Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Рубінська (1990) /
Публіцистика
Чого хочуть чоловіки, або сафарі серця
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чого хочуть чоловіки, або сафарі серця
Тетяна Рубінська
Елдредж Джон. Дике серце: Таємниця чоловічого серця. – Львів: «Свічадо», 2010. – 232 с.
Усі намагаються зрозуміти, чого хочуть жінки, що там у голові білявки, брюнетки, шатенки, які у них таємниці, що приховує у собі мінливе жіноче серце. У цих перемовинах зовсім забувають, що те, чого хочуть чоловіки – теж насправді велика таємниця…
Часто у стосунках чоловіка і жінки виникає небезпечна межа Міжмноюітобою. Тоді виникає потреба нового розуміння, яке так важко десь знайти, складно запитати, коли зовсім не знаєш запитання, проте точно розумієш - щось не так. Хочеться заглянути у чоловічу душу трохи глибше, аж за двері мужності, щоб знати, а як там? Яка там температура почуттів? Які там страхи і бажання? Які несказані слова приховує у собі велике чоловіче серце? Якщо просто шукати, то так ніколи і не знайдеш. Шукати, тільки щоб знаходити. Саме тоді, коли мої пошуки перейшли у знахідку, прийшло запрошення у відповіді – книга «Дике серце» Джона Елдреджа. «Це саме те, що мені потрібно»! У підзаголовку красувався напис «таємниця чоловічої душі». Цього разу я не послухала скептично-дорослий голос про те, що не існує таких книг. Я просто сказала, що я надто довго шукала, щоб тепер випустити з рук знайдене. Тільки я і таємниця…
… Опісля прочитаного через деякий час я зі своїми друзями гуляли містом Яремче, хлопці надибали чоловіка, котрий стріляв з арбалетів і наче загіпнотизовані кинулися туди. Моя подруга обурено: «Зовсім наче маленькі діти. Навіщо їм ті арбалети? Ще не набавилися». Я раптом побачила у цій подрузі себе до книги Джона Елдреджа…
Книга неймовірно огорнула мене собою. Я жила наче у світі таємниць. Дванадцять розділів книги як дванадцять повітряних куль, з кожною підіймаєшся все вище і, як не дивно, за щораз відчуваєш тверду землю під ногами. У вступі автор каже, що це не чергова книжка для чоловіків, це дозвіл бути тим, ким є. Замість того, щоб змінювати власне серце, чоловікові просто потрібно один раз зрозуміти своє серце, знайти призначення «заради віднайдення життя, сповненого свободи, пристрасти і пригоди».
Тож автор шукає чоловіче серце. Чоловіки потребують чогось іншого, аніж прийнято думати. Чоловіче серце мусить бути вислухане як чоловіком, так і жінкою, бо саме тоді буде можливою така бажана гармонія у стосунках. «Чоловіче серце потребує місця, де ніщо не є завчасу підготовлене, напівфабрикатне, знежирене, запаковане, ліцензоване, в режимі on-line, готове до вживання. Там немає крайніх термінів, телефонних дзвінків чи засідань комітету. Там мусить бути простір для душі». «Ніколи не обмежуйте чоловіків!» - несе у собі послання книга. Кожен чоловік хоче виграти битву, пережити пригоду і врятувати красуню. Дивним чином бажання жінки прямо пропорційні бажанню чоловіку. Кожна жінка хоче, щоб за неї боролися, бути частиною пригоди і відкрити у собі красуню.
Чоловік мусить зрозуміти, звідки він прийшов і чого вартий. Найглибшим страхом кожного чоловіка є страх бути викритим, виявитися самозванцем, а не справжнім чоловіком. Чоловік несе у собі образ Бога не лише у фізичній силі, а ще і в душі. Кожен чоловік – «пагін роду переможців». Джон Елдредж повертається у своїх пошуках до першої жінки і першого чоловіка – Єви і Адама. Автор помічає, що все наступне, створене Богом було досконалішим за попереднє. Адам був тріумфом праці рук Божих, створений на образ і подобу Бога. Він втілює у собі силу, шаленство, дикість і пристрасть, яку перейняв від Бога. Завершальним штрихом всього творіння була Єва. З нею творення підходить до найвищої вершини, кульмінації. Вона втілює у собі красу, таємницю і ніжну вразливість Бога. Автор саме в Едемі шукає відповідей на поведінку сучасного чоловіка і жінки. І знаходить!
Тільки Едем був пристосований до життя, а весь інший світ був диким і Адам мусив опанувати його через помилку свою і Євину. Адам повівся пасивно на спокусу Єви, він не йде на ризик, не бореться і не визволяє Єву. Кожен чоловік щодня повторює таку помилку Адама. Єва також зраджує своє призначення. Єву змій обманув, сказавши, що Бог щось приховує від неї. Мистецтво бути жінкою взяло гору… Усі чоловіки зводяться до єдиного чоловіка, вони бояться викриття, думаючи що не є тим, ким їм призначено бути. Що ми бачимо, коли зустрічаємося з чоловіком? Фасад, старанно вироблений фіговим листочком. Усі хлопчики і дівчатка, діти Адама і Єви, приходять у цей світ і гублять свої серця. А тоді все життя шукають їх. У силі кожного з нас знайти своє серце.
Також автор дає відповіді на складні запитання: Чому чоловіки люблять спорт? Чому вдаються у кар’єризм? Чому чоловіки «пропадають» на роботі? Чому мають коханок? Що для чоловіка є порнографія і мастурбація? Чому успіх так багато важить для чоловіка? Що є чоловічий страх? Що таке чоловіче товариство для чоловіка? Чому безліч чоловіків живе у тихому відчаї? Що таке гомосексуалізм? Коли хлопчик залишається хлопчиком, а коли стає чоловіком? Чому чоловіки часто залежать від дружин і стають підкаблучниками? Чому чоловіки приходять до жінки, щоб підтвердити свою мужність, і чи правильно вони роблять? Чому чоловік поставив Єву на місце Бога? Чому часто чоловік ховається за своїм тілом? Чому чоловіки зловживають шкідливими звичками? Чому жінка так хоче чути слова з уст чоловіка? Чому чоловіки не плачуть чи так бояться розплакатися? Чому чоловіки відмовляються від своїх мрій?
Джон Елдредж повертається у дитинство кожного чоловіка, говорячи і показуючи усю важливість виховання матері і виховання батька. Коли батько має «взяти» хлопчика до себе, а мати «відпустити»? Чому для чоловіка так важливо знайти своє справжнє ім’я? Автор розповідає про травми і рани чоловіків. Вони – це те, що найретельніше приховує у собі кожен чоловік. Автор каже, що рану, яку чоловік не визнав і не оплакав, неможливо зцілити. «Геній чоловіка відкривається лишень там, де є його рана». Життя часто засовує лева у клітку, воно вчить чоловіка жити за умовними ґратами. Щоб визволитися конче потрібна мужність, а вона дарується лишень іншою мужністю. Чоловік проходить ініціацію, котру мусить провести батько чи інший чоловік, але найчастіше її проводить Бог. А тоді чоловік вирушає у справжню мандрівку. І тут зустрічається з ворогом, що ранитиме у найвразливіше місце – серце. Але чоловік може подолати все тоді, коли готовий братися до справи не раз, не два і навіть не тричі. Він має бути воїном, а воїн – це назавжди. « Життя – це не проблема, яку потрібно вирішити, це пригода, яку потрібно прожити».
На сьогодні, більшість чоловіків так і не взяли участь у боротьбі, а більшість жінок досі перебуває у вежі. Можна це змінити. Для чоловіка немає якихось особливих формул для цього, проте у нього є дике серце. Чоловік може проявити себе, як чоловік, коли йде назустріч пригоді, яка йому не підконтрольна, завойовує жінку, що є бажаною супутницею всього його життя і вступає у бій, будучи непевним у перемозі.
Як на мене, то книгу «Дике серце» варто прочитати всім, залишитися наодинці зі своїм серцем, щиро сказати собі правду. Думаю, що люди понад усе бояться дізнатися правду, а ще більше – правду про себе. Тому будуть і такі, кому зовсім не сподобається те, що вони прочитають. Головне – це слухати своє серце, підійматися на вершину, боротися за тих, хто поруч, мчати наввипередки додому, бавитися у сніжки, йти у похід з друзями, спускатися порогами на байдарках, стрибати з парашуту і ніколи не забороняти собі стріляти з арбалета, зняти фіговий листочок і ніколи не забороняти бути своєму серцю диким.
