Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Дороти Хили (1993) /
Інша поезія
З Космосу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Космосу
Дожилася до того, що читаю чужий щоденник
найгірше - не відчуваю вини
Дожилася до того що нереальність ілюзії
пронизує
Ніби серце - гудзик, і якась скотина намагається пришити його до хребта,
щоб не рухалось
Для загальної відомості, ця скотина мій мозок,
мозок дівчини з пшеничним волоссям,
це вже, щоб не принижуватись.
Скептична посмішка без очей...
Мій мозок...
завжди сперечається
обзиває наївною
сопливо-сентиментальною
дурепою
біль не гострий
це, ніби чуєш цей звук ножицями по склу
тільки більш глухо
серце не має вух
а нитка не гостра
більше як волосяний черв'як через шкіру
а голка.... це ніщо, мізер
вже стільки мій мозок зміг добитись
від цього тупого болю зростає роздратування
серце починає битись
як баскетбольний м'яч під м'зистою рукою завзятого гравця,
який намагається зрівняти рахунок
і ще більше болить
всі шари накладених швів пронизують
парадоксально
сьогодні мало не плакала
тримала в руках книгу рідною мовою
почала читати і всі ці звуки, такі м'які й прозорі,
відчуття ніби доторк до примарноі хмари
зіниці розширились
наче від хорошоі трави
і мало не пережила синдром Стендаля
Стендаль мабуть був геєм
та хто тоді не був геєм?
а зараз хто не гей? все аж кишить ними
як броколі в окропі, як черв'яками після дощу, які з'являються всюди
навіть на асфальті
хто зараз не гей?
What else should I say
Everyone is gay
він завжди був правий
і я вірю, де б він не був зараз
його небесно-волошкові очі не бачать папарацці
...жахливе діло пресса
жовч, рідка зтухла жовч
Жовтий завжди здавався мені зрадницьким, ніяк не сонячним
Солнечный круг небо вокруг
цей круг завжди був помаранчевим в уяві
я так мало звертала уваги на помаранчевий
завжди думала це дикість
дурна була, знов каже мені він
Привіт, давно не чула твоє привітне мугикання,
знов скептична посмішка, одної сотоі обличчя
дурна, який банальний епітет
еееееее......
От так от
загортаєш їм подарунки
вибираєш гарний папір
чекаєш усмішки
а вони
дозволяють тобі
читати їхні щоденники
веселого різдва америко.
copyright 2009
найгірше - не відчуваю вини
Дожилася до того що нереальність ілюзії
пронизує
Ніби серце - гудзик, і якась скотина намагається пришити його до хребта,
щоб не рухалось
Для загальної відомості, ця скотина мій мозок,
мозок дівчини з пшеничним волоссям,
це вже, щоб не принижуватись.
Скептична посмішка без очей...
Мій мозок...
завжди сперечається
обзиває наївною
сопливо-сентиментальною
дурепою
біль не гострий
це, ніби чуєш цей звук ножицями по склу
тільки більш глухо
серце не має вух
а нитка не гостра
більше як волосяний черв'як через шкіру
а голка.... це ніщо, мізер
вже стільки мій мозок зміг добитись
від цього тупого болю зростає роздратування
серце починає битись
як баскетбольний м'яч під м'зистою рукою завзятого гравця,
який намагається зрівняти рахунок
і ще більше болить
всі шари накладених швів пронизують
парадоксально
сьогодні мало не плакала
тримала в руках книгу рідною мовою
почала читати і всі ці звуки, такі м'які й прозорі,
відчуття ніби доторк до примарноі хмари
зіниці розширились
наче від хорошоі трави
і мало не пережила синдром Стендаля
Стендаль мабуть був геєм
та хто тоді не був геєм?
а зараз хто не гей? все аж кишить ними
як броколі в окропі, як черв'яками після дощу, які з'являються всюди
навіть на асфальті
хто зараз не гей?
What else should I say
Everyone is gay
він завжди був правий
і я вірю, де б він не був зараз
його небесно-волошкові очі не бачать папарацці
...жахливе діло пресса
жовч, рідка зтухла жовч
Жовтий завжди здавався мені зрадницьким, ніяк не сонячним
Солнечный круг небо вокруг
цей круг завжди був помаранчевим в уяві
я так мало звертала уваги на помаранчевий
завжди думала це дикість
дурна була, знов каже мені він
Привіт, давно не чула твоє привітне мугикання,
знов скептична посмішка, одної сотоі обличчя
дурна, який банальний епітет
еееееее......
От так от
загортаєш їм подарунки
вибираєш гарний папір
чекаєш усмішки
а вони
дозволяють тобі
читати їхні щоденники
веселого різдва америко.
copyright 2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
