- Майстерень Адміністрація - - Поетичні майстерні

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-08 11:21:49 ],
на сторінці голосування

Тарас Чорновіл: Янукович такий само ледачий і некомпетентний, як Ющенко
Позафракційний народний депутат Тарас Чорновіл вважає, що Президент України Віктор Янукович схожий на свого попередника Віктора Ющенка в тому, що він такий же ледачий, недбалий і некомпетентний абсолютно в усьому, а такими людьми дуже легко маніпулювати.

Таку думку Чорновіл висловив в інтерв'ю виданню Досьє.

"Єдина відмінність Ющенка - що він час від часу свою команду трусив (хоча період Балоги тривав занадто довго). Якщо Янукович зробить те ж саме - своїх "любих друзів" і уряд одночасно відправить у відставку, тоді я зможу сказати, що я помилявся, що це людина з характером", - зазначив парламентарій. "Не думайте, що Янукович на гачку у тих, хто ним керує, - це просто елементарна лінь", - запевнив Чорновіл. За словами депутата, в 2004 році Янукович свято вірив у свою перемогу. "Я як тодішній керівник його штабу, який вивчав усі матеріали, переконаний: Янукович свято вірив у свою перемогу і досі вважає, що у нього цю перемогу вкрали. Він пережив дев'ять місяців приниження в 2005 році, коли йому доводилося ховатися, дуже часто просто тікати з країни", - розповів екс-регіонал. "А потім... коли він переміг і увійшов до президентського кабінету... у нього залишилося лише два стимули - забезпечити щасливе, дуже щасливе майбутнє для себе і для своїх нащадків", - додав Чорновіл. На його думку, у Януковича комплекс блокадників. "Ті, хто пережив блокаду Ленінграда, потім все своє життя не могли наїстися. Люди, які починають з дуже низького старту, а потім будують якісь неймовірні резиденції, купують яхти та вертольоти, - це і є комплекс блокадного Ленінграда", - вважає політик. Говорячи про Ющенка, Чорновіл заявив, що екс-президент давним-давно став агентом Януковича. "Він ніколи не був самостійним, повноцінним політиком. Він ніколи не був повноцінною людиною. Деякі темні плями його біографії грають сьогодні дуже велику роль. Тому він ще за президентства сидів на гачку", - підкреслив нардеп. Чорновіл також не стримував себе у висловлюваннях, коментуючи місце Нашої України серед інших опозиційних партій. "З них така опозиція, як з мене оперний співак. На НУ треба ставити крапку. Її більше, слава Богу, немає. І так приємно, що, нарешті, зникне це брудне утворення! Воно з 2002 року поширювало дуже багато смороду. Дуже продажне і дуже брехливе", - сказав він. Як повідомлялося, лідер Нашої України Віктор Ющенко вважає, що його партія вже повинна готуватися до парламентських виборів.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-08 13:17:29 ],
на сторінці новини

Завтра, 9/11/2010, в Україні і світі пройдуть акції солідарності на захист мови

9 листопада, у День української мови та писемності, в Україні та світі планують провести акції солідарності на захист мови. Оганізатори, серед яких – Рух добровольців «Простір свободи», Громадянський рух «Відсіч», Громадська кампанія «Новий громадянин» – закликають усіх небайдужих приєднатися до акції.

"Це – день нашої солідарності. Влада, яка хоче знищити нашу мову, має зрозуміти – ми не дамо їй цього зробити", - наголошуть організатори.

У повідомленні також зазначено:

"Партія Регіонів, комуністи та Блок Литвина внесли до Верховної Ради законопроект про мови, який передбачає "українсько-російську двомовність" і є інструкцією зі знищення української мови. Провідні наукові установи України відзначили, що прийняття проекту призведе до дезінтеграції держави і зникнення українців як народу.

4 жовтня у Києві, а 18 жовтня – по всій Україні люди вийшли на вулиці, протестуючи проти спроб прийняти цей документ. Влада відклала розгляд закону, але не здалася. Янукович і його сателіти планують протягувати вибухонебезпечний проект у листопаді.

9 листопада, в День української мови, виходь на вулицю. Відзначимо наше свято акціями солідарності:

14.30 - збір на Контрактовій площі біля пам’ятника Сковороді, коротка акція й хода до Адміністрації Президента

15.30 – акція протесту біля адміністрації президента. Збір біля будинку Спілки письменників України (вул. Банкова, 2). Вимагаємо від Януковича займатися обіцяним "покращенням життя", а не нацьковувати "язик" на мову.

17.30 – Мистецьке дійство "Відчуй смак рідної мови" на Майдані Незалежності. Приходимо зі свічками, смолоскипами й відкритим серцем і разом творимо дійство зі Слова, Руху й Вогню.

Разом з нами на акції солідарності вийдуть українці в різних куточках України та світу.

Разом захистимо свою мову і не дамо владі шматувати Україну!", – наголошується в повідомленні.

Організатори наголошують, що акція проходить під державними прапорами, без партійної символіки. Спроба використання партійних прапорів, банерів тощо буде розцінюватися як провокація.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-12 17:46:51 ],
на сторінці новини

Віктор Пинзеник: Україні загрожує технічний дефолт

Україна може піти на реструктуризацію ОВДП, оголосивши таким чином технічний дефолт. Про таку можливість заявив екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник 11 листопада під час засідання Фінансового прес-клубу "Держоблігації - тиха гавань чи зона підвищеного ризику?".

За словами Пинзеника, списувати борги перед інвесторами держава не буде, а тому реструктуризація - це найбільше зло, яке може на них очікувати.

За даними екс-чиновника, сьогодні 7% доходів бюджету йдуть на обслуговування боргів, а співвідношення держборгу до ВВП уже перевищило 40% й складає понад 420 млрд грн. (включає, зокрема, 20 млрд грн., які необхідно буде повернути Росії в кінці року, згідно угоди про тимчасове зниження ціни на газ).

Як зазначив експерт, дефіцит держбюджету за 10 місяців склав 71 млрд грн., а за підсумками року він може сягнути 95-96 млрд грн. (якщо рекапіталізація банків не буде здійснена в повному обсязі).

