Автори /
Ірина Кримська (1964)
|
Рубрики
/ Апокрифи кохання
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Цілуй мене
•
Я вже тобою перехвОріла
Я вже тобою перехвОріла,
•
Триптих
1(з іронією)
•
Останні вишні
•
Щастя удвох (іронічно-больове)
А час ішов кудись управо
•
Елегія
•
Навіщо
•
Вальс
•
Не говори
•
Люби мене
•
Хто ти
•
Знов буде дощ
•
Поговори зі мною
•
Адаме мій
•
Я - вторгнення
•
Стікає з парасольки дощ
•
Усе сказала
•
До зустрічі
•
Покинутій
•
Пісня
•
Не займай...
•
Кличу тебе
•
Малюю тебе
•
Освідчення
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Цілуй мене під парасолькою —
хай злива колом обведе,
хай злива колом обведе,
Я вже тобою перехвОріла,
1(з іронією)
Останні вишні в дощ убрались
і виплакали липня жар.
і виплакали липня жар.
А час ішов кудись управо
Вже берег, любий... Човник у траву
нехай кладе натомлені рамена.
нехай кладе натомлені рамена.
Навіщо нам ця пристрасть миті,
навіщо спогадів мара?
навіщо спогадів мара?
Нам важко думати про нас,
але й не думати не можна.
але й не думати не можна.
Не говори мені про мене
ні слова;
ні слова;
Я прокричу в порожнє серце дому:
люби мене, бо я іще жива!
люби мене, бо я іще жива!
Дай перевести дух, щоб не зомліти,
щоб серце не розбилося в польоті...
щоб серце не розбилося в польоті...
Знов буде дощ, і сум, і тиша,
хтось знову музику напише.
хтось знову музику напише.
Поговори зі мною. Вечір.
Сонце згасає, не пашить.
Сонце згасає, не пашить.
Тривожно, як перед смерканням,
безпечно, як у снах дитячих,
безпечно, як у снах дитячих,
Я — вторгнення у твій сердечний спокій,
я — вітер, що ламає сухостій,
я — вітер, що ламає сухостій,
Стікає з парасольки дощ,
і пахне сумом плащ.
і пахне сумом плащ.
Усе сказала. Йди — не озирайся.
Мережиться зоря у сутінках думок.
Мережиться зоря у сутінках думок.
Ромашки: жовте, біле і зелене —
гаряче, чисте і живе.
гаряче, чисте і живе.
Опадає листя.
Випадає сніг.
Випадає сніг.
Хіба ти знав мене, хіба любити вмів,
коханцю мій далекий, відлетілий?
коханцю мій далекий, відлетілий?
Не займай долин квітучих пам'яті далекої,
не буди духмяних літ... Чистою лелекою
не буди духмяних літ... Чистою лелекою
Чуєш, кличу тебе — відлітаймо удвох!
Поки люди сліпі, не розгнівався Бог!
Поки люди сліпі, не розгнівався Бог!
Я малюю тебе пензлем втрачених весен,
бо знебарвлена даль вимиває дощами кров.
бо знебарвлена даль вимиває дощами кров.
А знаєте, узимку теж
цвітуть троянди: в спогадах і мріях.
цвітуть троянди: в спогадах і мріях.