Ну, дав Бог у руки авторучку...
Зрозуміло.
Не водій таксі.
Хоча...
На свята треба посміхатися (як і в будні). Авжеж.
Минулий мій "день народження" співпав із так званим "днем атестації педагогічних кадрів". І? "Атестувалося" нас тоді аж дев'ятеро - різні рівні освітянських заслуг і - відповідних гривень. Державна комора для вчителів (а іншої системи нема). Ніколи їм, сердешним, "обліко-моралє" діточок досліджувати. Криза на Майдані верштається.
Дружина торт передала, до торту я щось приніс...
Я не знав, що постать Сергія Євгеновича в моїй особистій долі чи не найголовніша за роль покійної (царство їй небесне) матері. І та вчителька хороша, і інша - прекрасна. А я... Казка про бридке каченя (чи не заповітніша моя "роль") така сучасна! Мені і "гумору бракує", і як людина я "тяжка", і колегам зі мною "неможливо"... Але атестаційна комісія, саме милосердя, підтримає моє педагогічне звання.
Ну, добре. Треба ж на комусь "об'єктивність" перед людиною з управління освіти продемострувати. Вовк із анімаційного фільму "Жив-був пес" як учить: "Робота така".
То ж виголосив (такий жаданий) свій тост Сергій Євгенович, а я беру в руки авторучку і пишу вірші. Слава Богу.
А люди довкола хороші.


07.01.2016

Сценарій заходу
Берегівської гімназії
(2013-2014 н.р.)
Світова слава Кобзаря
1.Вступне слово директора Берегівської гімназії з нагоди 200-річчя Кобзаря.

2.2007 року, на відкритті пам’ятника, угорський президент Ласло Шойом назвав Шевченка великим поетом, привітав присутність українського Президента на відкритті пам’ятника. Шевченко, за його словами, це не лише символ української нації, цей чинник споріднює угорців та українців…
Цитата:
"Sevcsenko a mi számunkra is, ahogy az ukrán nép számára is több, mint egy nagy költő. Az egész világ tudja, hogy nagy költő volt, de ő ennél több. Ő az ukránság szimbóluma, az ukrán nemzet megtestesítője. A mi számunkra Tarasz Sevcsenko megjeleníti a magyar és az ukrán lélek rokonságát, sorsunk hasonlóságát. Ami nekünk Petőfi, az Önöknek Sevcsenko. Egybeolvadt a két hagyomány. Legyen élő Petőfi, és legyen élő Sevcsenko, legyen élő költészetük üzenete is. Sevcsenko költészetében az ukrán természet és az ukrán nyelv gazdagsága és szépsége tükröződik vissza. Mindazonáltal Sevcsenko - éppúgy, mint Petőfi - kifejezte az ukrán nemzet szabadságvágyát, demokratikus törekvéseit, a jobb élet reménységét. Sevcsenkó művei a világörökség részét képezik, melyeket ismerünk és nagyra becsülünk.
I. Miklós cár volt az az uralkodó, aki Sevcsenkót is el akarta némitani, és aki 1849 –ben a magyarok szabadságra való törekvését is elfolytotta. Örülök, hogy a Magyarországon élő ukrán kisebbség megőrizheti nemzeti büszkeségét és őnérzetét. Remélem, hogy a Budapest budai Fő utcáján felavatott, Sevcsenko-szobor, minden idelátogató számára Tarasz Sevcsenkó költői és emberi nagyságát, sorsunk hasonlóságát, valamint a magyar-ukrán barátságot fejezi ki.”


«Тарас Шевченко – символ України, символ української нації. Для нас він означає спорідненість душ українських та угорських і спорідненість наших доль. Що для нас Петефі, те для вас Шевченко. Але я думаю, що це може злитися в одне... Шевченко озвучив прекрасні українські пейзажі і озвучив українську мову. Крім того, він так само, як і Петефі, висловив українське прагнення до свободи... демократичні прагнення українців до покращення долі... За роки Шевченкового заслання народилися ті загальновідомі на сьогоднішній день твори, про які ми знаємо. Цар Микола І, що намагався затулити рот Шевченку, був саме тим царем, який придушив революцію 1849 року в Угорщині. Я радий з приводу того, що українська меншина в Угорщині так само має цю національну самосвідомість. І також тішуся, що в будайській частині Будапешта ми відкриваємо такий пам’ятник, до якого приходитимуть українці і який стане символом цього національного почуття. Прошу берегти це відчуття: це – основа нашої дружби.»
(учениця 6-Б Бодок Е.)