"Це страшна цифра - кожний рік добавляти 100 млрд грн. боргу. Скорочення дефіциту на 10 млрд грн. нічого не дають, бо обслуговування боргу з'їдає бюджет", - зауважив екс-чиновник. На його думку, у 2011 році потрібно скорочувати дефіцит, щоб зняти проблему наростаючої сплати відсотків за боргом.

Віктор Пинзеник констатував, що за підсумками минулого року фактичний дефіцит держбюджету перевищив плановий показник у 104 млрд грн., оскільки останній не враховував, зокрема, невідшкодований ПДВ.

Ця проблема зберігається і в поточному році, а значить і реальний дефіцит бюджету є більшим. Експерт нагадав, що за 10 місяців 2008 року держава повернула 28 млрд грн. по ПДВ, за аналогічний період 2009 року - 31 млрд грн., а в 2010 році - лише 18 млрд грн. (це при тому, що експорт зріс за рік на 33%, і досягнув до кризового рівня 2008 року)

За словами екс-міністра фінансів, бюджетні проблеми несуть в собі ключові ризики, які пов'язані з ціновою та курсовою стабільністю в державі. Їх усунення сприятиме збільшенню кредитування реального сектору, а отже й загальному оздоровленню економіки.

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/11/12/216763

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-12 20:05:32 ],
на сторінці поезії "По сто грамм" Збиток Зеньо

Зараз усе, Зеню, дається важко - і осінні жінки, і гроші, і ось, навіть, сервіс. :(

З'ясовуємо, в чому проблема...

А, взагалі, зважаючи на можливі проблеми, пов'язані з можливою державною реєстрацією всіх інтернет видань в Україні, знову ж таки, можливо доведеться шукати провайдера в Америці. У вас там часом нема цікавих пропозицій? :)

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-13 12:46:39 ],
на сторінці голосування

Суди ігнорують "Батьківщину", зате задовольняють Партію Регіонів і "Свободу" - чого б це?

У період між з 31 жовтня по 11 листопада включно Партія регіонів, «Батьківщина», «Сильна Україна», «Фронт змін», «УДАР», «Свобода», «Наша Україна» і «Громадянська позиція» подали до суду 2375 позовів щодо проведення місцевих виборів, підрахунку голосів та результатів волевиявлення. Такі дані надали редакції «ДТ» представники цих політсил.

Зокрема, «Батьківщина» подала 2139 судових позовів, з яких задоволено лише 14.

Водночас з 54 позовів, поданих Партією регіонів, суди задовольнили 46. Відносно позитивним виявився і судовий досвід «Свободи» — з 15 позовів були задоволені 11.

Представниками «Фронту змін» було подано 85 судових позовів, з яких суди різних інстанцій задовольнили 19.

«Наша Україна» подала 48 позовів, з яких 3 були задоволені. Це ж співвідношення у «Громадянської позіції» складає 12 до 2, у «Сільної України» 21 до 4,

Партія «УДАР» подала лише один позов, але безуспішно.

Нагадаємо, раніше в коментарі для «Дзеркала тижня прем'єр-міністр Микола Азаров заявляв, що в ході передвиборної кампанії в суди першої інстанції було подано менше тисячі скарг, що свідчить про відсутність масштабного заперечування різних моментів виборчого процесу в країні.

Докладніше читайте у статті Інни Ведерникової «Будинок з химерами» у свіжому номері «ДТ».

http://news.dt.ua/news/59332

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-13 14:10:23 ],
на сторінці твору "Дикунство нинішньої влади" Адміністрація Майстерень

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-13 17:31:24 ],
на сторінці поезії "Народний спів-1" Пруткова Кузя

Без виборів ніяк не можна, Кузю. Бачите, нині мільйони хохлів знехтували своїм обов'язком і не пішли на місцеві вибори, ставши хохло-ідіотами, а нинішній владі лише це й потрібно...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-18 16:18:18 ],
на сторінці голосування

Щоби завершити цей турнір і перейти до іншого, просимо авторів проголосувати і вибрати таким чином переможця турніру. :)

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-26 09:56:55 ],
на сторінці твору "Злочини імперського ставлення до всього Українського" Адміністрація Майстерень

Чому в Україні у 20-х та 40-х роках був Голод?

«Ельцин, заставь хохлов накормить Москву!»
Гасло 90-х років

УНІАН багато писав про Голодомор 30-х років. Але я спробував дослідити, чому був голод у 20-х роках? І чому був у 40-х? Перша світова війна прокотилася тяжким тараном через Україну, фронти переорали снарядами нашу землю. Люди були пограбовані, господарства знищені, але голоду, від якого гинули масово люди, під час війни таки не було. Чому ж тоді виник голод після неї?

Битви першої світової війни не відбувалися власне на російських землях, втім із захопленням в Росії влади більшовиками в містах європейської Росії настав голод. У грудні 1917 року Совнарком РФССР під керівництвом В. Леніна «підрахував», що в Україні є 500 000 000 пудів «надлишків зерна», це біля 750 тисяч тонн. (Ленинский сборник, т. XVIII с.83)

Бачите, більшовики не мали ані орбітальних сателітів, ані Інтернету, однак у Петрограді за тисячу кілометрів від України просвітили наші магазини у кожного господаря, зважили і підрахували наше зерно!

20 грудня 1917 року Ленін призначає Георгія Орджонікідзе надзвичайним комісаром «району Україна» (!?), який в січні і лютому 1918 року їздив до Харкова, Катеринослава, Кіровограда, Одеси, Миколаєва, Херсона, Полтави з продзагонами і керував грабежом тих «лишків зерна» і висилкою їх до Росії. Товариш комісар мусив добре потрудитися, бо 3 лютого 1918 року Ленін пише йому: «Від душі дякую за енергійні заходи в продовольчій справі. Продовжуйте, ради бога, з усієї сили добувати продовольство, організувати спішно зсипку хліба, щоб встигнути налагодити постачання до бездоріжжя» (див: В.І.Ленін, твори, т.35, с.267).

А було за що дякувати «комісару району Україна». Він наказав, щоб у містах Харківської області не робили запасів більше, ніж на два тижні.

У грудні 1917 року і січні 1918 року тільки в Ізюмському повіті було реквізовано і відправлено в Росію 740 000 пудів зерна (приблизно 1200 тонн). («Продовольственное дело» №34/1918).

23 січня 1918 року Нарком по продовольству повідомляв Леніну, що з Полтавської області на 18 січня відправлено до Петрограда 30 вагонів пшениці, у Москву – 30 вагонів пшеничного і житнього борошна і по 20 вагонів – в Новгородську, Смоленську і Володимирську губернії. 18 січня 1918 року з Чернігівщини відправлено до Петрограда і Західного Фронту 140 вагонів цукру. З 18 лютого по 9 березня 1918 року тільки з Херсонської області до Росії вивезено 1090 вагонів збіжжя.

Дуже цікаву статистику про вивіз хліба з України до Росії знаходимо в телеграфних повідомленнях комісара Харківського залізничного вузла: 19 лютого 1918 року відправлено 2 потяги; 20-го – 2 потяги; 21-го – 2 потяги; 22-го - 7 потягів; 23-го – 3 потяги; 24-го – 3 потяги; 26-го – 2 потяги в складі 75 вагонів; 28-го – 30 вагонів продовольчих вантажів у Московську, 50 вагонів – у Петроградську і 154 вагони – у північні губернії. 1 березня 1918 року до північних губерній відправлено 40 вагонів, до Москви - 23 вагони борошна, вагон круп і вагон консервів.

Усі ці відомості я скопіював з відкритих архівних документів Росії.

Цей перелік можна продовжити, але і подані документи засвідчують про обсяг грабежу України більшовиками. Річ зрозуміла, що в потребі одна держава допомагає другій. Але це робиться на основі міждержавних угод і договорів. У даному випадку такі угоди повинні були укладатися між РФСРР і УНР. Але цього не сталося. Московські більшовики військовою силою на території іншої держави УНР реквізували продовольчі продукти – зерно, борошно, цукор, крупи та інше. Для реквізиції хліба у селян більшовики Леніна створили спеціальні військові загони переважно із «рабочих і матросів» братньої Росії. Перший такий «продзагон» вирушив із Харкова вже 16 грудня 1917 року в район Сумщини. Збройні сутички при реквізиції виникали в околицях Донбасу і великих промислових міст.

Насильницьке відбирання продовольства в Україні більшовиками швидко довело до впровадження в Україні карткової системи у містах. Спочатку на людину, яка працювала фізично, норма була півтора фунта хліба, на всіх інших – по одному фунту (фунт - бл. 400 г.) Отже, за два місяці відбору хліба в Україні, де було «500 мільйонів пудів хлібних залишків», розпочався голод. У двадцяті роки ХХ століття Україна (УСРР) увійшла пограбована, обікрадена «старшим братом» і то не лише з хліба, а також і сакрального майна. За декретами Леніна з 1918 і 1922 років про так звану секуляризацію і реквізицію церковного майна, в Україні пограбовано і продано за кордон церковних цінностей на суму вісім мільярдів доларів за тодішнім курсом (див: В. Самохвалов. КПбУ у боротьбі за відбудову народного господарства в 1921-1926 р.р.). Немало вивезено його в Росію і досі не повернуто. Предмети духовно-культурної, історичної тисячолітньої спадщини, створені генієм нашого народу, було пограбовано.

Отже, слід відзначити, що творцем голоду в Україні був Совнарком РФСРР на чолі з Леніним. Сталін мав доброго учителя, він тільки удосконалив ленінську систему і поширив дію на всі території, де проживали українці, – (подивись на етнографічну карту розселення українців того часу, у тому числі на граничні повіти в південних областях РФ, Приволжя, Придоння, Кубані, а також Казахстану, на, так званий, Сірий Клин). Окремі дослідники голод у 1917 – 1922 роках назвали прелюдією Голодомору 1932-33 років. Голодомор тридцятих років ХХ ст. широко досліджений українськими і зарубіжними істориками, тому у цій статті не обговорюється. Але, при нагоді, тим, хто заперечує Голодомор, треба згадати одну цифру, яку навів син Йосифа Сталіна Яков Джугашвілі в розмові з польськими офіцерами-в’язнями німецьких концтаборів 1943 року в розмові про трагедію Катині. Він сказав: “Чого ви кричите за якихось 4 тисячі людей? У тридцятих роках в Україні від голоду загинуло три з половиною мільйони людей - і всі мовчать”. Як бачимо, навіть син Сталіна був поінформований про трагедію в Україні. А що подав «тільки» 3,5 мільйона жертв, то вже питання сталінської статистики. Тут важливо, що він ствердив, що Голодомор був! Цю розмову надрукували не так давно у польській газеті “Політика”.

Голод у 1946-47 роках також ще не досліджений вповні. Тут я хотів би згадати Микиту Хрущова, який на VIII пленумі ПОРП(б) у Варшаві, куди він прибув без запрошення, в жовтні 1956 року, відповідаючи партійному діячеві Польщі Владиславу Ґомулці, сказав:

«Я міг би вручити вам, дорогий товариш Ґомулка, список осіб, що впали жертвою канібалізму в 1946–47 роках в часи голоду в Україні, а ми в тім часі давали вам зерно, давали вам не його надлишки, а відривали його від живого тіла нашого народу... У 1946–47 роках був голод в Україні, був канібалізм (запитайте Ванду Васілевську), а ми постачали вам зерно» .

Треба зауважити, що голод в 1946–47 роках охопив властиво терени України, де сільське господарство було колективізоване, де були колгоспи і радгоспи, створені вже 1939 року, що сприяло державі у пограбуванні селян. Очевидно СРСР не «давав», а продавав Польщі, і не лише Польщі, український хліб на базі міждержавної угоди з 1946–1948 років. Тоді Польщі «дали» 300 (триста) тисяч тонн зерна.

Наслідком всіх голодів в Україні було знищення як чисельності так і етнофонду народу. Знищено було найздоровший національний етнофонд, найздоровшу частку нації, якою тоді було селянство. Треба признатись, що досі ми не спромоглись відтворити втрачений в роки голодів фізично-моральний етнофонд народу.

Саме в цьому я бачу коріння гасла, яке поставив у епіграф.

