Я знов вночі туди прийшов,
Стояв і тихо посміхався,
Я від дверей ключі знайшов,
Тоді я лиш у вітер грався.

Те спілкування в мережі,
Не дасть відчути голосів,
Я був тоді вже на межі,
Бо я на тебе вже підсів.

А на столі стояла кава,
Ти слухала багато тих пісень,
Де про кохання так вже славно,
Співали знову день у день.

А я стояв і мовчки слухав,
Як говорила ти із ним
Тоді я був неначе духом,
не знав миритися як з цим.

В ночі ти тихо розмовляла,
Щоб навіть Бог і не почув,
Але тоді ти ще не знала,
Що все до букви я відчув.

Тепер я знаю дещо нове,
Як ти кохаєш, як живеш
Тоді почув твою розмову
Ти вже як літо не минеш.

Я хочу знати, що кохання
Тобі страждань не принесе,
Моє єдине лиш бажання:
Любіть обох понад усе.

Прокинувся спокійно завтра,
Сидів і думав знов і знов:
А може ще сказати варто?
Але то був лише мій сон.

2009