А що ти знаєш про кохання?

Невже чекала ти не рік?

Єдиного свого і не було бажання

Відкинути усе це вбік?


Можливо це і не єдине,

Що свідчить про земну любов

А час без перестану лине

І кожен день я бачу тебе знов.


Ти думаєш ,що це не важко,

Дано із цього мало зрозуміть

Чому усі так легковажно

Готові видалити мить?


Ти часто так не помічаєш

Закоханих моїх очей,

Нічого зовсім ти не знаєш,

Про кількість тих моїх ночей.


Коли я думав лиш про тебе,

З любов'ю в серці засинав

Як подумки відштовхував від себе

А в снах до себе пригортав.


А що ти знаєш про кохання?

Про те як я чекав не рік.

Тебе єдину і не було бажання

Відкинути усе це вбік.

2009

Я знов вночі туди прийшов,
Стояв і тихо посміхався,
Я від дверей ключі знайшов,
Тоді я лиш у вітер грався.

Те спілкування в мережі,
Не дасть відчути голосів,
Я був тоді вже на межі,
Бо я на тебе вже підсів.

А на столі стояла кава,
Ти слухала багато тих пісень,
Де про кохання так вже славно,
Співали знову день у день.

А я стояв і мовчки слухав,
Як говорила ти із ним
Тоді я був неначе духом,
не знав миритися як з цим.

В ночі ти тихо розмовляла,
Щоб навіть Бог і не почув,
Але тоді ти ще не знала,
Що все до букви я відчув.

Тепер я знаю дещо нове,
Як ти кохаєш, як живеш
Тоді почув твою розмову
Ти вже як літо не минеш.

Я хочу знати, що кохання
Тобі страждань не принесе,
Моє єдине лиш бажання:
Любіть обох понад усе.

Прокинувся спокійно завтра,
Сидів і думав знов і знов:
А може ще сказати варто?
Але то був лише мій сон.

2009