Степан Семенюк, колишній політичний референт крайового проводу ОУН, голова політичного відділу воєнної округи УПА, спеціально для УНІАН

http://www.unian.net/ukr/news/news-408202.html

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-26 10:06:08 ],
на сторінці твору "Ми не французи. Ми – раби" Адміністрація Майстерень

Наша гідність постійно винищувалася і її просто не залишилося. Фактично після розпаду СРСР зосталася сиро-сіра маса так званого "совка" - без жодної гідності й інших громадянських атрибутів.
Тож нині надія на нові покоління українців, які разом із собою принесуть винищені раніше в нас Господні якості. Чи не так? Звісно, якщо матриця лугандонських "совків" не викривить-зіпсує-знищить і цих ще до їхнього визрівання...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-26 10:06:49 ],
на сторінці твору "Ми не французи. Ми – раби" Адміністрація Майстерень

Чому в Україні у 20-х та 40-х роках був Голод?

«Ельцин, заставь хохлов накормить Москву!»
Гасло 90-х років

УНІАН багато писав про Голодомор 30-х років. Але я спробував дослідити, чому був голод у 20-х роках? І чому був у 40-х? Перша світова війна прокотилася тяжким тараном через Україну, фронти переорали снарядами нашу землю. Люди були пограбовані, господарства знищені, але голоду, від якого гинули масово люди, під час війни таки не було. Чому ж тоді виник голод після неї?

Битви першої світової війни не відбувалися власне на російських землях, втім із захопленням в Росії влади більшовиками в містах європейської Росії настав голод. У грудні 1917 року Совнарком РФССР під керівництвом В. Леніна «підрахував», що в Україні є 500 000 000 пудів «надлишків зерна», це біля 750 тисяч тонн. (Ленинский сборник, т. XVIII с.83)

Бачите, більшовики не мали ані орбітальних сателітів, ані Інтернету, однак у Петрограді за тисячу кілометрів від України просвітили наші магазини у кожного господаря, зважили і підрахували наше зерно!

20 грудня 1917 року Ленін призначає Георгія Орджонікідзе надзвичайним комісаром «району Україна» (!?), який в січні і лютому 1918 року їздив до Харкова, Катеринослава, Кіровограда, Одеси, Миколаєва, Херсона, Полтави з продзагонами і керував грабежом тих «лишків зерна» і висилкою їх до Росії. Товариш комісар мусив добре потрудитися, бо 3 лютого 1918 року Ленін пише йому: «Від душі дякую за енергійні заходи в продовольчій справі. Продовжуйте, ради бога, з усієї сили добувати продовольство, організувати спішно зсипку хліба, щоб встигнути налагодити постачання до бездоріжжя» (див: В.І.Ленін, твори, т.35, с.267).

А було за що дякувати «комісару району Україна». Він наказав, щоб у містах Харківської області не робили запасів більше, ніж на два тижні.

У грудні 1917 року і січні 1918 року тільки в Ізюмському повіті було реквізовано і відправлено в Росію 740 000 пудів зерна (приблизно 1200 тонн). («Продовольственное дело» №34/1918).

23 січня 1918 року Нарком по продовольству повідомляв Леніну, що з Полтавської області на 18 січня відправлено до Петрограда 30 вагонів пшениці, у Москву – 30 вагонів пшеничного і житнього борошна і по 20 вагонів – в Новгородську, Смоленську і Володимирську губернії. 18 січня 1918 року з Чернігівщини відправлено до Петрограда і Західного Фронту 140 вагонів цукру. З 18 лютого по 9 березня 1918 року тільки з Херсонської області до Росії вивезено 1090 вагонів збіжжя.

Дуже цікаву статистику про вивіз хліба з України до Росії знаходимо в телеграфних повідомленнях комісара Харківського залізничного вузла: 19 лютого 1918 року відправлено 2 потяги; 20-го – 2 потяги; 21-го – 2 потяги; 22-го - 7 потягів; 23-го – 3 потяги; 24-го – 3 потяги; 26-го – 2 потяги в складі 75 вагонів; 28-го – 30 вагонів продовольчих вантажів у Московську, 50 вагонів – у Петроградську і 154 вагони – у північні губернії. 1 березня 1918 року до північних губерній відправлено 40 вагонів, до Москви - 23 вагони борошна, вагон круп і вагон консервів.

Усі ці відомості я скопіював з відкритих архівних документів Росії.

Цей перелік можна продовжити, але і подані документи засвідчують про обсяг грабежу України більшовиками. Річ зрозуміла, що в потребі одна держава допомагає другій. Але це робиться на основі міждержавних угод і договорів. У даному випадку такі угоди повинні були укладатися між РФСРР і УНР. Але цього не сталося. Московські більшовики військовою силою на території іншої держави УНР реквізували продовольчі продукти – зерно, борошно, цукор, крупи та інше. Для реквізиції хліба у селян більшовики Леніна створили спеціальні військові загони переважно із «рабочих і матросів» братньої Росії. Перший такий «продзагон» вирушив із Харкова вже 16 грудня 1917 року в район Сумщини. Збройні сутички при реквізиції виникали в околицях Донбасу і великих промислових міст.

Насильницьке відбирання продовольства в Україні більшовиками швидко довело до впровадження в Україні карткової системи у містах. Спочатку на людину, яка працювала фізично, норма була півтора фунта хліба, на всіх інших – по одному фунту (фунт - бл. 400 г.) Отже, за два місяці відбору хліба в Україні, де було «500 мільйонів пудів хлібних залишків», розпочався голод. У двадцяті роки ХХ століття Україна (УСРР) увійшла пограбована, обікрадена «старшим братом» і то не лише з хліба, а також і сакрального майна. За декретами Леніна з 1918 і 1922 років про так звану секуляризацію і реквізицію церковного майна, в Україні пограбовано і продано за кордон церковних цінностей на суму вісім мільярдів доларів за тодішнім курсом (див: В. Самохвалов. КПбУ у боротьбі за відбудову народного господарства в 1921-1926 р.р.). Немало вивезено його в Росію і досі не повернуто. Предмети духовно-культурної, історичної тисячолітньої спадщини, створені генієм нашого народу, було пограбовано.

