Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.11
01:47
Можна вже не прибріхувати про вік,
а так голитись, щоб не виглядати старшим.
На четвертак неголеним не тягнеш, і з тобою
охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках,
і можеш зійти за папіка ще навіть не першої зрілості, а бутона. Тебе цим часом тільк
2026.05.10
23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.
2026.05.10
15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
2026.05.10
13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.
Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",
2026.05.10
10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.
2026.05.10
09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи
2026.05.10
07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.
Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,
2026.05.10
06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.
2026.05.10
00:00
Дошкуляє запах димового нікотину,
який осів на шторах ще не твоєї квартири,
але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим,
і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення –
ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей
і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
2026.05.09
21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
2026.05.09
20:29
нумо вимкни світло геть
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
вимкни зовсім
ей світломайстре
чи вже вимкнув би свої лампи нє
я не жартую маєш вимкнути світло
о почуй!
до чого оце . . . .
2026.05.09
19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
2026.05.09
17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
2026.05.09
17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
2026.05.09
13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
2026.05.09
09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василько Крицко (1989) /
Проза
Я хочу бути дорослим Або Васьові пригоди!!!! (історія №1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я хочу бути дорослим Або Васьові пригоди!!!! (історія №1)
Прийшла весна. Все оживало...
Сонце охоплює,своїми щирими на тепло, проміннями. Радіють усі, веселяться, і здається усі скоро повірять в казку і стануть дітьми. Такими ж безтурботними і не серйозними як моя сестричка Юля.
Хай вірять, а я (незважаючи на свої 7) стану дорослим...
- Васильку , прокинся тобі в школу, а то запізнишся, сонько.
Невже це тільки середа? коли ж та субота? - подумав я... Схоже ніколи не висплюся, як же хочеться бути дорослим дядею, і не ходити в цю велику, похмуру і холодну будівлю , що зветься школа...
Ну нехай , ще трошки потерплю, ось , ось ще трішки і всі дитячі забавлянки, цяцькання та ігри відійдуть у минуле, а головне сувора та нудна жіночка - яку звуть вчителькою. І тоді - я з широкою усмішкою на роті буду йти повз цю старечу будівлю і нехай тільки попросять зайти до неї!!!
2+2=4 а якщо ще +2, і ще +2, і ще +2,
і ще, і ще-е-е і щ-щ-е-е-е !!!!!
Досить !!!! В мене вже на голові, здається , дятел дзьобом колупає 2+2+2+2+2... Шубурсь і зошит уже летить у повітрі ,довго,довго ,через вікно нашої хатини, аж чутно як здіймає вітер у польоті, а може це він так мені гнівно слова лагідні говорить за те , що навчив його літати. Т-а-а-к, короткий вийшов політ дерево, обрізало крила. Зустріло старого друга, ля-ля-ля , адже наскільки я знаю, зошит теж раніше був деревом..
- Васильку, ти вже виконав математику?
- Най качка копне (подумав я про себе одночасно лізучи через вікно по того птаха, що так і не навчив літати)
- Синку я йду перевіряти. Васильку!!!
Нема кому відповісти рідній матусі. кімната одинока.
- А ти що там робиш? (вибігаючи по східцях будинку з вінником в руках) Поглянула мама на дерево ... Зошит з математики, дві туфлі ,якими намагався його збити до долу. кіт Маркіз, що попався мені в руки після туфель, ну і Юльчина лялька Люська, бідна Люська, нога якої так і залишилася в моїх руках....
І як там в казочці ? - дідо плаче,баба плаче?
Жаль нема кому за мною поплакати, подумав я, коли вінник повільно але впевнено наближався до моєї покищо милої дитячої мордочки....
Далі буде....
2 березня 2010 року!!!!!!
Сонце охоплює,своїми щирими на тепло, проміннями. Радіють усі, веселяться, і здається усі скоро повірять в казку і стануть дітьми. Такими ж безтурботними і не серйозними як моя сестричка Юля.
Хай вірять, а я (незважаючи на свої 7) стану дорослим...
- Васильку , прокинся тобі в школу, а то запізнишся, сонько.
Невже це тільки середа? коли ж та субота? - подумав я... Схоже ніколи не висплюся, як же хочеться бути дорослим дядею, і не ходити в цю велику, похмуру і холодну будівлю , що зветься школа...
Ну нехай , ще трошки потерплю, ось , ось ще трішки і всі дитячі забавлянки, цяцькання та ігри відійдуть у минуле, а головне сувора та нудна жіночка - яку звуть вчителькою. І тоді - я з широкою усмішкою на роті буду йти повз цю старечу будівлю і нехай тільки попросять зайти до неї!!!
2+2=4 а якщо ще +2, і ще +2, і ще +2,
і ще, і ще-е-е і щ-щ-е-е-е !!!!!
Досить !!!! В мене вже на голові, здається , дятел дзьобом колупає 2+2+2+2+2... Шубурсь і зошит уже летить у повітрі ,довго,довго ,через вікно нашої хатини, аж чутно як здіймає вітер у польоті, а може це він так мені гнівно слова лагідні говорить за те , що навчив його літати. Т-а-а-к, короткий вийшов політ дерево, обрізало крила. Зустріло старого друга, ля-ля-ля , адже наскільки я знаю, зошит теж раніше був деревом..
- Васильку, ти вже виконав математику?
- Най качка копне (подумав я про себе одночасно лізучи через вікно по того птаха, що так і не навчив літати)
- Синку я йду перевіряти. Васильку!!!
Нема кому відповісти рідній матусі. кімната одинока.
- А ти що там робиш? (вибігаючи по східцях будинку з вінником в руках) Поглянула мама на дерево ... Зошит з математики, дві туфлі ,якими намагався його збити до долу. кіт Маркіз, що попався мені в руки після туфель, ну і Юльчина лялька Люська, бідна Люська, нога якої так і залишилася в моїх руках....
І як там в казочці ? - дідо плаче,баба плаче?
Жаль нема кому за мною поплакати, подумав я, коли вінник повільно але впевнено наближався до моєї покищо милої дитячої мордочки....
Далі буде....
2 березня 2010 року!!!!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
