Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Аби на помилки Всевишньому вказать.

Тому-то з плином часу полотна
Вбирають пам’ять всіх людських доріг
І воскресають в рамах неохоче
Допоки Всевишній не покличе їх.

Я сам спинив годинник свій і серце,
Лишив навік мольберт, забув верстак
І вмер сам по собі в польоті так,
Щоб не помітить суєтної смерті.


Трестман Григорий «МАРК ШАГАЛ В МЕА-ШЕАРИМ»

Все кувырком на праздничной планете!
Лишь вверх ногами может жить еврей.
И я ли первый виноват на свете,
Что холст порой художника мудрей?..

Раввину мой портрет почти что впору,
Чуть тесноват, а так – ни дать, ни взять.
Он въедливо и вечно учит Тору,
чтоб на ошибки Богу указать.

Поэтому во времени полотна
вбирают память всех людских дорог,
и воскресают в рамах неохотно –
лишь призовет их демиурга Бог.

Я сам остановил часы и сердце,
оставил свой мольберт, забыл верстак.
И умер сам собой в полете так,
чтоб не заметить суетливой смерти…

«Григорий Трестман – поэт яркого, классического, большого стиля. Его корни скорей даже не в русской поэзии, но именно в таких ее достижениях еврейской крови, как Пастернак, Мандельштам, Бродский».
Майя Каганская,
лауреат израильских и международных премий