ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз

Тетяна Левицька
2026.08.05 11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.

Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,

хома дідим
2026.08.05 09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм

Віктор Кучерук
2026.08.05 05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.

Роксолана Вірлан
2026.08.05 00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,

і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині

Ольга Садкова
2026.08.04 21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.

Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч

Світлана Пирогова
2026.08.04 20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.

Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень

Паб Лімерик
2026.08.04 17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.

Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.

Кока Черкаський
2026.08.04 16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леонід Соловей (1970) / Вірші

 * * *
У цю ніч поцілунком підсолену
Я до тебе приходжу дикун,
І шматую тебе оголену
І торкаюся пальцями струн.
На якійсь невідомій ще мові
Де всі звуки ідуть крізь гортань,
Я знаходжу слова кольорові
І вкладаю в твій слух без вагань.
І порушивши клятви схимності,
Що забуті давно на зубок,
Котрий раз позбавляю невинності
Затверділий в долоні сосок.
І стаємо миттєво коханцями,
І приймаємо ніч цю у дар.
І знімаю терпужними пальцями
Я з плечей твоїх денний нагар.
25.09.2009 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-12-23 10:33:54
Переглядів сторінки твору 3853
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.559 / 5.35)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.279 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.06 12:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-23 11:46:03 ]
Так неприховано-інтимно, сподобалось) Доставте решту розділових знаків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Штофель (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-23 14:09:04 ]
перш за все хочеться сказати, що вірш незвульгаризований, гарний, з тонкою претензією на грубість, яка однак, не викликає відрази, а навпаки, приваблює.
але вкладати слова в слух - звучить кострубато.
хотілося б більш вишуканих рим.
ну і, на мою суб'єктивну думку, позбавляти невинності сосок - це збочення ;)(
а в цілому вірш сприймається позитивно, еротична картинка гарна і чітка. чоловіче начало у всій красі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-12-23 14:44:19 ]
Попахує мазахізмом "шматую оголону" Бєдная дєвочка.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леонід Соловей (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-23 15:24:09 ]
Можливо Ви і праві, тільки чомусь здається, що "мазахізм" трішки інакше пишеться. І як на мене краще "шматувати оголених", ніж читати неграмотних...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-12-23 16:53:04 ]
Удачі у шматуванні.;)))Але ж у вас і не мозо...(

Леопольд фон Захер-Мазох родился 27 января 1836 года в г. Лемберг (тогдашнее название Львова) в семье начальника полиции Королевства Галичины и Володимирии Леопольда Захера. Предками его отца были испанцы, что в XVI веке поселились в Праге, и богемские немцы.

Его мать, Шарлотта, была дочерью профессора и тогдашнего ректора Львовского университета Франца фон Мазоха. Некоторые исследователи говорят о её русинском (украинском) происхождении.

На месте дома, где родился будущий писатель, теперь стоит известный во Львове «Гранд-Отель».

Леопольд, старший сын в семье, родился на 9-ом году брака родителей и сначала был такой хилый, что надежды на его выздоровление почти не было. Его здоровье начало улучшаться после того, как его отдали на выкармливание к украинской крестьянке в подльвовский городок Винники. С её молоком он впитал и любовь к земле своего рождения, которая не покидала его до конца жизни. Впоследствии, уже будучи писателем, Захер-Мазох много из услышанного из уст кормилицы вплетал в канву своих немецкоязычных новелл.

Когда Леопольду было 12 лет, семья переехала в Прагу, где мальчик выучил немецкий язык, на котором потом и писал свои произведения.

В родительском доме Леопольд воспитывался в атмосфере Просветительского либерализма, характерной для времени правления цесаря Франца-Иосифа. Уже в детстве в нём начали проявляться склонности, которые потом и сделали его знаменитым. Захер-Мазоха привлекали ситуации жестокости; ему нравилось смотреть на картины с изображением казней, а любимым чтением были жития мучеников. Важной личностью его детства стала родственница со стороны отца, графиня Ксенобия, которая была чрезвычайно красивой и в то же время жестокой женщиной. Однажды, играя в тайник со своими сестрами, он спрятался в спальне графини и стал свидетелем того, как сначала графиня привела туда любовника, а через несколько минут в спальню ворвался её муж с двумя друзьями. Графиня побила и выгнала трех непрошеных гостей, любовник убежал, а Леопольд неосмотрительно выдал свое присутствие, после чего графиня побила и его. Однако от её ударов мальчик чувствовал непонятное удовольствие. Мужчина вскоре вернулся, а Леопольд, спрятавшись за дверью, слышал удары кнута и стоны графа. Обиды, кнут и меха, которые любила носить графиня, стали постоянными мотивами в творчестве Захер-Мазоха, а женщин он с того времени воспринимал как существ, которых следует одновременно и любить, и ненавидеть.

