Автори /
Наталя Скосарьова (1979)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Презентація поетичної збірки
•
Презентація поетичної збірки
•
Дідух
•
* * *
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
Вересневе
•
***
•
Іду до тебе
•
Серпневе
•
Розпач
•
***
•
***
•
Знаєш?
•
***
•
***
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
У Тисмениці
•
***
•
Березневе
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Благословляється
•
***
•
***
•
***
•
Банальні бажання
•
Ква-ква
•
Омріяний маршрут
•
Літнє
•
***
•
Дежавю
•
Лови момент
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Втрачаю спокій
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
***
•
Ти...
•
Останній дзвоник
•
Колискова
•
Вдома
•
Ревную
•
* * *
•
Пахне
•
* * *
•
Без тебе
•
* * *
•
Цвітуть каштани
•
Згадалося
•
* * *
•
* * *
•
Песимістичне
•
* * *
•
* * * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Люблю напоєний тобою світ
•
Хай крапає дощ
•
Лікер із розлуки
•
Я хочу...
•
Усі печалі канули у лету
•
Свято пролісків
•
Ти схожий на сонце...
•
Щастя
•
Дотліє свічка. Догорить вогонь...
•
Твої цілунки — весняною повінню...
•
Що вас, люди, нині непокоїть?
•
Зберу крихти свяченої паски
•
Читай мене...
•
Залюблю
•
Біле
•
Вірш
•
Замуровано час
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У четвер, 9 жовтня, відбудеться презентація моєї поетичної збірки "Дитинна жінка" за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 4, книгарня "Книжковий дворик".
Початок - о 18.00.
Початок - о 18.00.
У четвер, 9 жовтня, відбудеться презентація моєї поетичної збірки "Дитинна жінка" за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 4, книгарня "Книжковий дворик".
Початок - о 18.00.
Початок - о 18.00.
Пахне сіном і кутею,
Зірка ясна мерехтить.
Зірка ясна мерехтить.
Крізь будні твої й турботи,
крізь радощі та скорботи,
крізь радощі та скорботи,
На цім шляху,
низинами й висотами,
низинами й висотами,
Як боляче, що ніжність вже не в моді!
У тренді нині – круговерті днів.
У тренді нині – круговерті днів.
Подаруй же мені цю осінь,
цей шалений горіхопад.
цей шалений горіхопад.
Пелехаті айстри
в осені на плечах.
в осені на плечах.
вересень
вибухне віршами
вибухне віршами
Ти мене не цілуй… – Не тому, що не можна.
Я цей трепіт між нами, мов скарб, бережу.
Я цей трепіт між нами, мов скарб, бережу.
Подумки йду до тебе,
виснажена мовчанням.
виснажена мовчанням.
серпень
скосив сади
скосив сади
У розпачі не страшно і померти.
Це жити страшно у такому стані.
Це жити страшно у такому стані.
Заколисую пам’ять про тебе,
наспівую «люлі».
наспівую «люлі».
Натхнення розбудили ви моє,
Яке в тривкій перебувало комі.
Яке в тривкій перебувало комі.
Думки – роєм,
серце – раєм.
серце – раєм.
Цей чоловік ще вірує у правду,
межи чужих шука її людей.
межи чужих шука її людей.
Я іспит цей складаю на відмінно:
найтоншої дотримуюсь межі.
найтоншої дотримуюсь межі.
Оговтуюсь від того щастя,
немов душа після причастя.
немов душа після причастя.
У мелодрамах спільного життя
ти відіграв найважливіші ролі.
ти відіграв найважливіші ролі.
Хто вигадав оті перестороги?
Хіба не досить холоду і болю?
Хіба не досить холоду і болю?
Моя любов чолом сягала неба,
Ти ж підошва´ми човгав по душі.
Ти ж підошва´ми човгав по душі.
У Тисмениці — мряка сіра.
У Тисмениці — сніг з дощем.
У Тисмениці — сніг з дощем.
Все шкереберть, непевно, поперек.
