Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василько Крицко (1989)



Художня проза
  1. Я хочу бути дорослим Або Васьові пригоди!!!! (історія №1)
    Прийшла весна. Все оживало...
    Сонце охоплює,своїми щирими на тепло, проміннями. Радіють усі, веселяться, і здається усі скоро повірять в казку і стануть дітьми. Такими ж безтурботними і не серйозними як моя сестричка Юля.
    Хай вірять, а я (незважаючи на свої 7) стану дорослим...

    - Васильку , прокинся тобі в школу, а то запізнишся, сонько.
    Невже це тільки середа? коли ж та субота? - подумав я... Схоже ніколи не висплюся, як же хочеться бути дорослим дядею, і не ходити в цю велику, похмуру і холодну будівлю , що зветься школа...
    Ну нехай , ще трошки потерплю, ось , ось ще трішки і всі дитячі забавлянки, цяцькання та ігри відійдуть у минуле, а головне сувора та нудна жіночка - яку звуть вчителькою. І тоді - я з широкою усмішкою на роті буду йти повз цю старечу будівлю і нехай тільки попросять зайти до неї!!!

    2+2=4 а якщо ще +2, і ще +2, і ще +2,
    і ще, і ще-е-е і щ-щ-е-е-е !!!!!
    Досить !!!! В мене вже на голові, здається , дятел дзьобом колупає 2+2+2+2+2... Шубурсь і зошит уже летить у повітрі ,довго,довго ,через вікно нашої хатини, аж чутно як здіймає вітер у польоті, а може це він так мені гнівно слова лагідні говорить за те , що навчив його літати. Т-а-а-к, короткий вийшов політ дерево, обрізало крила. Зустріло старого друга, ля-ля-ля , адже наскільки я знаю, зошит теж раніше був деревом..
    - Васильку, ти вже виконав математику?
    - Най качка копне (подумав я про себе одночасно лізучи через вікно по того птаха, що так і не навчив літати)
    - Синку я йду перевіряти. Васильку!!!
    Нема кому відповісти рідній матусі. кімната одинока.
    - А ти що там робиш? (вибігаючи по східцях будинку з вінником в руках) Поглянула мама на дерево ... Зошит з математики, дві туфлі ,якими намагався його збити до долу. кіт Маркіз, що попався мені в руки після туфель, ну і Юльчина лялька Люська, бідна Люська, нога якої так і залишилася в моїх руках....
    І як там в казочці ? - дідо плаче,баба плаче?
    Жаль нема кому за мною поплакати, подумав я, коли вінник повільно але впевнено наближався до моєї покищо милої дитячої мордочки....

    Далі буде....

    2 березня 2010 року!!!!!!









    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -