Чи справді вона несе відповідальність за все, що діється на сайті, як це задекларовано внизу кожної сторінки сайту?

Повинна бути:
а) веселою;
б) дотепною;
г) смішною;
д) з посмішкою, але без насмішки.

Не повинна бути:
а) гострою (колючою, ріжучою);
б) гіркою;
в) солоною;
г) масною;
д) кислою;
е) в’яжучою;
є) терпкою.

Єлейною ж (не плутати з масною!) та солодкою (для автора пародійованого твору) бути може, і написання подібних лише вітається.


27.07.2012

Перед тим, як писати пародію, справжньому пародисту слід:
1. ознайомитися зі всім творчим доробком автора, а не лише з твором, який він зібрався пародіювати;
2. розібратися, якими почуттями та прагненнями керувався автор при написанні твору;
3. визначити адресну аудиторію твору, який він збирається пародіювати;
4. якщо у вищезгаданому творі присутні ремінісценції на рядки з творів інших авторів або згадуються історичні події чи персонажі, постаратись якомога більше дізнатися як про згадані твори, так і про історичні події та персонажі, а також зрозуміти, чому саме автор згадав про них у тексті;
5. не писати пародії на твори визнаних та відомих авторів, якщо він сам не відноситься до їхнього числа.
Після того, як пародію все-таки написано, справжньому пародисту слід:
1. обов’язково зв’язатися з автором твору, який він збирається пародіювати і в максимально коректній та доброзичливій формі пояснити йому, чому пародія написана саме на цей твір;
2. в разі, якщо пародіювання творів означеного автора не припиняється, продовжувати цей коректний та доброзичливий діалог аж до того моменту, поки автор погоджується його підтримувати.

Примітка: авторам, твори яких часто пародіюють, для полегшення важкої та невдячної праці пародистів варто написати кілька творів, призначених навмисно для пародіювання, причому зазначити, яким саме пародистам вони адресовані. Обрані для цієї почесної місії пародисти повинні одразу ж взятися за написання максимально лояль(єлей)ної до (для) автора пародії та подякувати йому за наданий матеріал.


27.07.2012

1. Критикувати людину позаочі не можна - цим ти її ображаєш. Позаочі про іншу людину можна говорити тільки добре.
2. Критикувати людину в присутності інших теж не можна - з тієї ж причини.
3. Якщо ти хочеш людину покритикувати віч-на-віч, так би мовити, "навести на шлях істинний", варто запитати у неї, чи бажає вона вислухати тебе. Якщо ні - залиш її у спокої, а свою думку - при собі. Якщо бажає, то твоя критика має бути максимально необразливою, інакше одне необережне слово може зробити тебе її ворогом на все життя.

Зрештою, наша думка про інших - просто суб'єктивне сприйняття іншої особистості.
Ніхто не володіє істиною в останній інстанції, окрім Бога.

Інформація для роздумів: кажуть, людина помічає в інших саме ті недоліки, які притаманні їй самій.


29.07.2010