Елдредж Джон. Дике серце: Таємниця чоловічого серця. – Львів: «Свічадо», 2010. – 232 с.
Усі намагаються зрозуміти, чого хочуть жінки, що там у голові білявки, брюнетки, шатенки, які у них таємниці, що приховує у собі мінливе жіноче серце. У цих перемовинах зовсім забувають, що те, чого хочуть чоловіки – теж насправді велика таємниця…
Часто у стосунках чоловіка і жінки виникає небезпечна межа Міжмноюітобою. Тоді виникає потреба нового розуміння, яке так важко десь знайти, складно запитати, коли зовсім не знаєш запитання, проте точно розумієш - щось не так. Хочеться заглянути у чоловічу душу трохи глибше, аж за двері мужності, щоб знати, а як там? Яка там температура почуттів? Які там страхи і бажання? Які несказані слова приховує у собі велике чоловіче серце? Якщо просто шукати, то так ніколи і не знайдеш. Шукати, тільки щоб знаходити. Саме тоді, коли мої пошуки перейшли у знахідку, прийшло запрошення у відповіді – книга «Дике серце» Джона Елдреджа. «Це саме те, що мені потрібно»! У підзаголовку красувався напис «таємниця чоловічої душі». Цього разу я не послухала скептично-дорослий голос про те, що не існує таких книг. Я просто сказала, що я надто довго шукала, щоб тепер випустити з рук знайдене. Тільки я і таємниця…
… Опісля прочитаного через деякий час я зі своїми друзями гуляли містом Яремче, хлопці надибали чоловіка, котрий стріляв з арбалетів і наче загіпнотизовані кинулися туди. Моя подруга обурено: «Зовсім наче маленькі діти. Навіщо їм ті арбалети? Ще не набавилися». Я раптом побачила у цій подрузі себе до книги Джона Елдреджа…
Книга неймовірно огорнула мене собою. Я жила наче у світі таємниць. Дванадцять розділів книги як дванадцять повітряних куль, з кожною підіймаєшся все вище і, як не дивно, за щораз відчуваєш тверду землю під ногами. У вступі автор каже, що це не чергова книжка для чоловіків, це дозвіл бути тим, ким є. Замість того, щоб змінювати власне серце, чоловікові просто потрібно один раз зрозуміти своє серце, знайти призначення «заради віднайдення життя, сповненого свободи, пристрасти і пригоди».
Тож автор шукає чоловіче серце. Чоловіки потребують чогось іншого, аніж прийнято думати. Чоловіче серце мусить бути вислухане як чоловіком, так і жінкою, бо саме тоді буде можливою така бажана гармонія у стосунках. «Чоловіче серце потребує місця, де ніщо не є завчасу підготовлене, напівфабрикатне, знежирене, запаковане, ліцензоване, в режимі on-line, готове до вживання. Там немає крайніх термінів, телефонних дзвінків чи засідань комітету. Там мусить бути простір для душі». «Ніколи не обмежуйте чоловіків!» - несе у собі послання книга. Кожен чоловік хоче виграти битву, пережити пригоду і врятувати красуню. Дивним чином бажання жінки прямо пропорційні бажанню чоловіку. Кожна жінка хоче, щоб за неї боролися, бути частиною пригоди і відкрити у собі красуню.
Чоловік мусить зрозуміти, звідки він прийшов і чого вартий. Найглибшим страхом кожного чоловіка є страх бути викритим, виявитися самозванцем, а не справжнім чоловіком. Чоловік несе у собі образ Бога не лише у фізичній силі, а ще і в душі. Кожен чоловік – «пагін роду переможців». Джон Елдредж повертається у своїх пошуках до першої жінки і першого чоловіка – Єви і Адама. Автор помічає, що все наступне, створене Богом було досконалішим за попереднє. Адам був тріумфом праці рук Божих, створений на образ і подобу Бога. Він втілює у собі силу, шаленство, дикість і пристрасть, яку перейняв від Бога. Завершальним штрихом всього творіння була Єва. З нею творення підходить до найвищої вершини, кульмінації. Вона втілює у собі красу, таємницю і ніжну вразливість Бога. Автор саме в Едемі шукає відповідей на поведінку сучасного чоловіка і жінки. І знаходить!