3.Декламація вірша «Пам’яті Тараса» (учениць 7-их кл.: Тарасової А., Желізник А., Слокви О., Негря Р.)

Пам'яті Тараса
Кадрове питання: де знайти пророка?
Не для телешоу «у прямий ефір» -
для душі, що знає: правда - одинока.
Де знайти пророка правди, в котру - вір!?

Півтораста років, як нема Шевченка.
Заходи освіти - у прямий ефір.
Не дитяча в школі на уроці сценка -
смерть в майстерні міста "Півночі Пальмір"*

Витримало серце казахстанські нетрі.
Не "Герой останній" у прямий ефір.
Вірші Українця, чесні і відверті,
вчать і української грецький курінь лір.

Пам'яті Тараса виступають учні.
Не заради слави. У прямий ефір.
Жити українцем - гостро це чи зручно?
І не знає вчитель терпеливих мір.

Кадрове питання... Де знайти пророка?
Не для телешоу у прямий ефір -
для душі, що знає: правда - одинока.
Де знайти пророка правди, в котру - вір!


Водночас на екрані сцени Будинку культури транслюються відеослайди пам'ятників Тарасу Григоровичу в різних містах світу, що тематично розповідає про світову славу українського Поета.

4. Цитата:
«I am pleased to add my voice to those honoring the great Ukrainian poet Taras Shevchenko. We honor him for his rich contribution to the culture not only of Ukraine, which he loved so well and described so eloquently, but of the world. His work is a noble part of our historical heritage»
President John F. Kennedy, March 25, 1961

«Я радий, що можу додати свій голос до тих, хто вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий внесок у культуру не тільки України, яку він так любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини»
Джон Кеннеді, Президент США (Молнар Н., Ковач К.)

5.Виступ учнів 6-Б класу Іванчо Єлени та Йончі Акоша з розповіддю про Національну премію імені Т.Г.Шевченка.

1962

Гончар Олександр Терентійович -
за роман «Людина і зброя»;
Тичина Павло Григорович - за «Вибрані твори» в 3-х томах
1963
Сосюра Володимир Миколайович -
за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової»;
Тютюнник Григорій Михайлович (посмертно) -
за роман «Вир»
1964
Касіян Василь Ілліч -
за багаторічну художню творчість на шевченківську тематику, естампи, офортні ілюстрації до «Кобзаря», ілюстрації до роману О. Іваненко «Тарасові шляхи»;
Малишко Андрій Самійлович
за книгу лірики «Далекі орбіти»


