
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
2025.10.10
18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
2025.10.10
17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
2025.10.10
15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
2025.10.10
15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
2025.10.09
13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
2025.10.09
12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
2025.10.09
12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Рубінська (1990) /
Публіцистика
Чого хочуть чоловіки, або сафарі серця
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чого хочуть чоловіки, або сафарі серця
Тетяна Рубінська
Елдредж Джон. Дике серце: Таємниця чоловічого серця. – Львів: «Свічадо», 2010. – 232 с.
Усі намагаються зрозуміти, чого хочуть жінки, що там у голові білявки, брюнетки, шатенки, які у них таємниці, що приховує у собі мінливе жіноче серце. У цих перемовинах зовсім забувають, що те, чого хочуть чоловіки – теж насправді велика таємниця…
Часто у стосунках чоловіка і жінки виникає небезпечна межа Міжмноюітобою. Тоді виникає потреба нового розуміння, яке так важко десь знайти, складно запитати, коли зовсім не знаєш запитання, проте точно розумієш - щось не так. Хочеться заглянути у чоловічу душу трохи глибше, аж за двері мужності, щоб знати, а як там? Яка там температура почуттів? Які там страхи і бажання? Які несказані слова приховує у собі велике чоловіче серце? Якщо просто шукати, то так ніколи і не знайдеш. Шукати, тільки щоб знаходити. Саме тоді, коли мої пошуки перейшли у знахідку, прийшло запрошення у відповіді – книга «Дике серце» Джона Елдреджа. «Це саме те, що мені потрібно»! У підзаголовку красувався напис «таємниця чоловічої душі». Цього разу я не послухала скептично-дорослий голос про те, що не існує таких книг. Я просто сказала, що я надто довго шукала, щоб тепер випустити з рук знайдене. Тільки я і таємниця…
… Опісля прочитаного через деякий час я зі своїми друзями гуляли містом Яремче, хлопці надибали чоловіка, котрий стріляв з арбалетів і наче загіпнотизовані кинулися туди. Моя подруга обурено: «Зовсім наче маленькі діти. Навіщо їм ті арбалети? Ще не набавилися». Я раптом побачила у цій подрузі себе до книги Джона Елдреджа…
Книга неймовірно огорнула мене собою. Я жила наче у світі таємниць. Дванадцять розділів книги як дванадцять повітряних куль, з кожною підіймаєшся все вище і, як не дивно, за щораз відчуваєш тверду землю під ногами. У вступі автор каже, що це не чергова книжка для чоловіків, це дозвіл бути тим, ким є. Замість того, щоб змінювати власне серце, чоловікові просто потрібно один раз зрозуміти своє серце, знайти призначення «заради віднайдення життя, сповненого свободи, пристрасти і пригоди».
Тож автор шукає чоловіче серце. Чоловіки потребують чогось іншого, аніж прийнято думати. Чоловіче серце мусить бути вислухане як чоловіком, так і жінкою, бо саме тоді буде можливою така бажана гармонія у стосунках. «Чоловіче серце потребує місця, де ніщо не є завчасу підготовлене, напівфабрикатне, знежирене, запаковане, ліцензоване, в режимі on-line, готове до вживання. Там немає крайніх термінів, телефонних дзвінків чи засідань комітету. Там мусить бути простір для душі». «Ніколи не обмежуйте чоловіків!» - несе у собі послання книга. Кожен чоловік хоче виграти битву, пережити пригоду і врятувати красуню. Дивним чином бажання жінки прямо пропорційні бажанню чоловіку. Кожна жінка хоче, щоб за неї боролися, бути частиною пригоди і відкрити у собі красуню.
Чоловік мусить зрозуміти, звідки він прийшов і чого вартий. Найглибшим страхом кожного чоловіка є страх бути викритим, виявитися самозванцем, а не справжнім чоловіком. Чоловік несе у собі образ Бога не лише у фізичній силі, а ще і в душі. Кожен чоловік – «пагін роду переможців». Джон Елдредж повертається у своїх пошуках до першої жінки і першого чоловіка – Єви і Адама. Автор помічає, що все наступне, створене Богом було досконалішим за попереднє. Адам був тріумфом праці рук Божих, створений на образ і подобу Бога. Він втілює у собі силу, шаленство, дикість і пристрасть, яку перейняв від Бога. Завершальним штрихом всього творіння була Єва. З нею творення підходить до найвищої вершини, кульмінації. Вона втілює у собі красу, таємницю і ніжну вразливість Бога. Автор саме в Едемі шукає відповідей на поведінку сучасного чоловіка і жінки. І знаходить!
