Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Чернишенко (1986)
Він людина-творець,
Він - найкращий.
Він віршар і трунар,
Тож найважче
Йому знати, що він
Просто тлін...

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-03-07 13:45:05 ],
на сторінці твору     "***"  

Косівський цикл
(Болгарський епос)

Чом ти крячеш, чорний круче, та крилами б’єш?
Чом не всидиш мовчки, круче, на білім камінні?
Чи то голод, чорний круче, тіло рве твоє,
Чи то спрага, чорний круче, палить, мов пломінь?

Коли голод тебе мучить, чорний круче, чорний,
То лети, триклятий круче, на бойовище –
Там для тебе плоть юнача, чорний круче, чорний,
Плоть юнача, кров козача, не схолола ще.

Коли ж спрага тебе точить, палить, мов пламінь,
Ти лети, триклятий круче, на бойовище –
Там нап’єшся ти водиці, чистої, мов рінь,
Із очей німих юначих, неживих очей...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-03-07 14:53:36 ],
на сторінці твору     "***"  

Стосовно капете... Проглючило на алфавіт. Отак я даю поради, навіть алфавіту не знаючи:), а отой зайвий склад диктує ритм. Слово могли б і пояснити:) до речі...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-05-17 15:28:17 ],
на сторінці твору     "***"  

КОЛИ
(Mea Culpa)
Коли прийде неждане лихоліття
І друзі руки вмиють, тільки ти
Без сумнівів спроможешся рішити
Куди й навіщо мусите іти.

Якщо діждешся щастя без чекання
Правдивим будеш посеред брехні,
Не будеш надто добрим, ні поганим,
Любов си приймеш, а ненависть – ні.

Як зможеш залишатися собою,
І мріючи і мислячи одним,
Як знатимеш, що гра є тільки грою,
Як будеш добрим, але трохи й злим.

Коли ти зможеш боронити правду,
Оточений зневірою невдах,
Коли загубиш все, що досі мав ти
І розпочнеш з нуля тернистий шлях.

Поставивши на кін усі здобутки
Ти втратиш їх лише за мент один,
Але до серця не пропустиш смутку,
Не роблячи з невдач своїх біди.

Як серце неспроможне стане битись,
У час, коли сягне напруга меж
Своїм бажанням жити і творити
Ти знову кров по жилам поженеш.

Коли ти станеш ліпшим серед перших,
Та й між останніх будеш наче свій,
Тоді тебе ніхто не перевершить
У правоті і рації твоїй.

Як досягнеш нарешті перемоги,
Де шістдесят секунд – вершина мрій.
І вся земля впаде тобі під ноги,
То будеш чоловіком, сину мій.
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-06-20 09:15:25 ],
на сторінці твору     "***"  

Про недолю твою забудуть,
Поспівавши пісень сумних,
Хтось жахнеться, а хтось засудить –
Непричетні, що взяти з них?

Лиш в просвіти морозних щілин
Заповзе і пектиме пил...
І недоля твоя заквилить
Понад морем на парі крил.

Це про Джонатана Лівінґстона.
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-07-20 09:51:54 ],
на сторінці твору     "***"  

Зібралися гурьби слів,
Неначе майдан ринковий
Була негнучка свідомість.

На світло з долонь кидались
Щоб сенс принести рядкові
І довго лунав їх голос.

Слова, що жили в мені,
Шукали собі надію
Трикрапки - сліди від куль...

Ту кров із моїх долонь
(Хтось шибу віконну вийняв)
Я крейдою всю затру...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-10-30 15:35:24 ],
на сторінці твору     "***"  

Advertisement на паркані

Хочу знайти домівку дорослому
Жвотневі, тільки ось в мене рим нема.
Хоча Діоґен ще до осені
Навчив потрібним словам.

З N-ної кількості підставних осіб
Я вже обрав повний набір синців,
А місяць на шию – от пройда! – сів,
Скавчить із крамничних цін.

Ще домовільний метр, секунда і грам,
Міра й вага тугих сімейних драм...
То є сумління, сповідане віршам
Серцем на вітрі тонко гра...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-11-08 13:39:52 ],
на сторінці твору     "***"  

зачекалися??? :)

Ти ненадовго, мабуть не насправді ти,
Моїм дротам струм твій провести ніяк.
Лиш до порога, далі самому йти –
Виріши сам; я проведу у мріях.

Он вересневих марень злобивий дух
Зморшки у світі вигриз меридіанно.
Ти ж мене, друже, не оддаси на брухт –
Мушу сама. І ліпше, щоб без прощання.

Ти не на горло, не на тонкий носок,
Не на плечі, а рівно й не за плечима.
Тільки іди. Крига мене обніме.
За віршами знову летиш чужими…
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2008-05-29 08:43:59 ],
на сторінці твору     "***"  

Таки буде сльоза, таки впáде душа у тишу,
Без віршів, тільки самосвідомості епізоди.
Ломить ранком слова, ловить ранок слова, мов миші,
Тож залежним проміння рятунок несе – свободу.
Таки буде молитва – на серці смарагдом камінь,
Вилий хмари плачем у веселці – не пошкодуєш,
Бо то Муза-дивачка із нами
Гуторить, чуєш?
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2008-05-29 08:48:26 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, люба ОнЛі, за довіру. Чесно, ці дві доби постійно в голові, немов цвяшок у серце вбитий, стримів ваш вірш. Чесно, наскільки багатопланова штука, що й не знав звідки підступитися. Одне ловиш - інше губиш.
Прошу пробачення у вас і у читачів за втрату Тієї Самої Історії, fallen in love, та ще всього, чого я не помітив. За мишей пробачення не прошу, бо вони мені до вподоби :)
Дякую вам за чудовий вірш.
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2008-07-22 17:33:57 ],
на сторінці твору     "***"  

Пане Зеньо! коли ви так зацікавилися Пастернаком і Гамлетом, пропоную вам зазирнути ще сюди:
http://www.gak.com.ua/authors/1386
Оцініть, будь ласка, яке різноманіття прочитань геніального вірша геніального автора.
Чекаю на вашу думку!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2010-04-21 10:59:09 ],
на сторінці поезії     "Рідна мова (Г. Тукай, переклад з татарської)"   Чернишенко Володимир

Рідна мова

Рідна мова й красива мова
Мова матері і мова батька
Все те, що у світі взнав,
Це завдяки тобі, рідна мово

Раніше на цій мові
Співала матір у колисковій,
А потім ночами
Бабуся розповідала казку.

Рідна мово, ті мені допомогла зрозуміти
І радість з малих літ і печаль.
Рідна мово! З тобою я вимовив першу молитву:
Будь великодушний до мене, до мого батька і матері, Бог мій!
1   2