Нема чого прибріхувати про вік,
а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим.
На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою
охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках,
і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона.
А тебе цим часом тільки почнуть пробувати доїти,
і кого (ха-ха-ха) – бичка, по суті.

Все частіше ловиш себе на нервовому сміху,
приховуючи емоції за "хамелеонами" в імпортній вузенькій оправі. Метал-титан, технічно гармонійне поєднання, а на майбутнє – і рима.
Лінзи, смішне слово від оптиків – теж мені гумористи. Скажи їм таке.
Твої співбесідниці – богині природних дій, і ти не мовчиш, а дієш, пам'ятаючи про сказане та обіцяне, і не проколешся наступного разу після приємного всього, що відбулось, і має тривати стрічкою, закрученою мебіусом найсвітліших поривань.
Креативні чародійки і карусель твого кола подеколи і порожніх обертів, абонементи зникнень, контрамарки навідувань, закриті від усього зайвого сумісні атракції – це те, що твоє.
Навіть і там, де на новоприбульців з цікавістю дивиться адміністративний стафф, і де дзвенить місцевий телефон пропозицій, ледве ви встигли увійти в покої.

Іноді буденно уходиш у себе, у мушлю свого комфорттауну, а повертаєшся до хмарочосів, між якими квітники одиноцтва, газони пройденого і непробивні асфальти невідкритого.
П'ятий рік як не ходиш до церкви,
а засилаєш духовні вірші з найтупішими римами.
Тобі замовляють тости, а ти не вживаєш і не знаєш, про кого п'ється.
Під цигарки які тости?
Чомусь гадав, що аутодафе – це щось психологічно внутрішнє, таке самонавіювання.
Про скуфа почув, не знаю, в чий бік, а звик
ще з інтернату, що почуте поряд – це про мене.
Скуфія – це у священослужителя, а ти ходиш під бейсболкою з нью-йоркським ієрогліфом NY.
Втім, це і Новий рік.
А як давно ти перестав носити децл-капюшон, самотній рибалко дешевої риби?
Твоя ж далеко рибочка.
Кицею тебе називала, котиком...

2026-тий год