Тільки Едем був пристосований до життя, а весь інший світ був диким і Адам мусив опанувати його через помилку свою і Євину. Адам повівся пасивно на спокусу Єви, він не йде на ризик, не бореться і не визволяє Єву. Кожен чоловік щодня повторює таку помилку Адама. Єва також зраджує своє призначення. Єву змій обманув, сказавши, що Бог щось приховує від неї. Мистецтво бути жінкою взяло гору… Усі чоловіки зводяться до єдиного чоловіка, вони бояться викриття, думаючи що не є тим, ким їм призначено бути. Що ми бачимо, коли зустрічаємося з чоловіком? Фасад, старанно вироблений фіговим листочком. Усі хлопчики і дівчатка, діти Адама і Єви, приходять у цей світ і гублять свої серця. А тоді все життя шукають їх. У силі кожного з нас знайти своє серце.
Також автор дає відповіді на складні запитання: Чому чоловіки люблять спорт? Чому вдаються у кар’єризм? Чому чоловіки «пропадають» на роботі? Чому мають коханок? Що для чоловіка є порнографія і мастурбація? Чому успіх так багато важить для чоловіка? Що є чоловічий страх? Що таке чоловіче товариство для чоловіка? Чому безліч чоловіків живе у тихому відчаї? Що таке гомосексуалізм? Коли хлопчик залишається хлопчиком, а коли стає чоловіком? Чому чоловіки часто залежать від дружин і стають підкаблучниками? Чому чоловіки приходять до жінки, щоб підтвердити свою мужність, і чи правильно вони роблять? Чому чоловік поставив Єву на місце Бога? Чому часто чоловік ховається за своїм тілом? Чому чоловіки зловживають шкідливими звичками? Чому жінка так хоче чути слова з уст чоловіка? Чому чоловіки не плачуть чи так бояться розплакатися? Чому чоловіки відмовляються від своїх мрій?
Джон Елдредж повертається у дитинство кожного чоловіка, говорячи і показуючи усю важливість виховання матері і виховання батька. Коли батько має «взяти» хлопчика до себе, а мати «відпустити»? Чому для чоловіка так важливо знайти своє справжнє ім’я? Автор розповідає про травми і рани чоловіків. Вони – це те, що найретельніше приховує у собі кожен чоловік. Автор каже, що рану, яку чоловік не визнав і не оплакав, неможливо зцілити. «Геній чоловіка відкривається лишень там, де є його рана». Життя часто засовує лева у клітку, воно вчить чоловіка жити за умовними ґратами. Щоб визволитися конче потрібна мужність, а вона дарується лишень іншою мужністю. Чоловік проходить ініціацію, котру мусить провести батько чи інший чоловік, але найчастіше її проводить Бог. А тоді чоловік вирушає у справжню мандрівку. І тут зустрічається з ворогом, що ранитиме у найвразливіше місце – серце. Але чоловік може подолати все тоді, коли готовий братися до справи не раз, не два і навіть не тричі. Він має бути воїном, а воїн – це назавжди. « Життя – це не проблема, яку потрібно вирішити, це пригода, яку потрібно прожити».
На сьогодні, більшість чоловіків так і не взяли участь у боротьбі, а більшість жінок досі перебуває у вежі. Можна це змінити. Для чоловіка немає якихось особливих формул для цього, проте у нього є дике серце. Чоловік може проявити себе, як чоловік, коли йде назустріч пригоді, яка йому не підконтрольна, завойовує жінку, що є бажаною супутницею всього його життя і вступає у бій, будучи непевним у перемозі.
Як на мене, то книгу «Дике серце» варто прочитати всім, залишитися наодинці зі своїм серцем, щиро сказати собі правду. Думаю, що люди понад усе бояться дізнатися правду, а ще більше – правду про себе. Тому будуть і такі, кому зовсім не сподобається те, що вони прочитають. Головне – це слухати своє серце, підійматися на вершину, боротися за тих, хто поруч, мчати наввипередки додому, бавитися у сніжки, йти у похід з друзями, спускатися порогами на байдарках, стрибати з парашуту і ніколи не забороняти собі стріляти з арбалета, зняти фіговий листочок і ніколи не забороняти бути своєму серцю диким.