Закарпаття теж долучилося до загальноукраїнської справи. Карпатські гори виростили митців (наших краян), які отримали найвищу нагороду держави в галузі мистецтва – Національну премію імені Тараса Шевченка.
Євген Станкович, уродженець Сваляви, композитор. Його симфонія «Я стверджуюсь» на слова П.Тичини у 1977 р. відзначена Національною премією України ім. Тараса Шевченка.
Василь Свида , різьбяр (1913 - 1989) , родом із с. Пацканьова на Ужгородщині. Найбільше визнання - Шевченківську премію – В. Свида отримав за горельєф "В сім'ї єдиній" (1983 р.): це монументальна робота, над якою митець працював понад 4 роки, має вражаючі масштаби - майже 7 м довжини та 3 висоти.
Олекса Мишанич (1933- 2004) член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор. Народився на Міжгірщині . За розробку наукових принципів, упорядкування, підготовку текстів зібрання творів І.Франка у 50 томах та коментарі до них О.Мишанич у 1988 р. був удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Юрій Герц, народний художник України, (1931 – 2012) народився в селянській родині в с. Лохово, що на Мукачівщині. У 1994 році став лауреатом Державної премії імені Т.Г. Шевченка. Митця називають співцем Верховини. Його ім’я занесено до «Світової художньої енциклопедії всіх часів і народів», виданої Інститутом європейських художників Гейдельбергу 2011 року.
Іван Чендей (1922, Дубове – 2005, Ужгород) – письменник, кіносценарист. Автор сценарію «Тіней забутих предків» (1967). Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка, яку отримав 1994 року за книгу "Калина під снігом" та повість "Іван".
Петро́ Скунць (1942, Міжгір'я - 2007, Ужгород) – поет, публіцист, перекладач, громадський діяч. За збірку поезій «Спитай себе» у1997 р. отримав премію ім. Шевченка.
Дмитро́ Кре́мінь (21 серпня 1953, с. Суха Іршавського району) — поет, публіцист, есеїст, перекладач. У 1999 р. нагороду отримав за збірку поезій "Пектораль".
Андрі́й Бокоте́й (21 березня 1938, село Брід, нині Іршавського району Закарпатської області) — ректор Львівської національної академії мистецтв. Художник скла і кераміки.
Національна премія 2002 р. – за просторові композиції зі скла.
Володимир Микита народився 1 лютого 1931 року в с. Ракошино. Член Національної Спілки художників України з 1962 р. Народний художник України з 1991 р.
Лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка за 2005 рік.
ВАСИЛЬ СІДАК народився 1947 р. в с. Жденієве на Воловеччині. Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва (художня обробка дерева). У 1970-1980-х роках працював у Художньому фонді Спілки художників України, де виготовляв сувенірну декоративну пластику. За мистецький цикл «Дерев*яна скульптура» у 2008 р. став лауреатом Шевченківської премії.
Петро Мідянка (1959 р. н.) – поет, есеїст, педагог, член Національної спілки письменників України. Живе у рідному селі Широкий Луг Тячівського району.
Друкуватися почав з 1974 року.
Поезії П. Мідянки перекладено російською, угорською, англійською, чеською, сербською мовами.
2012 Національна премія України імені Тараса Шевченка.
Лауреатом премії з літератури став Петро Мідянка за збірку поезій «Луйтра в небо» (2010, “Темпора”, серія «Бібліотека “ЛітАкценту”»)

6.Цитата:
Taras Schewtschenko ist ein Symbol nicht nur des Landes, sondern auch allen, die für ihre Würde überall in der Welt kämpfen. Er war ein Sklave, der die Freiheit liebte und bekomt es. Gedichten von Schewtschenko lassen immer ein aufrichtiger Ausdruck der ukrainischen Natur, ein Ausdruck des Leidens und des Mutes seiner Menschen. Seine Poesie gründete auf dem Beweggründe, die teuer nicht nur für die Ukraine sind, sondern auch für aller Menschheit. Wenn Schewtschenko fruchtbare ukrainische Länder besingt, preist er die Schönheit ganzes Planet. Wenn er über die harte Arbeit und Armut der ukrainischen Bauern spricht, er denkt an Werktätigen der ganzen Welt, und wenn bewundert den Menschen, die für ihm sehr tuchtig waren, wir denken an die Menschen, der wir lieben.
M.B.Malruni, Premierminister von Kanada

«Тарас Шевченко – це символ не лише країни, але й всіх, хто бореться за свою гідність будь-де в світі. Тарас Шевченко був рабом, що розлюбив свободу і виборов її. Вірші Шевченка завжди залишаються щирим виявом українського єства, виявом страждань і відваги його народу. Його поезія створювалась на мотивах, що дорогі не лише Україні, а й усьому людству. Коли Шевченко оспівує родючі українські землі, він славить красу всієї планети. Коли говорить про важку працю і бідність українських селян, він думає про трударів усього світу, коли ж милувався тими, хто дорогий його серцю, ми уявляємо людей, яких любимо.»
М.Б.Малруні, прем’єр-міністр Канади (Русинка В.)

7. Виконання пісні «Думи мої, думи мої» на слова Т.Г.Шевченка гімназійним ансамблем під керівництвом Горзов Т.М.