Автори /
Лариса Ліщук (1969)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Перехворіла.
•
Знов квітне вишня...
•
Весна
•
Реформи у Раді
•
***
•
Зима
•
Сон
•
***
•
***
•
Анні Ахматовій.
•
Бабине літо.
•
Думки і вірші
•
Барвінок
•
Думки...
•
Рондо
•
Хліб від зайчиків.
На галявині у лісі
•
Чому ти просишся у вірші...
•
Коли до мене загляне...
•
Весна.
•
Собори наших душ.
Як на толоку в давнину
•
Осіння туга
•
Душа
Розхристана, зневірена душа
•
***
•
Я паросток малий...
•
Гостинець
•
Вишневі сльози
•
Поцелуй
•
Їжачок
•
* * *
•
Батьківщина
•
***
•
Заплела у коси...
•
Материнські рушники
•
Літо
•
Сум
•
Дорога до Бога
•
Мої мрії
•
Осінь.
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Перехворіла.
Більше не чекаю, тебе у тихі вечори.
Більше не чекаю, тебе у тихі вечори.
Знов квітне вишня,
Ніби наречена:
Ніби наречена:
І моє серце сонечко зігріло,
Прогнало сумніви, зневіру і печаль.
Прогнало сумніви, зневіру і печаль.
Запросили в Раду з почестями Зраду,
Посадили в крісло поблизу міністрів.
Посадили в крісло поблизу міністрів.
Рипить холодний білий сніг,
Мороз знов перехожих підганяє.
Мороз знов перехожих підганяє.
Зима холодна сива мовчазна,
Мов привид, незбагненно таємнича,
Мов привид, незбагненно таємнича,
Наснилося мені, що я літати вмію,
Що крила за спиною Бог дарував мені.
Що крила за спиною Бог дарував мені.
Доспіли ранні яблука в саду,
Маленькі сонечка в смарагдовому листі.
Маленькі сонечка в смарагдовому листі.
Корюсь осінньому дощу,
П'ю трунок полину гіркого.
П'ю трунок полину гіркого.
З віршами залишилась ти одна,
Життя мов пекло полум’ям палило
Життя мов пекло полум’ям палило
У баби літо тепле і сумне,
Пропахле листям, пізніми грибами.
Пропахле листям, пізніми грибами.
Чому думки перетікають в вірші,
Чому так тягне їх в сплетіння рим,
Чому так тягне їх в сплетіння рим,
В хрещатий барвінок
Небо упало,
Небо упало,
Думки, думки, лише сумні думки
Рояться, наче бджоли в день весняний.
Рояться, наче бджоли в день весняний.
Ніч вкриває поволі принади землі
У прозорі квітневі вуалі
У прозорі квітневі вуалі
На галявині у лісі
Чому ти просишся у вірші,
У дні мої, мої думки?
У дні мої, мої думки?
Коли до мене загляне весна,
Я вийду зустрічати її в поле.
Я вийду зустрічати її в поле.
Незрима, але вже відчутна
Ступа весна босоніж по снігах.
Ступа весна босоніж по снігах.
Як на толоку в давнину
Осіння туга без вина п’янить,
Дощем у вікна темні заглядає,
Дощем у вікна темні заглядає,
Розхристана, зневірена душа
Безликий натовп - річ, повір, страшна,
Він королів скидає з трону.
Він королів скидає з трону.
Я паросток малий землі своєї,
В ранковій скупаний росі.
В ранковій скупаний росі.
На воротях у брилі
Я бабусю зустрічаю,
Я бабусю зустрічаю,
Бурштинова сльоза стікає з вишні,
Тягуча і липка гірка її сльоза.
Тягуча і липка гірка її сльоза.
Стынет поцелуй на моих губах,
Поцелуй любви страстью весь пропах.
Поцелуй любви страстью весь пропах.
Де бував ти їжачок?
Де набрав ти голочок?
Де набрав ти голочок?
Скрипить каштан промокший до кісток
Оголений північними вітрами.
Оголений північними вітрами.
Люблю, Україно, тебе у ранковій росі,
Закутану в пишні весняні тумани,
Закутану в пишні весняні тумани,
Віршами, сповіддю, прозою,
Дощиком, снігом і грозами,
Дощиком, снігом і грозами,
Заплету у коси срібні ранні роси,
В неба і волошок взявши синяви.
В неба і волошок взявши синяви.
На хрещатім рушникові
Долю рідної землі
Долю рідної землі
А я бачила літечко-літо,
Воно дощиком теплим умито,
Воно дощиком теплим умито,
І на душі, як за вікном, дощить
Ні мрій, ні сподівань, не та погода.
Ні мрій, ні сподівань, не та погода.
Розлетілося сонце
На смужки тоненьких доріг,
На смужки тоненьких доріг,
Мої мрії, як птахи у небі
Недосяжні, зухвалі, стрімкі
Недосяжні, зухвалі, стрімкі
Осінь.
Осінь тихо підкралась до мене,
Осінь тихо підкралась до мене,