Пробач мені моє кохання,
З тобою поруч кожен крок.
І те, що цвів тоді бузок
І десь співала птаха рання.
Пробач мені ті порівняння
Очей твоїх і двох зірок.
До тебе плин моїх думок.
Й мої нестримані бажання.
Пробач мені ті дні чудові,
І те що був лише у слові
Легенький доторк до плеча.
Пробач мені також вірші
І що від серця і душі
Я так і не знайшов ключа.
20.05.2010 р.

Лягти сьогодні поміж твоїх ніг
Єство своє, наблизивши до входу,
За мить якусь осилити поріг,
Штовхнувши двері в насолоду.
Лягти, щоб загартований булат
Пізнав тепло твоєї плоті.
І бив схвильовано в набат
Язик мій у твоєму роті.
06.08.2009 р.

Добрий ранок, солодка моя
Сонце вже одягло золотий обладунок.
Під вікном птах співає і я,
Зачекався на твій поцілунок.
Прокидайся, дивися у очі мені,
Пригорнися до моїх грудей.
Хочу бачити теплі вогні,
Не цілованих зранку очей.
27.07.2009 р.

Прости мені і цю провину,
Ти ж бо противник всього зла,
Що я не гнув ніколи спину,
Якою б ноша не була.
Що я не падав на коліна
Нову щоб відвести біду
І не просив пучечок сіна,
Туди, де точно упаду.
Прости мені думки погані
І недотримані пости.
І що по суші чи по твані
Свій хрест продовжую нести.
Прости…
26.07.2009 р.

І ми зійшлися Інь і Янь,
Одвічних двоє протиріч,
Хотів сказати «Перестань»,
Та тільки «Ще» кричав у ніч.
Злилися смуги чорна й біла,
Тоненьку, перейшовши грань
Солодкі муки мого тіла
На вівтарі твоїх бажань.
28.07.2009 р.

Прийди до мене сонячне дівча,
Прийди хоч на коротку мить.
Рукою доторкнися до плеча
І кров холодна зразу закипить.
Хоч на коротку мить, а все ж прийди
Як хочеш вдень, а хочеш уночі.
А потім залишайся назавжди
І щоб рука у мене на плечі.
30.07.2009 р.

Я кожен ранок дякую Творцю
Він, сподіваюсь, чує з висоти,
За подаровану нам ніч оцю
В якій зі мною поруч ти.
За кожен теплий поцілунок,
Дарований моїм вустам.
За те, що втратив вже рахунок,
Ночей, які провів не сам.
06.08.2009 р.

Перший поцілунок дістанеться плечу,
Що уночі мене так ніжно гріло.
А потім поцілую досхочу
В моїх обіймах сонне тіло.
Легенько, не прокинешся від сну,
Губами й подихом по тілу візерунки.
Тебе усю собою огорну,
Ти спи. Хай сняться мої поцілунки.
14.08.2009 р.

На парк уже лягає позолота,
З земним тяжінням бореться каштан
І нерухомий, мов дружина Лота,
Стоїть над річкою туман.
Розлита жовта акварель
Між зелені зів’ялих трав,
Колодязний сумує журавель,
Який у вирій так і не літав.
05.09.2009 р.

Тепер куди лиш оком кину
Виблискує пожовклий глянець.
І я зажурену калину
Сьогодні запросив на танець.
Вона також була не проти,
Щоб я обняв її за стан.
Ми танцювали, нові ноти
Писав для нас густий туман.
09.09.2009 р.

Присядь, для тебе є розмова.
Дощем ледь-ледь торкнись плеча.
Дивуюся, яка ти кольорова,
Неначе хвіст у павича.
Дивуюся, сороки голосисті
Кричать щось надвисоким журавлям.
А в кронах, у зеленому ще листі,
З'явились звідкись кілька жовтих плям.
Присядь, не варто поспішати,
Так люба серцю мить оця,
Коли сади вдягаєш в нові шати,
З завзятістю умілого кравця.
Дивуюся ранковій прохолоді
І кожному пожовклому листочку.
І як щороку по останній моді,
Вдягає клен одну і ту ж сорочку.
Присядь, знайди для мене кілька слів,
Красивих як і ти сама.
Нам разом бути дуже мало днів,
Бо там зима.
20.09.2009 р.

А я не забирав руки
З твого стривоженого стану.
І тихо падали зірки
У ніч від поцілунків п’яну.
Немов настояні на хмелі
Летіли звідкіль і кудись,
А ми з тобою паралелі,
Які усе ж пересіклись.
20.09.2009 р.

День заховався за лаштунки,
На сцену вибігли зірки.
Дістались шиї поцілунки,
А грудям пестощі руки.
І по плечах, і по ключицях
Мандрують губи навпрошки,
Туди де на тугих копицях,
Піднялись ягідки-соски.
Живіт також не сирота
І ласки потребує нині,
За мить якусь мої вуста
Уже на цій рівнині.
Ну а тепер, як я вже звик
На груди дві долоні.
Ну а махровий мій язик,
Затримався у лоні.
20.09.2009 р.

У цю ніч поцілунком підсолену
Я до тебе приходжу дикун,
І шматую тебе оголену
І торкаюся пальцями струн.
На якійсь невідомій ще мові
Де всі звуки ідуть крізь гортань,
Я знаходжу слова кольорові
І вкладаю в твій слух без вагань.
І порушивши клятви схимності,
Що забуті давно на зубок,
Котрий раз позбавляю невинності
Затверділий в долоні сосок.
І стаємо миттєво коханцями,
І приймаємо ніч цю у дар.
І знімаю терпужними пальцями
Я з плечей твоїх денний нагар.
25.09.2009 р.

І знову, обриваючи рядки,
Тинятися з кутка в куток.
І знову бачити зірки,
На стелі де нема зірок.
І знов гасити папіроси
Об неповинну, тиху ніч.
Паперу списаного стоси
Кидати в охололу піч.
І знову пестити цю риму,
Немов привабливу коханку.
Гіркого наковтавшись диму,
Заснути десь аж на світанку.
15.12.2009 р.