Отже, слід відзначити, що творцем голоду в Україні був Совнарком РФСРР на чолі з Леніним. Сталін мав доброго учителя, він тільки удосконалив ленінську систему і поширив дію на всі території, де проживали українці, – (подивись на етнографічну карту розселення українців того часу, у тому числі на граничні повіти в південних областях РФ, Приволжя, Придоння, Кубані, а також Казахстану, на, так званий, Сірий Клин). Окремі дослідники голод у 1917 – 1922 роках назвали прелюдією Голодомору 1932-33 років. Голодомор тридцятих років ХХ ст. широко досліджений українськими і зарубіжними істориками, тому у цій статті не обговорюється. Але, при нагоді, тим, хто заперечує Голодомор, треба згадати одну цифру, яку навів син Йосифа Сталіна Яков Джугашвілі в розмові з польськими офіцерами-в’язнями німецьких концтаборів 1943 року в розмові про трагедію Катині. Він сказав: “Чого ви кричите за якихось 4 тисячі людей? У тридцятих роках в Україні від голоду загинуло три з половиною мільйони людей - і всі мовчать”. Як бачимо, навіть син Сталіна був поінформований про трагедію в Україні. А що подав «тільки» 3,5 мільйона жертв, то вже питання сталінської статистики. Тут важливо, що він ствердив, що Голодомор був! Цю розмову надрукували не так давно у польській газеті “Політика”.

Голод у 1946-47 роках також ще не досліджений вповні. Тут я хотів би згадати Микиту Хрущова, який на VIII пленумі ПОРП(б) у Варшаві, куди він прибув без запрошення, в жовтні 1956 року, відповідаючи партійному діячеві Польщі Владиславу Ґомулці, сказав:

«Я міг би вручити вам, дорогий товариш Ґомулка, список осіб, що впали жертвою канібалізму в 1946–47 роках в часи голоду в Україні, а ми в тім часі давали вам зерно, давали вам не його надлишки, а відривали його від живого тіла нашого народу... У 1946–47 роках був голод в Україні, був канібалізм (запитайте Ванду Васілевську), а ми постачали вам зерно» .

Треба зауважити, що голод в 1946–47 роках охопив властиво терени України, де сільське господарство було колективізоване, де були колгоспи і радгоспи, створені вже 1939 року, що сприяло державі у пограбуванні селян. Очевидно СРСР не «давав», а продавав Польщі, і не лише Польщі, український хліб на базі міждержавної угоди з 1946–1948 років. Тоді Польщі «дали» 300 (триста) тисяч тонн зерна.

Наслідком всіх голодів в Україні було знищення як чисельності так і етнофонду народу. Знищено було найздоровший національний етнофонд, найздоровшу частку нації, якою тоді було селянство. Треба признатись, що досі ми не спромоглись відтворити втрачений в роки голодів фізично-моральний етнофонд народу.

Саме в цьому я бачу коріння гасла, яке поставив у епіграф.

Степан Семенюк, колишній політичний референт крайового проводу ОУН, голова політичного відділу воєнної округи УПА, спеціально для УНІАН

http://www.unian.net/ukr/news/news-408202.html

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-26 10:07:47 ],
на сторінці твору "Голодомор в Україні" «Невільнича поезія»

Чому в Україні у 20-х та 40-х роках був Голод?

«Ельцин, заставь хохлов накормить Москву!»
Гасло 90-х років

УНІАН багато писав про Голодомор 30-х років. Але я спробував дослідити, чому був голод у 20-х роках? І чому був у 40-х? Перша світова війна прокотилася тяжким тараном через Україну, фронти переорали снарядами нашу землю. Люди були пограбовані, господарства знищені, але голоду, від якого гинули масово люди, під час війни таки не було. Чому ж тоді виник голод після неї?

Битви першої світової війни не відбувалися власне на російських землях, втім із захопленням в Росії влади більшовиками в містах європейської Росії настав голод. У грудні 1917 року Совнарком РФССР під керівництвом В. Леніна «підрахував», що в Україні є 500 000 000 пудів «надлишків зерна», це біля 750 тисяч тонн. (Ленинский сборник, т. XVIII с.83)

Бачите, більшовики не мали ані орбітальних сателітів, ані Інтернету, однак у Петрограді за тисячу кілометрів від України просвітили наші магазини у кожного господаря, зважили і підрахували наше зерно!

20 грудня 1917 року Ленін призначає Георгія Орджонікідзе надзвичайним комісаром «району Україна» (!?), який в січні і лютому 1918 року їздив до Харкова, Катеринослава, Кіровограда, Одеси, Миколаєва, Херсона, Полтави з продзагонами і керував грабежом тих «лишків зерна» і висилкою їх до Росії. Товариш комісар мусив добре потрудитися, бо 3 лютого 1918 року Ленін пише йому: «Від душі дякую за енергійні заходи в продовольчій справі. Продовжуйте, ради бога, з усієї сили добувати продовольство, організувати спішно зсипку хліба, щоб встигнути налагодити постачання до бездоріжжя» (див: В.І.Ленін, твори, т.35, с.267).

А було за що дякувати «комісару району Україна». Він наказав, щоб у містах Харківської області не робили запасів більше, ніж на два тижні.

У грудні 1917 року і січні 1918 року тільки в Ізюмському повіті було реквізовано і відправлено в Росію 740 000 пудів зерна (приблизно 1200 тонн). («Продовольственное дело» №34/1918).

23 січня 1918 року Нарком по продовольству повідомляв Леніну, що з Полтавської області на 18 січня відправлено до Петрограда 30 вагонів пшениці, у Москву – 30 вагонів пшеничного і житнього борошна і по 20 вагонів – в Новгородську, Смоленську і Володимирську губернії. 18 січня 1918 року з Чернігівщини відправлено до Петрограда і Західного Фронту 140 вагонів цукру. З 18 лютого по 9 березня 1918 року тільки з Херсонської області до Росії вивезено 1090 вагонів збіжжя.

Дуже цікаву статистику про вивіз хліба з України до Росії знаходимо в телеграфних повідомленнях комісара Харківського залізничного вузла: 19 лютого 1918 року відправлено 2 потяги; 20-го – 2 потяги; 21-го – 2 потяги; 22-го - 7 потягів; 23-го – 3 потяги; 24-го – 3 потяги; 26-го – 2 потяги в складі 75 вагонів; 28-го – 30 вагонів продовольчих вантажів у Московську, 50 вагонів – у Петроградську і 154 вагони – у північні губернії. 1 березня 1918 року до північних губерній відправлено 40 вагонів, до Москви - 23 вагони борошна, вагон круп і вагон консервів.

Усі ці відомості я скопіював з відкритих архівних документів Росії.

