Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці

«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»

…той оситняк** не сниться,
що замість хліба їв,
як мацав кат в колисці,
шукаючи зерно?
Вже не просієш в ситці
те борошно, все змів
єврей***, і навіть в мисці
залишив саме дно.
Чи сниться, як хлопчина
в болоті рве ситняк?
Як плаче в тім болоті
безсилий і страшний?
Він плаче, як причинний,
бо голод пупа втяг.
Ні духу вже, ні плоті,
лиш очі – з порожнин.
Нарве, складе до купи:
для брата і батьків.
Та те, що склав – поцупив
голодний, як і він.
Життя в катів не купиш.
Біда з усіх боків.
Приплівсь до хати, стукав.
Ніхто не відповів.
Останній вже, єдиний,
на призьбу ліг грудьми.
В живих – ані людини
немає між людьми.
Бо ті, що ще живії,
через годину мруть…
Усіх катюга виїв
у Бога і в миру.

Квітень 2007

*НКВД – Народный комиссариат внутренних дел СССР.
**оситняк (розмовне) – рослина схожа на очерет.
***«Хто організував голодомор? Що за люди?..
Хто був у цій сатанинській владі?..
Із 500 членів вищої радянської адміністрації
83 відсотки становили євреї».
(Левко Лук’яненко, стаття «У листопадові жалобні дні»
із збірки статей «Кому був вигідний голодомор?»,
Бібліотека журналу «Персонал», Київ 2003, МАУП).