Тільки Едем був пристосований до життя, а весь інший світ був диким і Адам мусив опанувати його через помилку свою і Євину. Адам повівся пасивно на спокусу Єви, він не йде на ризик, не бореться і не визволяє Єву. Кожен чоловік щодня повторює таку помилку Адама. Єва також зраджує своє призначення. Єву змій обманув, сказавши, що Бог щось приховує від неї. Мистецтво бути жінкою взяло гору… Усі чоловіки зводяться до єдиного чоловіка, вони бояться викриття, думаючи що не є тим, ким їм призначено бути. Що ми бачимо, коли зустрічаємося з чоловіком? Фасад, старанно вироблений фіговим листочком. Усі хлопчики і дівчатка, діти Адама і Єви, приходять у цей світ і гублять свої серця. А тоді все життя шукають їх. У силі кожного з нас знайти своє серце.
Також автор дає відповіді на складні запитання: Чому чоловіки люблять спорт? Чому вдаються у кар’єризм? Чому чоловіки «пропадають» на роботі? Чому мають коханок? Що для чоловіка є порнографія і мастурбація? Чому успіх так багато важить для чоловіка? Що є чоловічий страх? Що таке чоловіче товариство для чоловіка? Чому безліч чоловіків живе у тихому відчаї? Що таке гомосексуалізм? Коли хлопчик залишається хлопчиком, а коли стає чоловіком? Чому чоловіки часто залежать від дружин і стають підкаблучниками? Чому чоловіки приходять до жінки, щоб підтвердити свою мужність, і чи правильно вони роблять? Чому чоловік поставив Єву на місце Бога? Чому часто чоловік ховається за своїм тілом? Чому чоловіки зловживають шкідливими звичками? Чому жінка так хоче чути слова з уст чоловіка? Чому чоловіки не плачуть чи так бояться розплакатися? Чому чоловіки відмовляються від своїх мрій?
Джон Елдредж повертається у дитинство кожного чоловіка, говорячи і показуючи усю важливість виховання матері і виховання батька. Коли батько має «взяти» хлопчика до себе, а мати «відпустити»? Чому для чоловіка так важливо знайти своє справжнє ім’я? Автор розповідає про травми і рани чоловіків. Вони – це те, що найретельніше приховує у собі кожен чоловік. Автор каже, що рану, яку чоловік не визнав і не оплакав, неможливо зцілити. «Геній чоловіка відкривається лишень там, де є його рана». Життя часто засовує лева у клітку, воно вчить чоловіка жити за умовними ґратами. Щоб визволитися конче потрібна мужність, а вона дарується лишень іншою мужністю. Чоловік проходить ініціацію, котру мусить провести батько чи інший чоловік, але найчастіше її проводить Бог. А тоді чоловік вирушає у справжню мандрівку. І тут зустрічається з ворогом, що ранитиме у найвразливіше місце – серце. Але чоловік може подолати все тоді, коли готовий братися до справи не раз, не два і навіть не тричі. Він має бути воїном, а воїн – це назавжди. « Життя – це не проблема, яку потрібно вирішити, це пригода, яку потрібно прожити».
На сьогодні, більшість чоловіків так і не взяли участь у боротьбі, а більшість жінок досі перебуває у вежі. Можна це змінити. Для чоловіка немає якихось особливих формул для цього, проте у нього є дике серце. Чоловік може проявити себе, як чоловік, коли йде назустріч пригоді, яка йому не підконтрольна, завойовує жінку, що є бажаною супутницею всього його життя і вступає у бій, будучи непевним у перемозі.
Як на мене, то книгу «Дике серце» варто прочитати всім, залишитися наодинці зі своїм серцем, щиро сказати собі правду. Думаю, що люди понад усе бояться дізнатися правду, а ще більше – правду про себе. Тому будуть і такі, кому зовсім не сподобається те, що вони прочитають. Головне – це слухати своє серце, підійматися на вершину, боротися за тих, хто поруч, мчати наввипередки додому, бавитися у сніжки, йти у похід з друзями, спускатися порогами на байдарках, стрибати з парашуту і ніколи не забороняти собі стріляти з арбалета, зняти фіговий листочок і ніколи не забороняти бути своєму серцю диким.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