Цей перелік можна продовжити, але і подані документи засвідчують про обсяг грабежу України більшовиками. Річ зрозуміла, що в потребі одна держава допомагає другій. Але це робиться на основі міждержавних угод і договорів. У даному випадку такі угоди повинні були укладатися між РФСРР і УНР. Але цього не сталося. Московські більшовики військовою силою на території іншої держави УНР реквізували продовольчі продукти – зерно, борошно, цукор, крупи та інше. Для реквізиції хліба у селян більшовики Леніна створили спеціальні військові загони переважно із «рабочих і матросів» братньої Росії. Перший такий «продзагон» вирушив із Харкова вже 16 грудня 1917 року в район Сумщини. Збройні сутички при реквізиції виникали в околицях Донбасу і великих промислових міст.

Насильницьке відбирання продовольства в Україні більшовиками швидко довело до впровадження в Україні карткової системи у містах. Спочатку на людину, яка працювала фізично, норма була півтора фунта хліба, на всіх інших – по одному фунту (фунт - бл. 400 г.) Отже, за два місяці відбору хліба в Україні, де було «500 мільйонів пудів хлібних залишків», розпочався голод. У двадцяті роки ХХ століття Україна (УСРР) увійшла пограбована, обікрадена «старшим братом» і то не лише з хліба, а також і сакрального майна. За декретами Леніна з 1918 і 1922 років про так звану секуляризацію і реквізицію церковного майна, в Україні пограбовано і продано за кордон церковних цінностей на суму вісім мільярдів доларів за тодішнім курсом (див: В. Самохвалов. КПбУ у боротьбі за відбудову народного господарства в 1921-1926 р.р.). Немало вивезено його в Росію і досі не повернуто. Предмети духовно-культурної, історичної тисячолітньої спадщини, створені генієм нашого народу, було пограбовано.

Отже, слід відзначити, що творцем голоду в Україні був Совнарком РФСРР на чолі з Леніним. Сталін мав доброго учителя, він тільки удосконалив ленінську систему і поширив дію на всі території, де проживали українці, – (подивись на етнографічну карту розселення українців того часу, у тому числі на граничні повіти в південних областях РФ, Приволжя, Придоння, Кубані, а також Казахстану, на, так званий, Сірий Клин). Окремі дослідники голод у 1917 – 1922 роках назвали прелюдією Голодомору 1932-33 років. Голодомор тридцятих років ХХ ст. широко досліджений українськими і зарубіжними істориками, тому у цій статті не обговорюється. Але, при нагоді, тим, хто заперечує Голодомор, треба згадати одну цифру, яку навів син Йосифа Сталіна Яков Джугашвілі в розмові з польськими офіцерами-в’язнями німецьких концтаборів 1943 року в розмові про трагедію Катині. Він сказав: “Чого ви кричите за якихось 4 тисячі людей? У тридцятих роках в Україні від голоду загинуло три з половиною мільйони людей - і всі мовчать”. Як бачимо, навіть син Сталіна був поінформований про трагедію в Україні. А що подав «тільки» 3,5 мільйона жертв, то вже питання сталінської статистики. Тут важливо, що він ствердив, що Голодомор був! Цю розмову надрукували не так давно у польській газеті “Політика”.

Голод у 1946-47 роках також ще не досліджений вповні. Тут я хотів би згадати Микиту Хрущова, який на VIII пленумі ПОРП(б) у Варшаві, куди він прибув без запрошення, в жовтні 1956 року, відповідаючи партійному діячеві Польщі Владиславу Ґомулці, сказав:

«Я міг би вручити вам, дорогий товариш Ґомулка, список осіб, що впали жертвою канібалізму в 1946–47 роках в часи голоду в Україні, а ми в тім часі давали вам зерно, давали вам не його надлишки, а відривали його від живого тіла нашого народу... У 1946–47 роках був голод в Україні, був канібалізм (запитайте Ванду Васілевську), а ми постачали вам зерно» .

Треба зауважити, що голод в 1946–47 роках охопив властиво терени України, де сільське господарство було колективізоване, де були колгоспи і радгоспи, створені вже 1939 року, що сприяло державі у пограбуванні селян. Очевидно СРСР не «давав», а продавав Польщі, і не лише Польщі, український хліб на базі міждержавної угоди з 1946–1948 років. Тоді Польщі «дали» 300 (триста) тисяч тонн зерна.

Наслідком всіх голодів в Україні було знищення як чисельності так і етнофонду народу. Знищено було найздоровший національний етнофонд, найздоровшу частку нації, якою тоді було селянство. Треба признатись, що досі ми не спромоглись відтворити втрачений в роки голодів фізично-моральний етнофонд народу.

Саме в цьому я бачу коріння гасла, яке поставив у епіграф.

Степан Семенюк, колишній політичний референт крайового проводу ОУН, голова політичного відділу воєнної округи УПА, спеціально для УНІАН

http://www.unian.net/ukr/news/news-408202.html

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-26 10:08:50 ],
на сторінці твору "Голодомор II. 1946-1947 років" Чесний Журналіст

Чому в Україні у 20-х та 40-х роках був Голод?

«Ельцин, заставь хохлов накормить Москву!»
Гасло 90-х років

УНІАН багато писав про Голодомор 30-х років. Але я спробував дослідити, чому був голод у 20-х роках? І чому був у 40-х? Перша світова війна прокотилася тяжким тараном через Україну, фронти переорали снарядами нашу землю. Люди були пограбовані, господарства знищені, але голоду, від якого гинули масово люди, під час війни таки не було. Чому ж тоді виник голод після неї?

Битви першої світової війни не відбувалися власне на російських землях, втім із захопленням в Росії влади більшовиками в містах європейської Росії настав голод. У грудні 1917 року Совнарком РФССР під керівництвом В. Леніна «підрахував», що в Україні є 500 000 000 пудів «надлишків зерна», це біля 750 тисяч тонн. (Ленинский сборник, т. XVIII с.83)

Бачите, більшовики не мали ані орбітальних сателітів, ані Інтернету, однак у Петрограді за тисячу кілометрів від України просвітили наші магазини у кожного господаря, зважили і підрахували наше зерно!

20 грудня 1917 року Ленін призначає Георгія Орджонікідзе надзвичайним комісаром «району Україна» (!?), який в січні і лютому 1918 року їздив до Харкова, Катеринослава, Кіровограда, Одеси, Миколаєва, Херсона, Полтави з продзагонами і керував грабежом тих «лишків зерна» і висилкою їх до Росії. Товариш комісар мусив добре потрудитися, бо 3 лютого 1918 року Ленін пише йому: «Від душі дякую за енергійні заходи в продовольчій справі. Продовжуйте, ради бога, з усієї сили добувати продовольство, організувати спішно зсипку хліба, щоб встигнути налагодити постачання до бездоріжжя» (див: В.І.Ленін, твори, т.35, с.267).

А було за що дякувати «комісару району Україна». Він наказав, щоб у містах Харківської області не робили запасів більше, ніж на два тижні.

У грудні 1917 року і січні 1918 року тільки в Ізюмському повіті було реквізовано і відправлено в Росію 740 000 пудів зерна (приблизно 1200 тонн). («Продовольственное дело» №34/1918).

23 січня 1918 року Нарком по продовольству повідомляв Леніну, що з Полтавської області на 18 січня відправлено до Петрограда 30 вагонів пшениці, у Москву – 30 вагонів пшеничного і житнього борошна і по 20 вагонів – в Новгородську, Смоленську і Володимирську губернії. 18 січня 1918 року з Чернігівщини відправлено до Петрограда і Західного Фронту 140 вагонів цукру. З 18 лютого по 9 березня 1918 року тільки з Херсонської області до Росії вивезено 1090 вагонів збіжжя.

Дуже цікаву статистику про вивіз хліба з України до Росії знаходимо в телеграфних повідомленнях комісара Харківського залізничного вузла: 19 лютого 1918 року відправлено 2 потяги; 20-го – 2 потяги; 21-го – 2 потяги; 22-го - 7 потягів; 23-го – 3 потяги; 24-го – 3 потяги; 26-го – 2 потяги в складі 75 вагонів; 28-го – 30 вагонів продовольчих вантажів у Московську, 50 вагонів – у Петроградську і 154 вагони – у північні губернії. 1 березня 1918 року до північних губерній відправлено 40 вагонів, до Москви - 23 вагони борошна, вагон круп і вагон консервів.

Усі ці відомості я скопіював з відкритих архівних документів Росії.

Цей перелік можна продовжити, але і подані документи засвідчують про обсяг грабежу України більшовиками. Річ зрозуміла, що в потребі одна держава допомагає другій. Але це робиться на основі міждержавних угод і договорів. У даному випадку такі угоди повинні були укладатися між РФСРР і УНР. Але цього не сталося. Московські більшовики військовою силою на території іншої держави УНР реквізували продовольчі продукти – зерно, борошно, цукор, крупи та інше. Для реквізиції хліба у селян більшовики Леніна створили спеціальні військові загони переважно із «рабочих і матросів» братньої Росії. Перший такий «продзагон» вирушив із Харкова вже 16 грудня 1917 року в район Сумщини. Збройні сутички при реквізиції виникали в околицях Донбасу і великих промислових міст.

Насильницьке відбирання продовольства в Україні більшовиками швидко довело до впровадження в Україні карткової системи у містах. Спочатку на людину, яка працювала фізично, норма була півтора фунта хліба, на всіх інших – по одному фунту (фунт - бл. 400 г.) Отже, за два місяці відбору хліба в Україні, де було «500 мільйонів пудів хлібних залишків», розпочався голод. У двадцяті роки ХХ століття Україна (УСРР) увійшла пограбована, обікрадена «старшим братом» і то не лише з хліба, а також і сакрального майна. За декретами Леніна з 1918 і 1922 років про так звану секуляризацію і реквізицію церковного майна, в Україні пограбовано і продано за кордон церковних цінностей на суму вісім мільярдів доларів за тодішнім курсом (див: В. Самохвалов. КПбУ у боротьбі за відбудову народного господарства в 1921-1926 р.р.). Немало вивезено його в Росію і досі не повернуто. Предмети духовно-культурної, історичної тисячолітньої спадщини, створені генієм нашого народу, було пограбовано.

Отже, слід відзначити, що творцем голоду в Україні був Совнарком РФСРР на чолі з Леніним. Сталін мав доброго учителя, він тільки удосконалив ленінську систему і поширив дію на всі території, де проживали українці, – (подивись на етнографічну карту розселення українців того часу, у тому числі на граничні повіти в південних областях РФ, Приволжя, Придоння, Кубані, а також Казахстану, на, так званий, Сірий Клин). Окремі дослідники голод у 1917 – 1922 роках назвали прелюдією Голодомору 1932-33 років. Голодомор тридцятих років ХХ ст. широко досліджений українськими і зарубіжними істориками, тому у цій статті не обговорюється. Але, при нагоді, тим, хто заперечує Голодомор, треба згадати одну цифру, яку навів син Йосифа Сталіна Яков Джугашвілі в розмові з польськими офіцерами-в’язнями німецьких концтаборів 1943 року в розмові про трагедію Катині. Він сказав: “Чого ви кричите за якихось 4 тисячі людей? У тридцятих роках в Україні від голоду загинуло три з половиною мільйони людей - і всі мовчать”. Як бачимо, навіть син Сталіна був поінформований про трагедію в Україні. А що подав «тільки» 3,5 мільйона жертв, то вже питання сталінської статистики. Тут важливо, що він ствердив, що Голодомор був! Цю розмову надрукували не так давно у польській газеті “Політика”.

Голод у 1946-47 роках також ще не досліджений вповні. Тут я хотів би згадати Микиту Хрущова, який на VIII пленумі ПОРП(б) у Варшаві, куди він прибув без запрошення, в жовтні 1956 року, відповідаючи партійному діячеві Польщі Владиславу Ґомулці, сказав:

«Я міг би вручити вам, дорогий товариш Ґомулка, список осіб, що впали жертвою канібалізму в 1946–47 роках в часи голоду в Україні, а ми в тім часі давали вам зерно, давали вам не його надлишки, а відривали його від живого тіла нашого народу... У 1946–47 роках був голод в Україні, був канібалізм (запитайте Ванду Васілевську), а ми постачали вам зерно» .

Треба зауважити, що голод в 1946–47 роках охопив властиво терени України, де сільське господарство було колективізоване, де були колгоспи і радгоспи, створені вже 1939 року, що сприяло державі у пограбуванні селян. Очевидно СРСР не «давав», а продавав Польщі, і не лише Польщі, український хліб на базі міждержавної угоди з 1946–1948 років. Тоді Польщі «дали» 300 (триста) тисяч тонн зерна.

Наслідком всіх голодів в Україні було знищення як чисельності так і етнофонду народу. Знищено було найздоровший національний етнофонд, найздоровшу частку нації, якою тоді було селянство. Треба признатись, що досі ми не спромоглись відтворити втрачений в роки голодів фізично-моральний етнофонд народу.

Саме в цьому я бачу коріння гасла, яке поставив у епіграф.

Степан Семенюк, колишній політичний референт крайового проводу ОУН, голова політичного відділу воєнної округи УПА, спеціально для УНІАН

http://www.unian.net/ukr/news/news-408202.html

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-26 13:28:30 ],
на сторінці новини

Список Кардина для України (!)

Олександр Горобець, 23.11.2010:18.08.00

Як повідомили цими днями ЗМІ Росії,

« Европейский комитет по международным делам единогласно одобрил введение санкций против лиц, причастных к смерти Сергея Магнитского. На общее голосование в Европарламенте соответствующая резолюция будет вынесена в декабре.

Документ был представлена комитету депутатом Европарламента Лаймой Лучией Андрикине из Литвы.

Согласно тексту этого документа, шестидесяти российским чиновникам из так называемого "списка Магнитского" будет запрещён въезд в Евросоюз. Кроме того, банковские счета и имущество, размещённые этими лицами в ЕС будут арестованы.

В "Список Магнитского" или "список Кардина" содержит имена начальника следственного комитета МВД Алексея Аничина, его заместителя Александра Матвеева, заместителя генпрокурора Виктора Гриня и других высокопоставленных российских чиновников. Назван так в честь одного из авторов американского закона "О правосудии в отношении Сергея Магнитского" - американского сенатора Бена Кардина. В этот список вошли все лица, причастные к смерти российского юриста.

В сентябре этого года Бенджамин Кардин внёс на голосование в Конгресс США законопроект, придусматривающий запрет въезда в Америку всех граждан РФ, упомянутых в этом списке.

Напомним, Сергей Магнитский погиб в одном из московских СИЗО в ноябре прошлого года. Он обвинялся в уклонении от уплаты налогов. Его коллеги считают, что Магнитского лишили свободы за то, что он вскрыл коррупционную схему, благодаря которой силовики смогли похитить из бюджета страны 5.4 миллиарда рублей.

С призывом ввести санкции в отношении чиновников, ответственных за арест Магнитского, ранее к правительствам США и стран Евросоюза обращались российские правозащитники. »

У зв’язку із цим виникають цілком логічні запитання: чому в Україні, після десяти років після зникнення Георгія Гонгадзе,

1. Так і не було проведено жодного журналістського розслідування щодо обставин зникнення нашого колеги?

2. Чому навіть тепер, коли засуджено частину учасників смертельної розправи над журналістом, коли фактично відомий (завдяки публікаціям ЗМІ) головний зміст розповідей екс-генерала О. Пукача на допитах про страшний злочин, а також імена тих, хто так чи інакше ще з вересня 2000-го знали про вбивство, хто його вчинив, і відповідно до чинного законодавства не донесли про це (я не кажу вже про інше, про що варто було б у такому випадку говорити) залишаються й далі «героями» часу? Вони безсоромно повчають нас життю, вирішують наші долі на високих державницьких посадах. Представляють Україну в зарубіжних відрядженнях. Отримують найвищі урядові нагороди. Навіть не мають публічного осуду в суспільстві.

3. Чи не пора створити «список Кардина» для України?

4. Отже, висловлюйтесь, браття-журналісти, записую:

Олександр Горобець
http://blogs.telekritika.ua/?id=1882

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 10:49:53 ],
на сторінці твору "Злочини імперського ставлення до всього Українського" Адміністрація Майстерень

Верховный суд РФ ликвидировал национально-культурную автономию украинцев России

24.11.2010, 15.04

МОСКВА, 24 ноября. /ИТАР-ТАСС/.

Верховный суд РФ сегодня ликвидировал Федеральную национально-культурную автономию украинцев России. Как сообщает официальный сайт суда, таким образом, был полностью удовлетворен иск министерства юстиции РФ.

Суд огласил только резолютивную часть постановления, поэтому причины, которыми руководствовался судья, принимая такое решение, будут изложены в мотивировочной части через несколько дней. Согласно законодательству, это решение может быть обжаловано в кассационную инстанцию Верховного суда.

Минюст приостановил деятельность организации и обратился в суд с иском после ряда проверок хозяйственной деятельности организации. Согласно уставу, автономия ставила своей целью сохранение национальной самобытности украинцев России, их языка, национальной культуры, образования и традиций. Кроме того, задачей организации была охрана памятных мест в РФ, связанных с жизнью и деятельностью выдающихся деятелей украинской истории и культуры, распространение литературы и прессы, а также содействие широкому доступу российских граждан всех национальностей к культурному наследию украинского народа.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 12:08:45 ],
на сторінці новини

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 12:11:51 ],
на сторінці новини

Ну Ющенко давно подох, а інші ще жевріють.

Сподіваюся, що народ - ось у боротьбі з цим податковим кодексом - по-новому самоорганізується, а адекватні політичні сили підтримають.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 12:16:29 ],
на сторінці твору "Світ робить з нас показовий смітник чи йдеться про розкол України?" Адміністрація Майстерень

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 12:24:56 ],
на сторінці твору "КОГДА ЖЕ РОДИЛСЯ И БЫЛ РАСПЯТ ИИСУС ХРИСТОС?" Майстерень Редакція

Якщо Божі закони, як і світоустрій, ніколи не змінювалися, і Христос, як Бог, був одвічно, то не можна говорити і про "підгонку" християнських дат і свят. Можна говорити про наше, погрішиме розуміння істин, чи не так?
Не відкрию напевне таємниці, якщо скажу, що у "західному" християнстві основний акцент ставиться на Різдві Христовому, натомість у "Східному" християнстві на Воскресінні, тому й тут не все так просто...
А вся християнська традиція, таки, як на мене, навчає, що немає смерті для тих, хто з Богом, а не супроти нього...

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 16:10:56 ],
на сторінці новини

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?