Сумний світанок і сумний зеніт,
Сіріє будень сіризною неба,
І сизий голуб здійснює політ -
В січневий день це теж потреба.
Скрипить від вітру стовбур престарий,
Сніжить…слизький асфальт…
Чекаю сонця, сонячних надій і мрій,
Світання і весняних пальт.

Чарівна зимонька прийшла
І білий килимок з собою принесла.
Кружляють ніжнії сніжинки,
Танцюють вальс під музику вітрів,
Спадають з лèгкої хмаринки,
Підморгують з казкових снів.
Шепчуть на вушко чудо-казку,
Усім кругом – великим і малим, вдягають
По-веселому зимову маску.
Гуртують всіх разом в танок,
Милують око чудним видноколом,
Сріблястим блиском манять в світ казок,
В далекі гори, вкриті сніжно-білим снігом...

Мерзнуть вуха, пальці, ніс,
хто нам холод цей приніс,
і невже така змерзлючка,
що не пише жодна ручка.
Хоч люблю я сніг лапатий
і зимові люблю свята,
та не знаю, як зігрітись,
щоб думками поділитись.
І висять бурульки з стелі,
тепло в руки лиш в кишені,
в розмальоване віконце
загляда промінчик сонця.
Скрізь сніжинки паперові,
пахне кава в коридорі,
се ля ві - таке життя,
бо ж весняне я дитя.


2010

І знову літній дощ,
Та хмурить брови небо,
Й хоч мокрий ти як хлющ,
Додому ще не треба.
Під звуки крапельóк
Тупцюють босі ніжки,
Акордний спів пташок
Й веселку видно трішки.
І парасольку мрій
Підносиш у долонці,
Обтрусиш краплі з вій -
Час грітися на сонці.

Пробудившися зі сну,
змивши з себе всю росу,
пан з веснянками на вусі,
йде стрічати сонце в лузі.
Одягнув зелений фрак,
збоку почепив будяк,
на краваточці ромашка,
в шляпі новій диво-пташка.
Свище вітер у кишеньці,
трішки неба є у жменьці,
заквітчав шпарину в стрісі,
анемони скрізь у лісі.
А букетик й спів двох галок
для панянки із фіалок,
стелить теплий гобелен
березневий джентельмен.

Мабуть, кожен тут бував,
Гардероб свій обновляв.
Хтось шукав тут ексклюзив,
Хтось, бо босий вже ходив.
Хтось шукає тут себе,
і знайшовши, знов прийде.
Є тут шорти, сумки,блюзи,
Туфлі нові й стрейч-райтузи,
Знайде кожен на свій смак
Те, що треба, й просто так.
В кого більший гаманець -
Йдеш й купуєш навпростець,
Хто скромнішого шукає,
На вагу завжди хапає.
Колір, якість й вибір є
І дарма, що не твоє,
Ну носив хтось був до тебе,
Переправ і все, як треба.
Нових шмоток тут є досить
І під краківський не косить.
Ось такий вам євростік,
Модерновий ля-бутік.
Ось так манять в світі речі,
Завжди велкам Nina rEchi

Летить журавлик в піднебесся,
Ніжна хмаринка міниться й пливе,
Журбу навіює і сум
Таких знайомих потаємних струн.
Ще так недавно зовсім незнайома,
А вже тепер глибоко в серці леліє ту любов
Хмаринка в чистім піднебессі.
Любов тужливу, любов глибоку, вірну,
Любов на крилах пісні – чисту і безмірну.
Летить журавлик над ріднею землею,
Востаннє глянув
І полетів із піснею своєю.
І пісня ллється небокраєм
З теплом і радістю в чужі серця.
Несе вона з собою крихту раю
З землі до неба, ввись до журавля.

Зашарудить, запахне ліс сосновий,
вузька стежина йде за небокрай,
зеленкувато-сині барви й пень кедровий,
під пензлем Майстра чудний водограй.

Вдихають очі аромати квітів,
а серце слухає відлуння тихих гір,
і впавши на траву, відчуєш радість миті -
малюють хмари чудернацький взір.

А на спині тягар сьогоднішньої днини,
а за плечима вже прийдешній старт,
і навіть бомки не беруть на кпини,
вода джерельна не змива весь гарт.

Іскринки ватри сипляться на тисячі зірок,
Вкриває тишу зоряна завіса часу.
Мала Ведмедиця кидає дивний черпачок,
перетворилась гречка в казанкову масу.

Химерні дні - над головою небо привідкрите,
На світ дивлюся, мов в калейдоскоп,
Думки, пропахлі димом, вже чекають літа,
Наплечник у шухляді й непримхливий гардероб.

Дощик капає з дахів,
стало менше білих днів,
надягає сонцесплюх
свій крислатий капелюх.

З-за хмаринки виглядає,
сонцекльошом штані має
і моднячі окуляри,
що виблискують, мов фари.

У калюжці чепуриться,
співом пташки звеселиться.
Подає долоньки чисті,
зустріча весну в намисті.