Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Дороти Хили (1993)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Переглядів сторінки автора: 9047
Дата реєстрації: 2009-12-21 04:52:50
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2010.04.09 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Я перестала читати розумні книжки. У мене нема тлумачного словника для красивих слів. Я не вмію будувати сліпучо-гарні фрази, що вбивають навіть зародок думки про пошук сенсу,тому що його немає. Я не вмію писати. Мене ніхто не вчив. Я дилетант. Навіть не аматор. Я навіть не риба. А завжди хотіла нею бути. Я блондинка(космонавт). Я вмію робити сніг, якщо потрясу головою. :) мрію бути блідою і худою. Якою я є. Але у теперішніх обставинах, обидві критерії кришаться. Це мене вбиває. Але я ще ні разу не сідала на дієту. Я навіть не змогла бути венетаріанкою(не люблю обмеження) Хотіла м'яса й крові. В мене для лікаря занадто гарний почерк. Тому я сумніваюсь у правильності вибору. Люблю вирізувати сніжинки і малювати акварельні натюрморти. Думаю. Намагаюся вчити японську. Люблю червоний колір. Люблю бачити сни. Люблю носити чорне. Люблю контраст. Не вірю що хтось може врятувати світ. Сама не намагаюсь. Хочу мати раде волосся, але не смію зрадити собі. Все ще працюю для НАССА. Вивчаю космічне повітря. Потім забуваю дихати на Землі. Коли встаю, біліє в очах. Ненавиджу сирітки на руках
Люблю молочний шоколад і тутешню каву. Щоб сказати хто ти мені не потрібна розмова, досить побачити. Взагалі мабуть досить. Ще поставлю під сумнів свій статус:)

Найновіший твір
З Космосу
Дожилася до того, що читаю чужий щоденник
найгірше - не відчуваю вини
Дожилася до того що нереальність ілюзії
пронизує
Ніби серце - гудзик, і якась скотина намагається пришити його до хребта,
щоб не рухалось
Для загальної відомості, ця скотина мій мозок,
мозок дівчини з пшеничним волоссям,
це вже, щоб не принижуватись.
Скептична посмішка без очей...

Мій мозок...
завжди сперечається
обзиває наївною
сопливо-сентиментальною
дурепою

біль не гострий
це, ніби чуєш цей звук ножицями по склу

тільки більш глухо
серце не має вух
а нитка не гостра
більше як волосяний черв'як через шкіру
а голка.... це ніщо, мізер
вже стільки мій мозок зміг добитись

від цього тупого болю зростає роздратування
серце починає битись
як баскетбольний м'яч під м'зистою рукою завзятого гравця,
який намагається зрівняти рахунок

і ще більше болить
всі шари накладених швів пронизують

парадоксально

сьогодні мало не плакала
тримала в руках книгу рідною мовою
почала читати і всі ці звуки, такі м'які й прозорі,
відчуття ніби доторк до примарноі хмари
зіниці розширились
наче від хорошоі трави
і мало не пережила синдром Стендаля
Стендаль мабуть був геєм
та хто тоді не був геєм?
а зараз хто не гей? все аж кишить ними
як броколі в окропі, як черв'яками після дощу, які з'являються всюди
навіть на асфальті
хто зараз не гей?
What else should I say
Everyone is gay

він завжди був правий
і я вірю, де б він не був зараз
його небесно-волошкові очі не бачать папарацці
...жахливе діло пресса
жовч, рідка зтухла жовч

Жовтий завжди здавався мені зрадницьким, ніяк не сонячним

Солнечный круг небо вокруг
цей круг завжди був помаранчевим в уяві
я так мало звертала уваги на помаранчевий
завжди думала це дикість

дурна була, знов каже мені він
Привіт, давно не чула твоє привітне мугикання,
знов скептична посмішка, одної сотоі обличчя

дурна, який банальний епітет

еееееее......

От так от
загортаєш їм подарунки
вибираєш гарний папір
чекаєш усмішки

а вони
дозволяють тобі

читати їхні щоденники

веселого різдва америко.


copyright 2009