Елдредж Джон. Дике серце: Таємниця чоловічого серця. – Львів: «Свічадо», 2010. – 232 с.
Усі намагаються зрозуміти, чого хочуть жінки, що там у голові білявки, брюнетки, шатенки, які у них таємниці, що приховує у собі мінливе жіноче серце. У цих перемовинах зовсім забувають, що те, чого хочуть чоловіки – теж насправді велика таємниця…
Часто у стосунках чоловіка і жінки виникає небезпечна межа Міжмноюітобою. Тоді виникає потреба нового розуміння, яке так важко десь знайти, складно запитати, коли зовсім не знаєш запитання, проте точно розумієш - щось не так. Хочеться заглянути у чоловічу душу трохи глибше, аж за двері мужності, щоб знати, а як там? Яка там температура почуттів? Які там страхи і бажання? Які несказані слова приховує у собі велике чоловіче серце? Якщо просто шукати, то так ніколи і не знайдеш. Шукати, тільки щоб знаходити. Саме тоді, коли мої пошуки перейшли у знахідку, прийшло запрошення у відповіді – книга «Дике серце» Джона Елдреджа. «Це саме те, що мені потрібно»! У підзаголовку красувався напис «таємниця чоловічої душі». Цього разу я не послухала скептично-дорослий голос про те, що не існує таких книг. Я просто сказала, що я надто довго шукала, щоб тепер випустити з рук знайдене. Тільки я і таємниця…
… Опісля прочитаного через деякий час я зі своїми друзями гуляли містом Яремче, хлопці надибали чоловіка, котрий стріляв з арбалетів і наче загіпнотизовані кинулися туди. Моя подруга обурено: «Зовсім наче маленькі діти. Навіщо їм ті арбалети? Ще не набавилися». Я раптом побачила у цій подрузі себе до книги Джона Елдреджа…
Книга неймовірно огорнула мене собою. Я жила наче у світі таємниць. Дванадцять розділів книги як дванадцять повітряних куль, з кожною підіймаєшся все вище і, як не дивно, за щораз відчуваєш тверду землю під ногами. У вступі автор каже, що це не чергова книжка для чоловіків, це дозвіл бути тим, ким є. Замість того, щоб змінювати власне серце, чоловікові просто потрібно один раз зрозуміти своє серце, знайти призначення «заради віднайдення життя, сповненого свободи, пристрасти і пригоди».
Тож автор шукає чоловіче серце. Чоловіки потребують чогось іншого, аніж прийнято думати. Чоловіче серце мусить бути вислухане як чоловіком, так і жінкою, бо саме тоді буде можливою така бажана гармонія у стосунках. «Чоловіче серце потребує місця, де ніщо не є завчасу підготовлене, напівфабрикатне, знежирене, запаковане, ліцензоване, в режимі on-line, готове до вживання. Там немає крайніх термінів, телефонних дзвінків чи засідань комітету. Там мусить бути простір для душі». «Ніколи не обмежуйте чоловіків!» - несе у собі послання книга. Кожен чоловік хоче виграти битву, пережити пригоду і врятувати красуню. Дивним чином бажання жінки прямо пропорційні бажанню чоловіку. Кожна жінка хоче, щоб за неї боролися, бути частиною пригоди і відкрити у собі красуню.
Чоловік мусить зрозуміти, звідки він прийшов і чого вартий. Найглибшим страхом кожного чоловіка є страх бути викритим, виявитися самозванцем, а не справжнім чоловіком. Чоловік несе у собі образ Бога не лише у фізичній силі, а ще і в душі. Кожен чоловік – «пагін роду переможців». Джон Елдредж повертається у своїх пошуках до першої жінки і першого чоловіка – Єви і Адама. Автор помічає, що все наступне, створене Богом було досконалішим за попереднє. Адам був тріумфом праці рук Божих, створений на образ і подобу Бога. Він втілює у собі силу, шаленство, дикість і пристрасть, яку перейняв від Бога. Завершальним штрихом всього творіння була Єва. З нею творення підходить до найвищої вершини, кульмінації. Вона втілює у собі красу, таємницю і ніжну вразливість Бога. Автор саме в Едемі шукає відповідей на поведінку сучасного чоловіка і жінки. І знаходить!
