати «ні».
Чи повернулися герої додому? Як кожен змінився? Чи були це зміни на краще? Чи встигли діти повернутися додому до Різдва? Що таке Ніландія? Який існує зв’язок між країною Ніландією і народженням Ісуса? Це ті таємниці і відкриття, які кожному з Вас під силу зробити разом із своїми дітьми. Гарного Вам Різдва!

Тетяна Рубінська
Елдредж Джон. Дике серце: Таємниця чоловічого серця. – Львів: «Свічадо», 2010. – 232 с.
Усі намагаються зрозуміти, чого хочуть жінки, що там у голові білявки, брюнетки, шатенки, які у них таємниці, що приховує у собі мінливе жіноче серце. У цих перемовинах зовсім забувають, що те, чого хочуть чоловіки – теж насправді велика таємниця…
Часто у стосунках чоловіка і жінки виникає небезпечна межа Міжмноюітобою. Тоді виникає потреба нового розуміння, яке так важко десь знайти, складно запитати, коли зовсім не знаєш запитання, проте точно розумієш - щось не так. Хочеться заглянути у чоловічу душу трохи глибше, аж за двері мужності, щоб знати, а як там? Яка там температура почуттів? Які там страхи і бажання? Які несказані слова приховує у собі велике чоловіче серце? Якщо просто шукати, то так ніколи і не знайдеш. Шукати, тільки щоб знаходити. Саме тоді, коли мої пошуки перейшли у знахідку, прийшло запрошення у відповіді – книга «Дике серце» Джона Елдреджа. «Це саме те, що мені потрібно»! У підзаголовку красувався напис «таємниця чоловічої душі». Цього разу я не послухала скептично-дорослий голос про те, що не існує таких книг. Я просто сказала, що я надто довго шукала, щоб тепер випустити з рук знайдене. Тільки я і таємниця…
… Опісля прочитаного через деякий час я зі своїми друзями гуляли містом Яремче, хлопці надибали чоловіка, котрий стріляв з арбалетів і наче загіпнотизовані кинулися туди. Моя подруга обурено: «Зовсім наче маленькі діти. Навіщо їм ті арбалети? Ще не набавилися». Я раптом побачила у цій подрузі себе до книги Джона Елдреджа…
Книга неймовірно огорнула мене собою. Я жила наче у світі таємниць. Дванадцять розділів книги як дванадцять повітряних куль, з кожною підіймаєшся все вище і, як не дивно, за щораз відчуваєш тверду землю під ногами. У вступі автор каже, що це не чергова книжка для чоловіків, це дозвіл бути тим, ким є. Замість того, щоб змінювати власне серце, чоловікові просто потрібно один раз зрозуміти своє серце, знайти призначення «заради віднайдення життя, сповненого свободи, пристрасти і пригоди».
Тож автор шукає чоловіче серце. Чоловіки потребують чогось іншого, аніж прийнято думати. Чоловіче серце мусить бути вислухане як чоловіком, так і жінкою, бо саме тоді буде можливою така бажана гармонія у стосунках. «Чоловіче серце потребує місця, де ніщо не є завчасу підготовлене, напівфабрикатне, знежирене, запаковане, ліцензоване, в режимі on-line, готове до вживання. Там немає крайніх термінів, телефонних дзвінків чи засідань комітету. Там мусить бути простір для душі». «Ніколи не обмежуйте чоловіків!» - несе у собі послання книга. Кожен чоловік хоче виграти битву, пережити пригоду і врятувати красуню. Дивним чином бажання жінки прямо пропорційні бажанню чоловіку. Кожна жінка хоче, щоб за неї боролися, бути частиною пригоди і відкрити у собі красуню.
Чоловік мусить зрозуміти, звідки він прийшов і чого вартий. Найглибшим страхом кожного чоловіка є страх бути викритим, виявитися самозванцем, а не справжнім чоловіком. Чоловік несе у собі образ Бога не лише у фізичній силі, а ще і в душі. Кожен чоловік – «пагін роду переможців». Джон Елдредж повертається у своїх пошуках до першої жінки і першого чоловіка – Єви і Адама. Автор помічає, що все наступне, створене Богом було досконалішим за попереднє. Адам був тріумфом праці рук Божих, створений на образ і подобу Бога. Він втілює у собі силу, шаленство, дикість і пристрасть, яку перейняв від Бога. Завершальним штрихом всього творіння була Єва. З нею творення підходить до найвищої вершини, кульмінації. Вона втілює у собі красу, таємницю і ніжну вразливість Бога. Автор саме в Едемі шукає відповідей на поведінку сучасного чоловіка і жінки. І знаходить!