Захер-Мазох был успешным учеником и студентом. В университетах Праги и Граца, куда он переезжает в 1854 году, Леопольд изучает юриспруденцию, математику и историю, и в возрасте 19 лет становится доктором права. Став приват-доцентом в Грацком университете, он в 1858 году анонимно опубликовывает роман "Одна галицийская история. Год 1846″. С того времени Захер-Мазох ежегодно создавал по книге, а то и больше, экспериментируя с самыми разнообразными литературными жанрами. Он писал исторические исследования (напр., «Восстание в Генте во времена правления Карла V»), пьесы, фельетоны, литературно-критические произведения. Был основателем и редактором нескольких журналов, которые, однако, выходили недолго.

Как утверждают литературные энциклопедии Германии и Австрии, в 1860 году Леопольда фон Захер-Мазоха пригласили читать лекции по истории во Львовском университете. Однозначного мнения, принял ли он это приглашение, среди научных работников нет, но на такую возможность указывают имеющиеся в его творчестве впечатления от Галичины именно взрослого мужчины, а не мальчика.

Определенное время Захер-Мазох совмещал академическую карьеру с литературным творчеством, потому что литературная и издательская деятельность не приносила ему достаточной прибыли. Но после успеха у читателей романа «Дон Жуан из Коломыи» (1872) (написанного французским языком и опубликованного в одном из парижских журналов) решил полностью посвятить себя литературе.

В это время Леопольд фон Захер-Мазох вступил в брак со своей пылкой поклонницей Авророй Фон Рюмслин. Высокомерная, эгоистичная, жадная к деньгам, одежде и визитам в высший свет, Аврора также начала писать, взяв себе псевдоним «Ванда фон Дунаева» (имя героини «Венеры в мехах»). Впоследствии они уже вместе подписывались под низкопробными новеллами фамилией Захер-Мазох (без указания имени). Непомерные требования жены привели писателя к бедности и вынудили заняться обычным заработком. Он опустился до уровня порнографии и начал писать непритязательные новеллы, одевая своих героинь в колоритные гуцульски кацабайки и платки и сдабривая рассказ кнутами и канчуками, за что получил характеристику «отец одной перверсии». Доведя Леопольда фон Захер-Мазоха до такого состояния, Аврора покинула его (впоследствии она написала популярные у читателей мемуары «Повесть моей жизни»). А сам писатель вступил в брак с гувернанткой своих детей, которая была младше его на 20 лет и с которой он, однако, тоже не испытал счастья.

в 1881 году Захер-Мазох поселился в Лейпциге и остальную жизнь провел в Германии.

Творчество Захер-Мазоха принадлежит к эпохе, когда на фоне расцвета промышленности, пышности жизни новой буржуазии и упадку села, интеллигенция жила в мире, где совмещалась идеализация сельской жизни с материалистическими и эпикурейскими тенденциями, а чувственность и любовь стали центром и целью человеческой жизни. Переживания личной жизни Захер-Мазоха, который получал патологическое сексуальное наслаждение от подчинения физическому и эмоциональному насилию со стороны женщин, нашли свое отображение в его произведениях. Почти автобиографичный характер носят романы «Разведенная Женщина» (1870) и «Венера в мехах» (1870) (в основу «Разведенной женщины» легло пережитое и выстрадано под время роману из Анной фон Коттвиц, а на «Венеру в мехах» писателя вдохновила интрига из Фанни фон Пистор).

Тема издевательства деспотической женщины над слабым мужчиной постоянно возникает также в исторических произведениях Захер-Мазоха и с течением времени становится настолько выразительной, что в 1886 году венский психолог Рихард фон Крафт-Ебинг называет сексуальную патологию, которая характеризуется получением удовольствия от боли и подчинения, мазохизмом.

Произведения Захер-Мазоха переводились на многие европейские языки и издавались массовыми тиражами. Особенно популярным он был во Франции. Его творчество высоко оценивали Эмиль Золя, Густав Флобер, Альфонс Доде, Александр Дюма-отец и Александр Дюма-сын. в 1886 году из рук президента Франции Захер-Мазох принял орден Почётного легиона.

Последние годы своей жизни Захер-Мазох провел в немецком поселке Линдгайм в Гессени, где и умер 9 марта 1895 года. Необычайность его судьбы не закончилась и на этом — как утверждают, урну с его прахом уничтожил пожар 1929 года.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Штофель (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-23 17:47:10 ]
і навіщо тут ця біоґрафія?
мазохізм теж комусь приносить задоволення, чи не так? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Штофель (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-23 17:51:12 ]
і навіщо тут ця біоґрафія?
мазохізм теж комусь приносить задоволення, чи не так? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леонід Соловей (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-24 09:07:24 ]
Напевно таки правда, що кожен бачить те що хоче бачити. Як на мене ні про "мазохізм" ні про жодне інше збочення тут мова не йде, але кожному своє до водоби...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Штофель (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-24 09:32:40 ]
в тім то й річ, що не йде! але відчуття виникає...