Зашарудить, запахне ліс сосновий,
вузька стежина йде за небокрай,
зеленкувато-сині барви й пень кедровий,
під пензлем Майстра чудний водограй.

Вдихають очі аромати квітів,
а серце слухає відлуння тихих гір,
і впавши на траву, відчуєш радість миті -
малюють хмари чудернацький взір.

А на спині тягар сьогоднішньої днини,
а за плечима вже прийдешній старт,
і навіть бомки не беруть на кпини,
вода джерельна не змива весь гарт.

Іскринки ватри сипляться на тисячі зірок,
Вкриває тишу зоряна завіса часу.
Мала Ведмедиця кидає дивний черпачок,
перетворилась гречка в казанкову масу.

Химерні дні - над головою небо привідкрите,
На світ дивлюся, мов в калейдоскоп,
Думки, пропахлі димом, вже чекають літа,
Наплечник у шухляді й непримхливий гардероб.