Тільки Едем був пристосований до життя, а весь інший світ був диким і Адам мусив опанувати його через помилку свою і Євину. Адам повівся пасивно на спокусу Єви, він не йде на ризик, не бореться і не визволяє Єву. Кожен чоловік щодня повторює таку помилку Адама. Єва також зраджує своє призначення. Єву змій обманув, сказавши, що Бог щось приховує від неї. Мистецтво бути жінкою взяло гору… Усі чоловіки зводяться до єдиного чоловіка, вони бояться викриття, думаючи що не є тим, ким їм призначено бути. Що ми бачимо, коли зустрічаємося з чоловіком? Фасад, старанно вироблений фіговим листочком. Усі хлопчики і дівчатка, діти Адама і Єви, приходять у цей світ і гублять свої серця. А тоді все життя шукають їх. У силі кожного з нас знайти своє серце.
Також автор дає відповіді на складні запитання: Чому чоловіки люблять спорт? Чому вдаються у кар’єризм? Чому чоловіки «пропадають» на роботі? Чому мають коханок? Що для чоловіка є порнографія і мастурбація? Чому успіх так багато важить для чоловіка? Що є чоловічий страх? Що таке чоловіче товариство для чоловіка? Чому безліч чоловіків живе у тихому відчаї? Що таке гомосексуалізм? Коли хлопчик залишається хлопчиком, а коли стає чоловіком? Чому чоловіки часто залежать від дружин і стають підкаблучниками? Чому чоловіки приходять до жінки, щоб підтвердити свою мужність, і чи правильно вони роблять? Чому чоловік поставив Єву на місце Бога? Чому часто чоловік ховається за своїм тілом? Чому чоловіки зловживають шкідливими звичками? Чому жінка так хоче чути слова з уст чоловіка? Чому чоловіки не плачуть чи так бояться розплакатися? Чому чоловіки відмовляються від своїх мрій?
Джон Елдредж повертається у дитинство кожного чоловіка, говорячи і показуючи усю важливість виховання матері і виховання батька. Коли батько має «взяти» хлопчика до себе, а мати «відпустити»? Чому для чоловіка так важливо знайти своє справжнє ім’я? Автор розповідає про травми і рани чоловіків. Вони – це те, що найретельніше приховує у собі кожен чоловік. Автор каже, що рану, яку чоловік не визнав і не оплакав, неможливо зцілити. «Геній чоловіка відкривається лишень там, де є його рана». Життя часто засовує лева у клітку, воно вчить чоловіка жити за умовними ґратами. Щоб визволитися конче потрібна мужність, а вона дарується лишень іншою мужністю. Чоловік проходить ініціацію, котру мусить провести батько чи інший чоловік, але найчастіше її проводить Бог. А тоді чоловік вирушає у справжню мандрівку. І тут зустрічається з ворогом, що ранитиме у найвразливіше місце – серце. Але чоловік може подолати все тоді, коли готовий братися до справи не раз, не два і навіть не тричі. Він має бути воїном, а воїн – це назавжди. « Життя – це не проблема, яку потрібно вирішити, це пригода, яку потрібно прожити».
На сьогодні, більшість чоловіків так і не взяли участь у боротьбі, а більшість жінок досі перебуває у вежі. Можна це змінити. Для чоловіка немає якихось особливих формул для цього, проте у нього є дике серце. Чоловік може проявити себе, як чоловік, коли йде назустріч пригоді, яка йому не підконтрольна, завойовує жінку, що є бажаною супутницею всього його життя і вступає у бій, будучи непевним у перемозі.
Як на мене, то книгу «Дике серце» варто прочитати всім, залишитися наодинці зі своїм серцем, щиро сказати собі правду. Думаю, що люди понад усе бояться дізнатися правду, а ще більше – правду про себе. Тому будуть і такі, кому зовсім не сподобається те, що вони прочитають. Головне – це слухати своє серце, підійматися на вершину, боротися за тих, хто поруч, мчати наввипередки додому, бавитися у сніжки, йти у похід з друзями, спускатися порогами на байдарках, стрибати з парашуту і ніколи не забороняти собі стріляти з арбалета, зняти фіговий листочок і ніколи не забороняти бути своєму серцю диким.