Тільки Едем був пристосований до життя, а весь інший світ був диким і Адам мусив опанувати його через помилку свою і Євину. Адам повівся пасивно на спокусу Єви, він не йде на ризик, не бореться і не визволяє Єву. Кожен чоловік щодня повторює таку помилку Адама. Єва також зраджує своє призначення. Єву змій обманув, сказавши, що Бог щось приховує від неї. Мистецтво бути жінкою взяло гору… Усі чоловіки зводяться до єдиного чоловіка, вони бояться викриття, думаючи що не є тим, ким їм призначено бути. Що ми бачимо, коли зустрічаємося з чоловіком? Фасад, старанно вироблений фіговим листочком. Усі хлопчики і дівчатка, діти Адама і Єви, приходять у цей світ і гублять свої серця. А тоді все життя шукають їх. У силі кожного з нас знайти своє серце.
Також автор дає відповіді на складні запитання: Чому чоловіки люблять спорт? Чому вдаються у кар’єризм? Чому чоловіки «пропадають» на роботі? Чому мають коханок? Що для чоловіка є порнографія і мастурбація? Чому успіх так багато важить для чоловіка? Що є чоловічий страх? Що таке чоловіче товариство для чоловіка? Чому безліч чоловіків живе у тихому відчаї? Що таке гомосексуалізм? Коли хлопчик залишається хлопчиком, а коли стає чоловіком? Чому чоловіки часто залежать від дружин і стають підкаблучниками? Чому чоловіки приходять до жінки, щоб підтвердити свою мужність, і чи правильно вони роблять? Чому чоловік поставив Єву на місце Бога? Чому часто чоловік ховається за своїм тілом? Чому чоловіки зловживають шкідливими звичками? Чому жінка так хоче чути слова з уст чоловіка? Чому чоловіки не плачуть чи так бояться розплакатися? Чому чоловіки відмовляються від своїх мрій?
Джон Елдредж повертається у дитинство кожного чоловіка, говорячи і показуючи усю важливість виховання матері і виховання батька. Коли батько має «взяти» хлопчика до себе, а мати «відпустити»? Чому для чоловіка так важливо знайти своє справжнє ім’я? Автор розповідає про травми і рани чоловіків. Вони – це те, що найретельніше приховує у собі кожен чоловік. Автор каже, що рану, яку чоловік не визнав і не оплакав, неможливо зцілити. «Геній чоловіка відкривається лишень там, де є його рана». Життя часто засовує лева у клітку, воно вчить чоловіка жити за умовними ґратами. Щоб визволитися конче потрібна мужність, а вона дарується лишень іншою мужністю. Чоловік проходить ініціацію, котру мусить провести батько чи інший чоловік, але найчастіше її проводить Бог. А тоді чоловік вирушає у справжню мандрівку. І тут зустрічається з ворогом, що ранитиме у найвразливіше місце – серце. Але чоловік може подолати все тоді, коли готовий братися до справи не раз, не два і навіть не тричі. Він має бути воїном, а воїн – це назавжди. « Життя – це не проблема, яку потрібно вирішити, це пригода, яку потрібно прожити».
На сьогодні, більшість чоловіків так і не взяли участь у боротьбі, а більшість жінок досі перебуває у вежі. Можна це змінити. Для чоловіка немає якихось особливих формул для цього, проте у нього є дике серце. Чоловік може проявити себе, як чоловік, коли йде назустріч пригоді, яка йому не підконтрольна, завойовує жінку, що є бажаною супутницею всього його життя і вступає у бій, будучи непевним у перемозі.
Як на мене, то книгу «Дике серце» варто прочитати всім, залишитися наодинці зі своїм серцем, щиро сказати собі правду. Думаю, що люди понад усе бояться дізнатися правду, а ще більше – правду про себе. Тому будуть і такі, кому зовсім не сподобається те, що вони прочитають. Головне – це слухати своє серце, підійматися на вершину, боротися за тих, хто поруч, мчати наввипередки додому, бавитися у сніжки, йти у похід з друзями, спускатися порогами на байдарках, стрибати з парашуту і ніколи не забороняти собі стріляти з арбалета, зняти фіговий листочок і ніколи не забороняти бути своєму серцю диким.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію