Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталя Скосарьова (1979)
"Задивлена, замріяна, прекрасна,/ Божественна, самотня і нещасна, / Засмучена зажурою німою, /Оздоблена прозорою сльозою, / дитинна жінка..." — із власного вірша.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Презентація поетичної збірки
    У четвер, 9 жовтня, відбудеться презентація моєї поетичної збірки "Дитинна жінка" за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 4, книгарня "Книжковий дворик".
    Початок - о 18.00.
  •   Презентація поетичної збірки
    У четвер, 9 жовтня, відбудеться презентація моєї поетичної збірки "Дитинна жінка" за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 4, книгарня "Книжковий дворик".
    Початок - о 18.00.
  •   Дідух
    Пахне сіном і кутею,
    Зірка ясна мерехтить.
  •   * * *
    Крізь будні твої й турботи,
    крізь радощі та скорботи,
  •   * * *
    На цім шляху,
    низинами й висотами,
  •   ***
    Як боляче, що ніжність вже не в моді!
    У тренді нині – круговерті днів.
  •   ***
    Подаруй же мені цю осінь,
    цей шалений горіхопад.
  •   ***
    Пелехаті айстри
    в осені на плечах.
  •   Вересневе
    вересень
    вибухне віршами
  •   ***
    Ти мене не цілуй… – Не тому, що не можна.
    Я цей трепіт між нами, мов скарб, бережу.
  •   Іду до тебе
    Подумки йду до тебе,
    виснажена мовчанням.
  •   Серпневе
    серпень
    скосив сади
  •   Розпач
    У розпачі не страшно і померти.
    Це жити страшно у такому стані.
  •   ***
    Заколисую пам’ять про тебе,
    наспівую «люлі».
  •   ***
    Натхнення розбудили ви моє,
    Яке в тривкій перебувало комі.
  •   Знаєш?
    Думки – роєм,
    серце – раєм.
  •   ***
    Цей чоловік ще вірує у правду,
    межи чужих шука її людей.
  •   ***
    Я іспит цей складаю на відмінно:
    найтоншої дотримуюсь межі.
  •   * * *
    Оговтуюсь від того щастя,
    немов душа після причастя.
  •   ***
    У мелодрамах спільного життя
    ти відіграв найважливіші ролі.
  •   ***
    Хто вигадав оті перестороги?
    Хіба не досить холоду і болю?
  •   ***
    Моя любов чолом сягала неба,
    Ти ж підошва´ми човгав по душі.
  •   У Тисмениці
    У Тисмениці — мряка сіра.
    У Тисмениці — сніг з дощем.
  •   ***
    Все шкереберть, непевно, поперек.
    Тебе нема, або… у тебе Mуза.
  •   Березневе
    Бовва´ніють березові бруньки.
    Бери бодай
  •   ***
    … а ґнотик свічки
    полум’ям ставав
  •   ***
    Так посіріло й затягнулось небо,
    що навіть душу огорта сльота.
  •   ***
    Не тривож, не тривожся, не треба.
    На траві-бо торішній сніг.
  •   ***
    Обліпихова осінь
    останні обтрусить плоди,
  •   ***
    Чужий такий. Та я до тебе їду
    знімати втому, і … знімати грим.
  •   Благословляється
    Благословляється на світ. —
    Осінній ранок...
  •   ***
    Ота любов – невільниця в полоні.
    Мов брунька, набубнявіла печаль.
  •   ***
    А ближче до жовтня увесь опаде́ горіх.
    Смарагдово-листяно я притулю́сь до тебе.
  •   ***
    За гріх щасливості в неслушний час,
    за тебе, несподіваного-мо́го,
  •   Банальні бажання
    Хочу речей банальних, небагато:
    щоб очі усміхалися в дитяти,
  •   Ква-ква
    А у нашому кварталі –
    жаб'яча родина.
  •   Омріяний маршрут
    Який маршрут в моєї долі?
    До лісу хочу, в гай, у поле!
  •   Літнє
    Босими ногами, по покосах,
    по стерні, колючій, мов їжак,
  •   ***
    …А про "нас" не напишуть у рубриках свіжих газет
    а про "нас" не згадає ніхто кому згадувать нічого
  •   Дежавю
    Перебуваю в стані дежавю:
    когось, до сліз знайомого, люблю.
  •   Лови момент
    Лови момент, бо завтра сірі будні
    затягнуть зашморг, спинять на льоту.
  •   ***
    Посеред юних сосен, в межиліссі,
    де тіло прагне сонця й прохолоди,
  •   ***
    Кульбабки пух зірвався й полетів.
    Торкнися, любий, до щоки моєї.
  •   ***
    Живу, як прагну: повне самовілля.
    Сама собі вчиняю самосуд.
  •   ***
    Я б задихнулася, їй-богу,
    цієї ранньої весни,
  •   Втрачаю спокій
    Єство чеканням зайнялось,
    коли його ти розворушив
  •   ***
    В минулому – наївна інженю*,
    Сьогодні – загартована вчорашнім,
  •   ***
    Хочу побачити тебе.
    Синоптики ж віщують зливу.
  •   ***
    Як в цьому світі жити без кохання?
    Без поривань розніжено-палких?
  •   ***
    Неначе слайд, змінилися стосунки.
    Інакші ми. Інакше все довкіл.
  •   * * *
    На згарищі дотлілих почуттів
    зігріє хтось холодні свої руки.
  •   * * *
    Сьогодні облаштовую загату,
    бо почуття, мов повінь, – через край, –
  •   * * *
    Вдосвіта
    прибіжу, розхристана, босоніж.
  •   * * *
    Чи напівсон ти, чи моя уява?
    Просто душа у розпачі — навзрид!
  •   ***
    Цей запах волошок у житі п’янкий.
    Ця хмара свободи над нами!
  •   Ти...
    Ти живеш у мені, ти керуєш
    моїми думками,
  •   Останній дзвоник
    Останній дзвоник в юних школярів.
    Останній дзвоник — повістка в життя.
  •   Колискова
    Любий мій синочку,
    сонячна дитино,
  •   Вдома
    Яка пора тепер? Либонь, медова.
    Терпко-солодко спогад прилипа.
  •   Ревную
    До вітровію, що тебе так обіймає,
    до зірки, що на тебе поглядає,
  •   * * *
    Здушили сльози
    затопило очі
  •   Пахне
    Це пахне вітер свіжотрав’ям літа.
    Це пахне слово у чекання рими.
  •   * * *
    А правду кажуть: щастя треба вкрасти,
    забувши сьому заповідь Господню,
  •   Без тебе
    Я скоро без тебе полину
    в країну бузку і жасмину,
  •   * * *
    Що там пляжі і що там море,
    Що там пальми і жовтий пісок?
  •   Цвітуть каштани
    Цвітуть каштани. Сумно й незрівнянно.
    Цвітуть каштани. Високо й високо.
  •   Згадалося
    Згадалося. Затерпло. Заболіло.
    Вже спогад-пташка в’є гніздо в душі.
  •   * * *
    Мов на сонці старий барвінок,
    ніжне наше кохання вицвіло.
  •   * * *
    Як остогидла оця бутафорія!
    Усе, що штучне — то не моє.
  •   Песимістичне
    Втрачаєм сенс у всім,
    не бачим змісту,
  •   * * *
    Пригадуєш багато років тому
    невинний поцілунок у щоку?
  •   * * * *
    Промінням
    cонячно-пекучим
  •   * * *
    Коли у косах ще стриміли бантики,
    Коли була я зовсім ще дитиною, —
  •   * * *
    Ми з тобою усе подужали,
    нездійсненне в житті здійснили.
  •   * * *
    * * *
    Ти — ноша моя непосильна,
  •   Люблю напоєний тобою світ
    Люблю напоєний тобою світ,
    люблю тебе, святково і красиво.
  •   Хай крапає дощ
    Хай крапає дощ,
    хай буде сльота,
  •   Лікер із розлуки
    Я зробила лікер із розлуки:
    Крапнула туди краплинку болю,
  •   Я хочу...
    Я хочу душевного затишку,
    ідилії терпко-солодкої.
  •   Усі печалі канули у лету
    Усі печалі канули у лету.
    Я тебе цитуватиму завжди,
  •   Свято пролісків
    Влаштуймо нині свято перших пролісків,
    Коли промінчик сонця із небес
  •   Ти схожий на сонце...
    Ти схожий на сонце, ти — моє осоння.
    Ти мій сизокрилий, досвідчений птах.
  •   Щастя
    Було в мене щастя, оповите страхом.
    Було в мене щастя, сумом оповите.
  •   Дотліє свічка. Догорить вогонь...
    Дотліє свічка. Догорить вогонь.
    І блідолиций сніг розтане.
  •   Твої цілунки — весняною повінню...
    Твої цілунки — весняною повінню
    підступну недовіру розмивають.
  •   Що вас, люди, нині непокоїть?
    Що вас, люди, нині непокоїть?
    Бідність, заздрість, зламані хрести?
  •   Зберу крихти свяченої паски
    Зберу крихти свяченої паски,
    Наче крихти твоєї любові.
  •   Читай мене...
    Читай мене...
  •   Залюблю
    * * *
    Залюблю я тебе до нестями.
  •   Біле
    Білим віршем по білому аркушу
    Білим поглядом в білу стелю
  •   Вірш
    * * *
    Я зими цьогоріч не чекаю,
  •   Замуровано час
    * * *
    Замуровано час. Засипано снігом і пилом.

  • Огляди

    1. Презентація поетичної збірки

      У четвер, 9 жовтня, відбудеться презентація моєї поетичної збірки "Дитинна жінка" за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 4, книгарня "Книжковий дворик".
      Початок - о 18.00.
      Щиро запрошую.
      Для мене буде приємною Ваша присутність.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Презентація поетичної збірки

      У четвер, 9 жовтня, відбудеться презентація моєї поетичної збірки "Дитинна жінка" за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 4, книгарня "Книжковий дворик".
      Початок - о 18.00.
      Щиро запрошую.
      Для мене буде приємною Ваша присутність.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Дідух
      Пахне сіном і кутею,
      Зірка ясна мерехтить.
      На покутті, аж під стелю,
      Запашний дідух стоїть.
      Найстаріший предок роду –
      Знак достатку і добра,
      Символ нашого народу,
      Свят-вечірній пра-пра-пра.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      Крізь будні твої й турботи,
      крізь радощі та скорботи,
      укотре, вдесяте, всоте
      медовими буду сотами.
      Нектарами солодкавими,
      цілунком ванільно-кавовим.
      Зірницями і зенітами
      світитиму, аж горітиму.

      …Крізь будні твої й турботи,
      Крізь радощі та скорботи.
      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      На цім шляху,
      низинами й висотами,
      Ви сотами
      тягучими ставали…

      Цей стан – немов останнє
      видиха´ння
      Ви – дихання
      тривожне відчували.

      Душа ширяла
      в незбагненний вирій.
      Ви – рій думок,
      метеликів у травах.

      Самотність поривалася
      на викрик…
      Ви – крик душі,
      молитва, біль, обава…
      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Як боляче, що ніжність вже не в моді!
      У тренді нині – круговерті днів.
      А ніжність – у старезному комоді,
      Ще й замкнена на тисячу замків.

      Як боляче, що потьмяніли ласки!
      Душа забилась у глухий куток.
      Щодня вдягаєм осоружні маски,
      Якийсь нудний зазубрюєм урок.

      Як боляче, що втрачено безцінне!
      Нема звучання найніжніших струн.
      І дотліва між нами те нетлінне,
      Що донедавна спричиняло струм!..
      2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Подаруй же мені цю осінь,
      цей шалений горіхопад.
      Запроси, ще дитинно-босу,
      у багряно-шовковий сад.
      Як колись, як тоді, спочатку...
      Й зорепаду мені не треба.
      Тільки кави з твого горнятка,
      і… поніжитись біля тебе.

      Просто так запроси, без причини,
      в хризантеми духмяно-медові,
      у розхристано-вогкі жоржини,
      в тиху осінь своєї любові.
      2013




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Пелехаті айстри
      в осені на плечах.
      Пелехатий сонях,
      пелехатий вечір…
      В жовті хризантеми
      падають горіхи.
      Пригорнись до мене,
      літня моя втіхо.
      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Вересневе
      вересень
      вибухне віршами
      вірою
      вічним
      викотом викотить
      втому
      вчорашніх вагань
      вихором вихопить
      висушить
      вії вологі

      …вдосвіта
      вранішньо-вільну
      вустами
      вітай
      2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Ти мене не цілуй… – Не тому, що не можна.
      Я цей трепіт між нами, мов скарб, бережу.
      Прагне ласки твоєї клітиночка кожна.
      Але ти не цілуй. Не порушуй межу.

      Ти мене не шукай. – Не тому, що намарно.
      Я цей простір уже не заповню ніким.
      Тут сьогодні сльотливо, і мряково, й хмарно…
      Ти мене не шукай. Я отут, серед рим.

      Не осуджуй мене. Не тому, що не винна.
      Не тому, що душа стрімко прагнула ввись.
      Героїня моя – ще наївно-дитинна…
      Не осуджуй її, як згадаєш колись.

      …Ти мене не забудь. Не тому що була я,
      наче той бумеранг: повертала звідтіль,
      звідкіля вже нікого ніхто не чекає…
      Ти мене не забудь. Надто свіжий ще біль.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Іду до тебе
      Подумки йду до тебе,
      виснажена мовчанням.
      Знаєш, іду до тебе,
      наче цей день – останній.
      Чуєш? Іду до тебе
      сонцем тобі світити,
      зоряним бути небом,
      трунком, колись не спитим.
      Бачиш? Іду до тебе.
      Отже, то Божа воля.
      Дуже сьогодні треба
      бути з тобою поряд.
      2013




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Серпневе
      серпень
      скосив сади
      сонцем
      спалив сліди

      сказано
      слів сповна
      стоптана
      сон-трава

      стишено
      сивий сум
      спогади –
      спалах
      струм

      … свідок
      солодких снів
      сонно
      синок сопів
      2013



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Розпач
      У розпачі не страшно і померти.
      Це жити страшно у такому стані.
      Душа моя потоптана й обдерта,
      і я люблю отак востаннє.

      Від нелюбові хай марніє світ,
      хай кліпають скляні, байдужі очі.
      І серце моє буде, наче лід, —
      Я більше любити не хочу.

      Нехай злопам’ятні це вічно пам’ятають,
      нехай простять мені нормальні люди.
      От долюблю — й з корінням вириваю —
      Любити я більше не буду.
      2008 (13)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Заколисую пам’ять про тебе,
      наспівую «люлі».
      А так хочу зігрітись
      в осонні твоїх долонь!
      Я поразки зазнаю,
      я свіжі наб’ю собі ґулі!
      І казатиме розум
      своє протяжне «о х о л о н ь!»

      Я пручатимусь долі,
      із сумнівів виткаю витвір…
      Сім разів не відміряю –
      миттю тебе обійму.
      І до біса усіх, –
      ти сьогодні – моя молитва!
      «Як причасника»,
      завтра тебе прийму…
      2013



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Натхнення розбудили ви моє,
      Яке в тривкій перебувало комі.
      Я думаю про вас. Я знаю, що ви є, –
      В пелюстці безу, в росах світанкових.
      Я знаю, що ви є. Я думаю про вас,
      Вгамовуючи пристрасні бажання.
      Не час, мій друже, все-таки не час
      На отаке непрошене кохання.
      Зоставмо нині все отак, як є,
      Лікуймо душі свіжою строфою.
      Я думаю про вас, я знаю, що ви є, –
      Десь там, далеко. А таки зі мною.
      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Знаєш?
      Думки – роєм,
      серце – раєм.
      Спогад душу розпинає…
      Знаєш?
      – Знаю!

      Я віднині
      не чекаю
      ні дзвінка, ні смс-ки.
      Знаєш?
      – Знаю!

      Щось безсмертне
      помирає.
      Мо’ колись
      іще воскресне,
      бо ж Великдень!
      Знаєш?
      – Знаю!

      Але... я хотів
      сказати…
      ?
      Без… цвістиме
      коло хати…
      Знаєш?
      – Знаю!..



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      Цей чоловік ще вірує у правду,
      межи чужих шука її людей.
      Життям крокує витончено й вправно.
      Він – скарб неперевершених ідей.

      Цей чоловік до болю щирий,
      правдиво-чистий, начебто сльоза.
      Природний, ніби сонце чи гроза,
      добробуту бажа усім і миру.

      Душа у нього — наче в немовляти,
      думки — крізь сито дрібно пересіяні,
      слова не розбігаються із діями, –
      він їх шліфує перш ніж проказати.

      У нього слово виткане і вибгане.
      Він майстер, свого роду ювелір.
      У нього добрий слух і кепський зір.
      Він рідкісний, він вибраний!

      Дитинний він і сильний духом,
      самотній і поважаний людьми.
      ... Зустрівшися із ним серед юрби,
      кресніть об сонце капелюхом!
      2008(2013)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Я іспит цей складаю на відмінно:
      найтоншої дотримуюсь межі.
      Виходить дивовижна пантоміма,
      увесь порив висловлюю на німо…
      А ніжний дотик до твого коліна
      за кавою й бокалом каберне, –
      єдине, що зосталося незмінним,
      єдине, що не стримує мене.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *
      Оговтуюсь від того щастя,
      немов душа після причастя.
      Без тебе дні якісь приблудні,
      а так не хочеться у будні!
      Без тебе світ такий печальний,
      як день похмуро-поминальний!
      Без тебе все якесь не те,
      і без без тебе не цвіте…
      2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      У мелодрамах спільного життя
      ти відіграв найважливіші ролі.
      Ти найскладніші зламував паролі
      душі моєї…Й я – уже не я...
      Немає вже ні страху, ні тривоги,
      нікуди звідсіля уже не йдеш.
      Бо спільні в нас і погляди, й дороги,
      і відчуття всіляких меж.
      Ті вічні будні, той експрес-цейтнот
      кудись везе, везе, не озираєсь.
      Ти на шляху моїм – безцінний лот,
      квиток до золотого раю.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Хто вигадав оті перестороги?
      Хіба не досить холоду і болю?
      У щічку поцілую на дорогу,
      Чи не забув, спитаю, парасолю.
      Бо там – захмарно, мряково, сльотливо,
      Мене немає, і... суцільна ніч.
      Я, може, й не всміхаюся грайливо,
      Але хіба ж у цьому річ?
      Чи нині необхідно говорити?
      Усе тепер – на рівні відчуттів.
      Життя удвох – то запальна корида.
      Лише арена – без биків...
      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Моя любов чолом сягала неба,
      Ти ж підошва´ми човгав по душі.
      То не дивуйся, що тепер – дощі
      І, як ніколи, сонця треба!

      То не дивуйся, що у квітні – зливи,
      Що снігопади, віхоли, завії.
      Кохати навпіл? – вибач, не умію.
      І вже від цього дуже я щаслива!

      Я до двобою нині не готова –
      У цій дуелі завше програю.
      У почуттях над прірвою стою
      І вибухаю відчаєм у слові.
      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. У Тисмениці
      У Тисмениці — мряка сіра.
      У Тисмениці — сніг з дощем.
      Стискає місто серця щем.
      Цьому б наш Ярчик не повірив.

      У Тисмениці — Служба Божа.
      Освячення „Трудів і днів”...
      Чи Ярчика хтось розумів?
      Хтось розумів. Можливо... Може.

      Всього себе він нам довірив.
      І кожен з нас його відчув.
      Цікаво, він нас там почув?
      Цікаво, він нам там повірив?

      — Цей чоловік не з світу цього! —
      Казали голосно і тихо.
      Ярка нема. Він десь на стриху.
      Він там, — за пазухою в Бога.
      2004


      Я.-Б. Лишеґа – талановитий філолог і бібліограф, поет і журналіст, хорист кількох співочих колективів, одержимий ідеєю Бога й України, якого не стало у 2002 р., на 50-му році життя. То була дивовижна людина, яку сприймали одиниці. Хто Його знав, мене зрозуміє.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Все шкереберть, непевно, поперек.
      Тебе нема, або… у тебе Mуза.
      Тужавіє душа і жаль лелек.
      Немає місця у душі для глузду.
      Все навмання, наздогад, наугад.
      Чи й ти сьогодні думаєш про мене?
      Цей снігопад зміни на зорепад,
      А біле – неодмінно на зелене.
      Якщо посмів гасити ті мости,
      Люби бодай на відстані, далеко.
      Або… віднині серце відпусти.
      І не було щоб холодно лелекам.
      2013




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Березневе
      Бовва´ніють березові бруньки.
      Бери бодай
      (ба - березень) босоніж.
      Боли багатострунніше!
      Боли!
      Бальзамом будь,
      будь буднями,
      безсонням.

      Бринітиму, благатиму:
      бери!
      Бо безпорадна!
      Бачиш – б е з п о р а д н а!
      Боюсь борвію, барикад, бджоли.
      Бо безборонна, Боженьку,
      безвладна!

      Бери безлюддям
      білоцвітоніжним,
      безоднею, байраком,
      богомільно.
      Біліє бісер
      безом білосніжним.
      Без
      Т е б е
      будні
      будуть божевіллям…
      2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      … а ґнотик свічки
      полум’ям ставав
      розгойдувався
      вловлюючи нотки
      нашого «тету»
      зворушливо-романтичного

      а полум’я
      танцювало у такт
      нашого дихання
      стривоженого
      стриноженого
      боязкого

      які ж ми все-таки
      дитинні
      у власних бажаннях
      невинні
      у планах долі

      якби ж ти знав
      як невимовно
      я прагну
      присутності
      т в о є ї
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Так посіріло й затягнулось небо,
      що навіть душу огорта сльота.
      Нам, зимонько, дощів таких не треба, –
      бодай одну сніжинку – хай літа.
      2008



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Не тривож, не тривожся, не треба.
      На траві-бо торішній сніг.
      І слідів там немає. Ще би
      світлий спомин розтати зміг.
      Не травмуй розтривожену душу, –
      вибухово усе в мені.
      У минулім лишитись змушу
      і слова, і мовчання, і… ні…
      Потривож, потривожся… Ще трішки…
      Захопи у тремтіння полон.
      Я – крізь будні розлуки – пішки –
      до твоїх добреду долонь.
      Хоч на мить розчинюсь у то´бі.
      Наша правда – одна на двох.
      Так потрібно сьогодні, щоби
      не осуджував мрію Бог.
      2012




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Обліпихова осінь
      останні обтрусить плоди,
      позолотить бруківки, стежки, бездоріжжя.
      О як нестерпно хочу я туди,
      де, ніби вчора, зеленіло збіжжя.
      Де почуття – ще свіжі, не залеглі,
      де погляд твій – незвіданий зеніт.
      Я лотерею виграла – алегрі!
      Югою закрутився цілий світ!

      Сьогодні, на отому перепутті,
      де наші перетнулися шляхи, –
      слова в кайданки бісові закуті,
      і осінь, осінь, осінь навкруги.
      2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    30. ***
      Чужий такий. Та я до тебе їду
      знімати втому, і … знімати грим.
      Не залишу по собі ані сліду,
      лише відлуння задушевних рим.

      Чужий такий, а рідний аж до болю.
      І що мені – ці відстані і час? –
      Отою невимовністю німою
      озброюсь, мов бронею, про запас.

      Ці пазли долі неможливо скласти.
      Ти – нервом у душі моїй живим.
      Це – як перейми: боляче і часто…
      Іду до тебе, наче пілігрим.
      2012





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Благословляється
      Благословляється на світ. —
      Осінній ранок...
      Туман молочний огорнув зеніт.
      Довкола — заворожений світанок.
      ... І журавлі збираються в політ.

      Благословляється на вірш. —
      Осінній вечір.
      Ти заступив мені аж цілий світ.
      І все, що інше, — стало недоречі.
      ... А журавлі збираються в політ.

      Благословляється на сон. —
      Осіння нічка.
      Зірницями виблискують софіти.
      Поволі догора півсонна свічка.
      ... А журавлі збираються летіти.
      2008(2012)





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Ота любов – невільниця в полоні.
      Мов брунька, набубнявіла печаль.
      Cтосунки наші – наче плід у лоні,
      який… завмер. І крапка! І нехай
      бунтує серце буднями німими,
      черствіє день, мов учорашній хліб.
      Ти був у мене, чи проходив мимо,
      немов повз свіжовикладений сніп?..
      Засіяв радість зорями-квітками
      в спустошений і неродючий ґрунт.

      Але вона піснями-молитвами
      Зійде, коли минеться впертий бунт.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      А ближче до жовтня увесь опаде́ горіх.
      Смарагдово-листяно я притулю́сь до тебе.
      І байдуже краплі оті, з хворобливих стріх,
      Коли ти і сонце, і вітер, й небо.
      Коли ображаєш, цілуєш, мовчиш,
      ретельно прасуєш для мене сорочку.
      А вранці промінчиком в душу: "ти спиш?"
      То "ніжнятком" кличеш, то "мій ангело́чку".
      Все робиш зворушливо-ніжно-красиво,
      Волієш вхилити для мене півсвіту.

      І хай осені́є за вікнами літо. –
      Я майже… щаслива.
      2012




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      За гріх щасливості в неслушний час,
      за тебе, несподіваного-мо́го,
      за щирість цю, прозору, без прикрас, –
      що обіцяти я повинна Богу?
      Звільнити б душу від колючих пут,
      і жити, безборонно та щасливо…
      Яких ще покарань, яких покут
      чекати маю на шляху життєвім?

      Відлунюють байдужою луною
      складні та риторичні запитання.
      Я просто… не надихалась тобою.
      Я просто… не готова до прощання.
      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Банальні бажання
      Хочу речей банальних, небагато:
      щоб очі усміхалися в дитяти,
      щоби довкола люди – не примати,
      і щоб бузок пахучий – біля хати,
      гніздечко – для малого пташеняти,
      ще – книжку – нестандартного формату,
      й тебе
      т а к о г о
      поряд
      хочу мати…
      2012





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Ква-ква
      А у нашому кварталі –
      жаб'яча родина.
      Дивовижний голос має —
      к в а к а є годинами.
      Відчиняємо кватирку —
      там зібравсь квартет.
      Не пісеньку, а квакалку
      “співає” очерет.

      Кажу: не треба квапитись,
      заждіть зі своїм "к в а".
      Від вашого "к в а-к в а-к а н н я"
      болить в нас голова.
      Поїжте краще ква́сива,
      поласуйте кваском.
      "К в а-к в а, к в а-к в а,
      К в а-к в а, к в а- к в а" —
      прокумкало ставком.
      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Омріяний маршрут
      Який маршрут в моєї долі?
      До лісу хочу, в гай, у поле!
      Щоб без людей і метушні,
      туди, де трави запашні.

      Щоб на долоні – небозвід,
      єством усім – в стрімкий політ.
      Без суєти-суєт щоденних,
      проблем насущно-злободенних.

      Перетнемо меридіани,
      зелені осягнем поляни.
      Аж ген – від заходу до сходу,
      щоб зомлівати від походу.

      І ти не скажеш, звісно: "Доста!"
      Поїдьмо в напрямі Норд-Осту.
      Після розлуки ж ми, нарешті,
      гайнем в незнаний світ Норд-Весту!

      Свої нехитрі обладунки
      замінимо на поцілунки.
      Наніжимось в обіймах волі
      й подячно вклонимося долі.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Літнє
      Босими ногами, по покосах,
      по стерні, колючій, мов їжак,
      дівчинко, із маками в волоссі,
      дівчинко, з волошками в руках!
      Ти собою розчиняєш простір,
      ти легка, як сам отой політ,
      дівчинко, із серденьком наро́зтвір,
      з поглядом у синій небозвід.

      В світі цім, облесливо-продажнім,
      де святого й вічного – катма,
      дівчинко, до смутку недосяжна,
      я тебе поцуплю крадькома.
      І тоді, щасливому і босому,
      мов хлоп’ятку серед споришів,
      волошково-маково-покосово
      хоч на мить побуде на душі.
      2012




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    39. ***
      …А про "нас" не напишуть у рубриках свіжих газет
      а про "нас" не згадає ніхто кому згадувать нічого
      наче пряжу по ниточці твій попорю́ силует
      щоб нічого ніде і ніким не було помічено

      той стривожений біль побіліє ще дужче за́ ніч
      та розмита печаль наче краплі на вимитім склі
      за кулісами долі почувши твоє "добраніч"
      всі казки заміню чи на вірші а чи на пісні

      і в тунелях душі де поволі зникатиме світло
      встановлю турнікети надійні немов сторожі́
      бо ж у ангелів крила та й відьми собі на мітлах
      …перейшовши всі межі я прагну якоїсь межі́
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    40. Дежавю
      Перебуваю в стані дежавю:
      когось, до сліз знайомого, люблю.
      Усе – до болю рідне і близьке,
      мов лезо бритви, гостре і слизьке.

      Довкола серця – звичний антураж.
      Я від любові просто навіснію.
      Вщипну себе. Чи раптом не вві сні я?
      Глибока рана. Вводимо дренаж.

      Врятуй від почуттів, Всевишній Боже,
      все так зненацька, швидко і невпору!
      Й ніхто нічим зарадити не може.
      (“Кого хвилює, врешті, твоє горе”?).

      Усі тебе минають обхідцями:
      немає діла до твого жалю!
      Перебуваю в стані дежавю:
      знайоме все. І сльозоточить рана.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Лови момент
      Лови момент, бо завтра сірі будні
      затягнуть зашморг, спинять на льоту.
      Впряжуть у справи й помисли марудні,
      з блакиті неба – в проливну сльоту.

      Купайсь у щиро мовленому слові.
      То потім будуть сповідь, каяття…
      Лови момент найвищої любові,
      впіймай зорю на празнику життя.
      2012



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Посеред юних сосен, в межиліссі,
      де тіло прагне сонця й прохолоди,
      в передчутті п’янкої насолоди
      тремтиш, але нічого не боїшся.
      …Ніяковіло й змінювалось небо,
      десь ген далеко пробивався грім.
      Це дивне дійство справжніх пантомім,
      де мова – зайва й думати не треба.
      Сплелись в екстазмі* і тіла, і душі,
      до одуру, до самозабуття.
      Під краплями дощу, неначе душу,
      купався гріх в зачатті каяття.
      2012




      *Екстазм – авт. – поєднання екстазу з оргазмом, "два в одному" (не вважати одруківкою).







      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Кульбабки пух зірвався й полетів.
      Торкнися, любий, до щоки моєї.
      Он світлячок лампадку засвітив,
      Сьогодні хоч назви мене своєю.

      Брунькує квітень на твоїй долоні,
      В дуеті піють двійко пташенят.
      Стисни в обіймах, наче у полоні,
      Поклич в квітучий, звеселілий сад.

      Сурдопереклад демонструє тиша,
      І ми з тобою – як глухонімі.
      Цілунками несказане пропишем,
      Зорею заяснієм у пітьмі.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Живу, як прагну: повне самовілля.
      Сама собі вчиняю самосуд.
      І для душі влаштовую дозвілля,
      Для серця вимальовую маршрут.

      Поміж думок я вільна й самовладна,
      Примушують – беру самовідвід.
      Мабуть, умерти за свободу ладна.
      Усе моє – то самобутній світ.

      Світи мені світанками, мій світку,
      Даруй погожі і натхненні дні.
      Довкола доста невгамовних свідків, –
      Напрочуд зрячі й зовсім не німі.

      Усім щось зобов’язана і мусиш,
      Усім щось винна, і на тому край.
      Звільни від цього поетичну душу,
      В капкан безволля душу не вкидай.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ***
      Я б задихнулася, їй-богу,
      цієї ранньої весни,
      якби не строфи – в допомогу,
      смички душевної струни.

      Стискала б серце джгутом білим,
      нутром би прокотився грім.
      Я б заволала диким звіром,
      дзвонило б тіло в бубен-дзвін.

      Митець рятується строфою,
      коли безвихідь розпина.
      Коли нікого – за стіною,
      коли суціль – ота стіна.

      Митець купається у слові,
      хоч потім все піде в архів.
      Поезія – то інша мова,
      то стогін з глибини віків.
      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Втрачаю спокій
      Єство чеканням зайнялось,
      коли його ти розворушив
      цілунком теплим у волосся,
      свідомим поглядом у душу.

      Ти лиш стенув тоді плечима
      від запитання про чорниці.
      Тепер мені перед очима
      твої заглиблені зіниці.

      Стосунків наших вітражами
      оздоблю будні сіроокі.
      Наосліп ідучи стежками,
      втрачаю спокій…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ***
      В минулому – наївна інженю*,
      Сьогодні – загартована вчорашнім,
      Все ж одягаю маску, мов броню. –
      Без неї страшно.

      Не в моді нині істинна подоба.
      Суцільний шарж. Набридло – не дивись.
      Невиліковній Всесвіту хворобі
      Піддайся, здайся, чемно підкорись.

      Кому – в театр? Цирк? Кімнату сміху?
      За витвір фальші чималенький куш?
      Псевдомистецтво – тимчасова втіха.
      А де ж портрети із натури душ?
      2012


      *Інженю – ж., заст., – амплуа акторки, що виконує ролі наївних дівчат; акторка, що грає такі ролі.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. ***
      Хочу побачити тебе.
      Синоптики ж віщують зливу.
      Я сподіваюся на диво —
      На небо ніжно-голубе.

      Хочу торкнутися тебе.
      Мовчиш. Ні звуку. Нітелень.
      Яка різниця: вечір? день?
      Свист громовиці де-не-де?

      Хочу зворушити тебе.
      Ти ж – наче спокій – незворушний.
      Та й час, по-твоєму, неслушний.
      І, взагалі, мій розум де?

      Принишк мій розум, далебі,
      Коли ти спокій мій порушив,
      Коли давав солодку грушу.
      … До речі, вірш таки т о б і.
      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Як в цьому світі жити без кохання?
      Без поривань розніжено-палких?
      Твій світ у мені пророста бажанням,
      А погляд набубнявів і застиг.

      Твій шепіт розчиняє мою тишу,
      Вулкан бажань виманює “на біс”.
      Таких, як ми, до грішників допишуть,
      Усьому свідок – розпашілий ліс.

      Таких, як ми, достатньо серед грішних.
      Яку покуту виміря Господь?
      Попри усе, звучи мені у вірші,
      У будь-якому вимірі приходь.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***

      Неначе слайд, змінилися стосунки.
      Інакші ми. Інакше все довкіл.
      Уста забули присмак поцілунку,
      померкнув дотик найрідніших тіл.

      Ховаємось від с е б е в закулісся,
      ще до кінця не відігравши ролі.
      А так шалено хочеться узлісся,
      і запаху трави у полі.

      Поодцвітали проліски й медунки.
      Я в цій любові так не одцвіту.
      На ранок замовляю поцілунки, –
      у ліжко. Натще. Ще…
      допоки сплю.
      2012




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. * * *
      На згарищі дотлілих почуттів
      зігріє хтось холодні свої руки.
      Йому в цю мить не треба теплих слів
      й чиєїсь недобродженої муки.
      Йому в цю мить нітрохи не до нас:
      у попелі роздмухує жаринку.
      Такий в стосунках невблаганний час, –
      мов потяг, мчить до власної зупинки.
      …Скрижалі долі випалено вщент –
      немає й знаку від того кохання.
      Cкрушний твій погляд болем проросте
      в очах моїх, спіткнувшись об вагання.
      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. * * *

      Сьогодні облаштовую загату,
      бо почуття, мов повінь, – через край, –
      усесвіт затопили мій, мов хату.
      З мінорних буднів – у солодкий рай
      душа влетіла, мов тендітна пташка,
      зі зламаним давно колись крилом.
      Мені з тобою легко так і важко!
      Торкнутися б до уст твоїх чолом!
      Обходила кохання обхідцями,
      Життя мілкою нетеччю було.
      А нині закохалась до нестями.
      Роблю загату. Повінь! Понесло!..
      2012




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. * * *
      ***
      Вдосвіта
      прибіжу, розхристана, босоніж.
      Пташкою
      примощуся у твоїх долонях.
      Пуп’янком
      на очах здивованих розквітну.
      Бджілкою
      запилю усесвіт твій, як квітку.

      Променем
      відчиню кватирку твого дому,
      Зіркою
      упаду вечірньою додолу.
      Зернятком
      причаюсь у філіжанці кави.
      Ангелом
      твої крила зморені розправлю.

      Овидом
      на небеснім поселюся ложі.
      Килимом
      розстелюся на твоїй дорозі.
      Паростком
      у душі навіки вкоренюся.
      Пусткою
      над усе лишитися боюся.

      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. * * *
      Чи напівсон ти, чи моя уява?
      Просто душа у розпачі — навзрид!
      Мені цей стан неспокою набрид. —
      Тебе т а к о г о вже тепер замало.

      Тебе т а к о г о... Мріяти даремно.
      Єство моє наповнила обава.
      Тебе любити — зась: не маю права,
      Й у закутку душі — для інших темно.

      У закутку душі — для інших — пустка.
      В театрі почуттів — прем'єр катма.
      І розум вже нічого не сприйма. —
      Клубочок нервів. Протиріччя згусток.

      У Всесвіту проситиму, чи в Бога,
      для серця затишку нетлінний оберіг.
      І, попри осуд, заборони, гріх, —
      Проситиму тебе т а к о г о.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. ***

      Цей запах волошок у житі п’янкий.
      Ця хмара свободи над нами!
      А знаєш, який ти, а знаєш, який?
      Про це не розкажеш словами.

      Цей згусточок щастя — густий-прегустий,
      Солодкий, тягучий, немов шоколад.
      А знаєш, який ти, а знаєш, який?
      Ти мій-наймоїший. Ти мій зорепад.

      Направду, цей світ — і смішний, і страшний.
      А щастя — таке швидкоплинне.
      Я знаю, який ти, я знаю, який —
      Незмінний, нетлінний, єдиний.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ти...
      Ти живеш у мені, ти керуєш
      моїми думками,
      ти приходиш у сни
      й забавляєш німу самоту.
      Не спинити життя,
      пролітають роки за роками —
      я до тебе й до неба,
      крізь час й позачасся росту.

      Ти існуєш в мені, ти —
      той Ангел, що поруч зі мною,
      ти — усе найдорожче,
      що є у моєму житті.
      І кохання до тебе крокує прямою ходою,
      і любов не звертає на інші путі.

      Ти в усмішці моїй
      і в сльозинці криштально-солоній,
      ти у літній волошці,
      яка, наче небо, синіє...
      Ти — зимова сніжинка
      й водночас той сонячний промінь,
      що вже стільки років,
      стільки літ моє серденько гріє.
      2003



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Останній дзвоник


      Останній дзвоник в юних школярів.
      Останній дзвоник — повістка в життя.
      Востаннє — усмішки вже рідних вчителів,
      В волоссі бантики і бантиком уста.

      Останній дзвоник. Спомин поминальний.
      Він дзеленчить у серці моїм досі.
      Такий похмурий і такий печальний!
      Згадалося дитинство ніжно-босе.

      Останній дзвоник. Сльози на очах.
      Сорочку — праскою і праскою — по серці.
      Як я живу без тебе? Як?
      Моя любове, моя перша.

      Останній дзвоник. Голкою у душу.
      Останній дзвоник. Ти десь там, десь там.
      Я ледве вибрела із сліз на сушу.
      І ці рядки присвячую я Вам.









      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Колискова

      Любий мій синочку,
      сонячна дитино,
      я найдужче в світі
      усміх твій люблю.
      Хочеш — витинанку,
      хочеш — колисанку,
      хочеш — з пластиліну
      їжачка зліплю.

      Хочеш, розмалюєм
      стіни всі у хаті.
      Листя наскладаєм —
      хай той їжачок
      має де сховатись
      і заночувати,
      яблучок наколем
      йому на бочок.

      Хочеш, заночуєм
      нічку цю у казці,
      де співучий півень
      і кудлатий пес?
      Вкинем їм пшенички,
      вділим їм ковбаски...
      Ти із серця мого
      смуток проженеш.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Вдома


      Яка пора тепер? Либонь, медова.
      Терпко-солодко спогад прилипа.
      Так тільки вдома пахне матіола,
      Так тільки вдома вишня дозріва.

      Неділя — свято і буденність — свято,
      Коли тебе я поруч відчуваю.
      А вдома — смуток, вдома — тато, —
      З учора, з позавчора — виглядає.

      А вдома... Але що тут говорити?
      Найбільша святість із усіх святинь.
      Там навіть хвіртка здатна говорити,
      Задивлена в небесну синь.

      Там щось таке, мовчазно-зболеніле,
      Щось невимовно щире і німе!
      Чого б воно отак мені боліло?
      Чого б воно втішало так мене?!




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ревную
      До вітровію, що тебе так обіймає,
      до зірки, що на тебе поглядає,
      до сонця навіть, що на тебе сяє,
      до всіх ревную, бо за всіх кохаю.

      До весноньки, яка підморгує звабливо,
      до снігопаду, до дощу, до зливи,
      до пташечки, яка тобі співає,
      до всіх ревную, бо за всіх кохаю.

      До місяця, що залицяється до тебе,
      до стежки під ногами і до неба,
      до саду, до заквітчаного гаю,
      до всіх ревную, бо за всіх кохаю.

      До трубки телефонної ревную,
      буває, забуваюся й цілую...
      Буває, навіть дихать забуваю,
      бо ревно так за всіх тебе кохаю.
      1998



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      Здушили сльози
      затопило очі
      не можу дихати
      безвихідь і печаль
      тривалі грози
      і холодні ночі
      для тебе я
      н і х т о на жаль

      проходив поруч
      поглядом торкнувся
      й пішов як промінь
      у глибоку тінь
      одна розрада
      бачити навчуся
      твоїх очей
      незвідану глибінь
      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Пахне

      Це пахне вітер свіжотрав’ям літа.
      Це пахне слово у чекання рими.
      Це пахне дощ, заплутавшись у вітах,
      Пахне присутністю найближчої людини.

      Це пахне ранок заспаного Львова.
      Це пахне щойно скошена трава.
      Пахне пора бджолино-солодова
      Й пахне твоя-моя пора.

      Це пахне незбагненне щось, незвичне,
      До болю рідне і таке ж далеке.
      Пахнуть твої долоні чоловічі.
      Майструють гнізда молоді лелеки.

      Пахне бажання, вкутане у мрію,
      І пахне мрія, бажана й крилата.
      Я так тебе любити вмію!
      Не страшно навіть помирати.
      2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      А правду кажуть: щастя треба вкрасти,
      забувши сьому заповідь Господню,
      пірнути з головою у безодню,
      піти на дно, у божевілля впасти.

      Свідома дійсність гострить свіжі вістря,
      на білій шиї зашморг затягає.
      А щастя є. Десь недосяжно близько,
      я не повірю, що його немає.

      Попрошу нині хмарку синьооку,
      за стан прозорий хвилю обійму, —
      в безодню хай веде мене глибоку...
      Я вкрала щастя... В ньому й утону.
      2002



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Без тебе
      Я скоро без тебе полину
      в країну бузку і жасмину,
      в країну конвалій, магнолій,
      в країну живих меланхолій.
      Я скоро без тебе навчуся
      дивитись на землю й небо,
      із флоксів нектару нап"юся
      й, можливо, згадаю про тебе.
      Я там відпочину хвилину,
      в країні бузку і жасмину,
      в країні, де досить вдихнути —
      й про тебе, хмільного, забути.

      2003



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * *

      Що там пляжі і що там море,
      Що там пальми і жовтий пісок?
      Повези мене краще в гори —
      Щоб поближче до неба й зірок.

      Що мені піраміди, Париж
      І омріяні кимось простори?
      Ти облиш ці розмови, облиш. —
      Повези мене краще в гори.

      Що там гранди, парі і фуршети,
      Що там вдало забиті голи?
      Здійсни мрію свого поета —
      Повези його швидше в гори.
      2008



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Цвітуть каштани


      Цвітуть каштани. Сумно й незрівнянно.
      Цвітуть каштани. Високо й високо.
      Танцюють з вітром милозвучне танґо,
      Милують душу і милують око.

      Цвітуть каштани. Хай собі цвітуть
      Хай їхнє листя зелено тріпоче.
      Мені ж ніяк спокою не дають
      Конвалій ніжних щирі очі.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Згадалося


      Згадалося. Затерпло. Заболіло.
      Вже спогад-пташка в’є гніздо в душі.
      Запахло. Затремтіло. Звесеніло
      В очікуванні запашних дощів.

      Задушно. Затривожено. Затісно
      У цю хвилину думати про тебе.
      Якимсь чужим здалося рідне місто,
      Якимсь німим постало синє небо.

      Затьмарено. Захмарено. Високо.
      Спогад — як мрія — сильний і крилатий.
      То заплива в глибінь глибоку,
      То вирина — й гайда літати.

      Згадалося. Затерпло. Заболіло.
      Як солодко і млосно на душі!
      Запахло. Затремтіло. Звесеніло.
      Ступає спогад по м’якій росі.
      2008




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. * * *

      Мов на сонці старий барвінок,
      ніжне наше кохання вицвіло.
      Пахне кава твоя, з корицею,
      твоя кава, із площі Ринок.

      Нині дійсність німа регоче,
      нині байдуже їй до всіх.
      Що їй щирі дитячі очка
      і щасливий дитячий сміх?

      І кохання у хатніх капцях,
      що існує в своєму вимірі,
      у котрім ми живем, не вимерли,
      як діди, прадіди, прабабці.

      Я навчилась усе прощати,
      крізь роки і життя баталії.

      Ти купуєш у бабці конвалії,
      ти заносиш бузок до хати.

      2008






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *

      Як остогидла оця бутафорія!
      Усе, що штучне — то не моє.
      Справжньої кави, а не цикорію
      у горнятко хай хтось наллє.

      Ви зрійте, зрійте до мого стану
      і душі, мов кишені, вивертайте.
      Тоді й осуджуйте, тоді й картайте —
      я кращою для вас не стану.

      Фізичний біль — це ж тимчасово,
      хвора душа — це ж назавжди.
      Вам не збагнути моєї мови,
      не затоптати мої сліди.

      Не поспішайте всесвіту змінити,
      у власних душах затишку потреба.
      За когось не зумієте прожити.
      Облиште всіх. Розпочинайте з с е б е!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Песимістичне


      Втрачаєм сенс у всім,
      не бачим змісту,
      Не знаємо, де виходу шукати.
      Довкола — лиш бігборди і плакати.
      В маршрутці бабці ніде сісти.

      Сліпнемо серцем, черствієм душею.
      Що залишаємо по собі, задля чого?
      Не боїмось ні чорта, ані Бога,
      Жартуємо зі совістю своєю.

      Бракує гнучкості, старієм — юні.
      Не можем найпростішого збагнути:
      Себе ж бо не вдається обманути.
      Не хочемо, не бачимо, не чуєм...




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *


      Пригадуєш багато років тому
      невинний поцілунок у щоку?
      Я вас нікуди більш не відпущу, —
      сказала я бездумно-безсоромно.
      А ти зостався. Не оторопів.
      Не відсахнувся і не схаменувся.
      Довкола цілий світ перевернувся,
      бо кожен з нас, мабуть, цього хотів.
      Сьогодні я усе тобі прощу.
      Ти неодмінно це відчуєш.
      О як за мною гірко ти сумуєш!
      О як тебе я знов не відпущу!..
      2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * * *

      Промінням
      cонячно-пекучим
      доторком
      трепетно-жагучим
      зливою
      свіжо-звабливою
      осінню
      ранньо-цнотливою
      ввійшов ти
      у душу мою
      позбавив
      її спокою
      змайстрував собі там оберіг
      відганяв звідти всіх перехожих
      без вибору
      без винятку
      усіх
      мов зіницю ока беріг
      і зализував рани болючі
      дарував хризантеми пахучі
      вони пахли чомусь медами
      вони завжди як спогад між нами
      .........................................................
      квіткою
      пізньо-осінньою
      зливою
      звіжо-звабливою
      долею
      диво-примхливою
      ввійшов ти
      у душу мою
      позбавив
      її спокою.
      2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. * * *

      Коли у косах ще стриміли бантики,
      Коли була я зовсім ще дитиною, —
      Душа хотіла свята і романтики,
      Й для когось бути світлою святинею.

      Коли ще літери й не мріяли про слово,
      Коли ще все на світі дивувало, —
      Хотілося відвертої розмови,
      Для щастя зовсім трішки бракувало.

      Коли було близесенько до літа,
      І травень квітню кланявся у ноги, —
      Душа хотіла безового квіту, —
      Бузкового, казкового, п’янкого.

      Забули мої коси колір бантиків,
      І літери чудні словами стали.
      Душа так хоче свята і романтики!
      І... щоб мене ви ніжно обійняли.
      2006



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * *

      Ми з тобою усе подужали,
      нездійсненне в житті здійснили.
      Чому люди стають байдужими?
      Чому рідні стають чужими?

      Ти для мене — це так багато!
      Я для тебе — хіба ж відомо?
      Ми в буденність вплітали свято,
      від любові не знали втоми.

      Це терпіння ставало кригою,
      а мовчання кричало віршами.
      Ти для мене — настільна книга
      з молитвами щонайсвятішими.

      А чекання було стоголосим
      і водночас німим дівчиськом.
      ... Все, що брала до серця близько, —
      у стосунках — таке відносне!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      * * *
      Ти — ноша моя непосильна,
      Ти — щастя моє неймовірне.
      А я все одно буду сильною,
      А я все одно буду вірною.

      Ти — зірка моя летюча
      І згуба моя водночас.
      Я буду солодко-тягучою,
      Я буду... Всі дні і ночі.

      Ти — втілення млосної грішності,
      І втілення світлої святості.
      Я буду суцільною ніжністю.
      Я буду суцільною радістю.

      Моя непосильна ноше,
      Моє неймовірне щастя,
      Я буду терплячо-хорошою,
      Я буду спокійно-терплячою.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Люблю напоєний тобою світ

      Люблю напоєний тобою світ,
      люблю тебе, святково і красиво.
      Ти знов спитаєш, що я хочу на обід,
      я відповім — несміло, та правдиво.

      Шукатимемо нерозчинну каву,
      а може, пиво — мокре і холодне.
      Ти щось промовиш, тихо й нелукаво,
      звучатиме це щиро і природно.

      І буде свічка — полум’яний свідок,
      і буде затишно, і тепло, і незвично.
      Від смутку не залишиться і сліду,
      і скажеш ти: цей настрій тобі личить.

      2006



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Хай крапає дощ

      Хай крапає дощ,
      хай буде сльота,
      хай буде страшенна злива.
      Всі сльози, і смутки,
      і болі помнож
      на долю мою зрадливу.

      Хай буде печаль,
      хай буде туман,
      молочний і легкий,
      мов воля.
      Всі муки, і біди,
      й тривоги додай, —
      побачиш, що це моя доля.

      Немає "колись".
      Є "зараз" і "тут",
      і так, ні про що розмова.
      Прожито дебют,
      забуто дебют,
      попереду — післяслово.

      2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    31. Лікер із розлуки
      Я зробила лікер із розлуки:
      Крапнула туди краплинку болю,
      До смаку додала рішки муки
      І назвала той напій Тобою.

      2000



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Я хочу...

      Я хочу душевного затишку,
      ідилії терпко-солодкої.
      У спеку — приємного затінку,
      у холод — твойого дотику.

      Я хочу душевного спокою,
      життєвої рівноваги.
      Буденно-святкового клопоту,
      людської довіри й поваги.

      Я хочу вагітніти мрією,
      я хочу горіти бажанням.
      І всю нелюбов волію я
      змінити на чисте кохання.

      Я хочу життя без осаду,
      любові без зайвих домішок.
      Всі заздрощі, кпини і осуди
      спалити промінням сонячним.

      Я хочу плеча надійного,
      і ласки я хочу від Бога.
      Нічого не хочу подвійного,
      нічого не хочу чужого!

      2006



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    33. Усі печалі канули у лету

      Усі печалі канули у лету.
      Я тебе цитуватиму завжди,
      Я тебе цілуватиму завжди,
      Безталанний мій, ніжний Поете.

      Ми з тобою — не просто дуетом.
      Ми з тобою не можем окремо.
      Ми з тобою не вмієм окремо,
      Безталанний мій, ніжний Поете.

      Це життя — і падіння, і злети.
      Ти для мене — бестселер безцінний.
      Ти для мене — рукопис нетлінний,
      Безталанний мій, ніжний Поете.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Свято пролісків

      Влаштуймо нині свято перших пролісків,
      Коли промінчик сонця із небес
      На землю непорочну тихо молиться,
      Коли ще ліс напіввоскрес.

      Візьмемо разом кошики лозові
      Й гайда до лісу — сонного й цнотливого.
      Оточимо з усіх боків любов'ю,
      Любов'ю ніжною й звабливою.

      Коли усе ще сонне і розхристане,
      Навшпиньки підкрадемось до галявини.
      Вона вже буде вквітчана намистом,
      З відтінками білявими.

      Зберемо квітів повні пригорщі
      Й сповістимо: весна настала!
      Влаштуєм свято для душі.
      Душа цього давно чекала.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Ти схожий на сонце...

      Ти схожий на сонце, ти — моє осоння.
      Ти мій сизокрилий, досвідчений птах.
      Свідомо приходиш у моє безсоння
      І десь підсвідомо блукаєш у снах.

      Ти — легітний вітер, легкий і приємний,
      Ти простір блакитний у сірім тумані.
      Твій погляд глибокий і трішки непевний,
      Він душу підносить, він серце дурманить.

      Ти гріх мій, ти сповідь, ти будень і свято.
      Світліший за світло, ясніший за день.
      Шляхетний, як батько і добрий, як мати,
      Ти казка казок і ти пісня пісень.
      1995



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    36. Щастя

      Було в мене щастя, оповите страхом.
      Було в мене щастя, сумом оповите.
      Жило моє щастя під дірявим дахом,
      Ніким не доглянуте, ніким не укрите.

      Було в мене щастя — аж болем поросле,
      Тривогою вкутане, замкнуте, скрите.
      Ані не дитяче, ані не доросле,
      Зате солодкаве, зате соковите.

      Було в мене щастя. З полиновим смаком.
      Із запахом хвої, любистку, чар-зілля.
      Огорнуте сумом, огорнуте страхом...
      Я ним упилася. У мене — похмілля.

      1996



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Дотліє свічка. Догорить вогонь...

      Дотліє свічка. Догорить вогонь.
      І блідолиций сніг розтане.
      Зостанеться тепло твоїх долонь —
      Таке невинне, лагідно-весняне.

      Теплом запахне. Рідним і далеким.
      Дозріє мрія — брунька непримітна.
      Здалека прилетять свої лелеки,
      І неодмінно яблуня розквітне.

      Молочно-білим зацвіте надія.
      Бажання буде щире і відверте.
      Твоя любов не згасне, не дотліє.
      Напишеш лист. Відправиш без конверта.

      Він надійде. Чи зблизька, чи здалека.
      Я прочитаю в нім про твій неспокій.
      ... Затримались лелеченьки-лелеки —
      Десь там, у небі — зоряно-високім.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Твої цілунки — весняною повінню...

      Твої цілунки — весняною повінню
      підступну недовіру розмивають.
      Душа моя — неначе перед сповіддю:
      вона якусь тривогу відчуває.

      Святе причастя — після покаяння.
      Присмак вина у тебе на устах.
      А за любов — що, також покарання?
      ... А без любові жити як?

      Прийму причастя. Голову опущу.
      Подумаю про Бога і про тебе.
      Все дуже просто. Й на кавовій гущі
      щось видивлятися — нема потреби.

      Присмак вина ще довго на губах.
      А сповідь — це таке душевне свято!
      У жодних, найтовстезніших псалмах
      нашу любов святу — не описати.
      2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Що вас, люди, нині непокоїть?

      Що вас, люди, нині непокоїть?
      Бідність, заздрість, зламані хрести?
      Легко бути з бідами на "ти",
      коли серце звикле вже до болю.

      Коли всесвіт заполонить відчай,
      серце в грудях зболено мовчить, —
      легко ворогу дивитись ввічі,
      в них відтінок змінюється вмить.

      А довкола — бідні, ниці душі
      заробляють славу підлабузно.
      Ти ж усе щось мусиш, мусиш, мусиш!
      Як це смішно, сумно і безглуздо!

      Чи від тебе нині щось залежить?
      Прагнеш світ бодай на мить змінити,
      свічку в хворих душах запалити...
      Хай палає, зігріва, бентежить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Зберу крихти свяченої паски

      Зберу крихти свяченої паски,
      Наче крихти твоєї любові.
      А так хочеться справжньої ласки!
      А так хочеться щирого слова!

      Зберу краплі роси ранкової,
      Струшу їх з весняного цвіту.
      Хочеш, буду для тебе зразковою?
      Хочеш, буду найкращою в світі?

      Хочеш, буду, як злива весняна.
      Несподівана, з блискавицею.
      Все одно я т в о я кохана
      Й віддаватимуся сторицею.

      Буду завжди твоєю часткою.
      Буду крихтою паски свяченої.
      Не скупися для мене ласки,
      Моя мріє примхливо-здійсненна.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Читай мене...
      Читай мене...

      Читай мене поміж рядків,
      Читай мене без знаків розділових.
      Читай мене без зайвих слів,
      Читай мене на різних мовах.

      Читай мене на відстані стандартній,
      Аби не зіпсувати собі зір.
      Читай мене між зорями і картами,
      Всьому прочитаному вір.

      Читай мене невміло, по складах,
      Згори донизу, знизу догори.
      Читай мене по серцю, по очах,
      Мов до молитви, губи розтули.

      І ззаду наперід, і традиційно,
      Помалу таємничість всю знімай.
      Ти не тремти, читай спокійно.
      Хочеш уголос, хочеш подумки — читай.

      Не пропускай, читай мене наскрізно.
      В мені багато мудрого й повчального.
      Читай мене зухвало й ніжно,
      Й оцінюй за системою стобальною...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Залюблю

      * * *
      Залюблю я тебе до нестями.
      Я заніжу тебе до крику.
      Зацілую задавнені рани.
      Подарую любов столику.

      Обійматиму я до болю.
      Цілуватиму до оніміння.
      Найстрашніші гріхи відмолю.
      Буду світлом і буду тінню.

      Закохаю. Запещу. Задушу.
      Закружляю в безумному танці.
      Обніму і за серце, й за душу.
      Всю себе я подам на таці.

      Огортатиму теплим дотиком.
      Називатиму ніжним ніжнятком.
      Муркотітиму білим котиком.
      Буде солодко й дивовижно нам.

      Буде казка в обіймах буднів.
      І блаженство з очима екстазму.
      Будуть свічі — щасливі судді.
      Будем ми. Неодмінно. Разом...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    43. Біле
      Біле

      Білим віршем по білому аркушу
      Білим поглядом в білу стелю
      Білим ліжко твоє застелю
      Білим-білим

      Білим поглядом гляну на тебе
      Світло-грішним прилину спомином
      Білим-білим звучатиму гомоном
      Білим-білим

      Білим бинтом обв'яжу серце
      Білим місяцем біло світитиму
      Світлу думку про тебе творитиму
      Білим віршем
      ................................................
      Білим віршем по білому аркушу
      Білим віршем у твою душу
      Ніжним спомином тугу зворушу
      Білу-білу...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Вірш
      * * *
      Я зими цьогоріч не чекаю,
      бо у мене саней ще нема.
      Бідний кращої долі шукає,
      хтось останнє в корчмі пропива.

      Скрізь панують жорстокі правила,
      і ніхто не зважа на душу.
      Хочеш жити за своїми? Браво!
      Запитати в сильнішого мусиш.

      Хоч для галочки, хоч для зірочки,
      зазубри, мов шкільний параграф:
      відрізнятимешся від сірості, —
      тебе втоплять в олійних фарбах.









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Замуровано час
      * * *
      Замуровано час. Засипано снігом і пилом.
      Неозора вічність рани обробля.
      Як не намагалась, все ж не одлюбила.
      А душа вже вище планку підняла.

      Свіжо дихає вітер мені у плечі.
      Тихо плачуть поля, по позбирано врожаї.
      І щодень то скоріш починається вечір,
      Крають небо строкато сумні журавлі.

      Змерз горіх. Не зосталось від листя й сліду.
      Обпікає порепані вени калинова кров.
      Солом'яне дитя розумніше за свого діда:
      Знає, що то є сльози і що є любов.

      Затамовуєш подих. Дихаєщ спаленим листям.
      Хризантемовий жовтень тулиться, мов цуценя.
      Нині вітер справжній. Нині сонце низько,
      Нині зірка народить нове зореня.

      2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5