Тебе нема, або… у тебе Mуза.
Тебе нема, або… у тебе Mуза.
Бовва´ніють березові бруньки.
Бери бодай
Бери бодай
… а ґнотик свічки
полум’ям ставав
полум’ям ставав
Так посіріло й затягнулось небо,
що навіть душу огорта сльота.
що навіть душу огорта сльота.
Не тривож, не тривожся, не треба.
На траві-бо торішній сніг.
На траві-бо торішній сніг.
Обліпихова осінь
останні обтрусить плоди,
останні обтрусить плоди,
Чужий такий. Та я до тебе їду
знімати втому, і … знімати грим.
знімати втому, і … знімати грим.
Благословляється на світ. —
Осінній ранок...
Осінній ранок...
Ота любов – невільниця в полоні.
Мов брунька, набубнявіла печаль.
Мов брунька, набубнявіла печаль.
А ближче до жовтня увесь опаде́ горіх.
Смарагдово-листяно я притулю́сь до тебе.
Смарагдово-листяно я притулю́сь до тебе.
За гріх щасливості в неслушний час,
за тебе, несподіваного-мо́го,
за тебе, несподіваного-мо́го,
Хочу речей банальних, небагато:
щоб очі усміхалися в дитяти,
щоб очі усміхалися в дитяти,
А у нашому кварталі –
жаб'яча родина.
жаб'яча родина.
Який маршрут в моєї долі?
До лісу хочу, в гай, у поле!
До лісу хочу, в гай, у поле!
Босими ногами, по покосах,
по стерні, колючій, мов їжак,
по стерні, колючій, мов їжак,
…А про "нас" не напишуть у рубриках свіжих газет
а про "нас" не згадає ніхто кому згадувать нічого
а про "нас" не згадає ніхто кому згадувать нічого
Перебуваю в стані дежавю:
когось, до сліз знайомого, люблю.
когось, до сліз знайомого, люблю.
Лови момент, бо завтра сірі будні
затягнуть зашморг, спинять на льоту.
затягнуть зашморг, спинять на льоту.
Посеред юних сосен, в межиліссі,
де тіло прагне сонця й прохолоди,
де тіло прагне сонця й прохолоди,
Кульбабки пух зірвався й полетів.
Торкнися, любий, до щоки моєї.
Торкнися, любий, до щоки моєї.
Живу, як прагну: повне самовілля.
Сама собі вчиняю самосуд.
Сама собі вчиняю самосуд.
Я б задихнулася, їй-богу,
цієї ранньої весни,
цієї ранньої весни,
Єство чеканням зайнялось,
коли його ти розворушив
коли його ти розворушив
В минулому – наївна інженю*,
Сьогодні – загартована вчорашнім,
Сьогодні – загартована вчорашнім,
Хочу побачити тебе.
Синоптики ж віщують зливу.
Синоптики ж віщують зливу.
Як в цьому світі жити без кохання?
Без поривань розніжено-палких?
Без поривань розніжено-палких?
Неначе слайд, змінилися стосунки.
Інакші ми. Інакше все довкіл.
Інакші ми. Інакше все довкіл.
На згарищі дотлілих почуттів
зігріє хтось холодні свої руки.
зігріє хтось холодні свої руки.
Сьогодні облаштовую загату,
бо почуття, мов повінь, – через край, –
бо почуття, мов повінь, – через край, –
Вдосвіта
прибіжу, розхристана, босоніж.
прибіжу, розхристана, босоніж.
Чи напівсон ти, чи моя уява?
Просто душа у розпачі — навзрид!
Просто душа у розпачі — навзрид!
Цей запах волошок у житі п’янкий.
Ця хмара свободи над нами!
Ця хмара свободи над нами!
Ти живеш у мені, ти керуєш
моїми думками,
моїми думками,
Останній дзвоник в юних школярів.
Останній дзвоник — повістка в життя.
Останній дзвоник — повістка в життя.
Любий мій синочку,
сонячна дитино,
сонячна дитино,
Яка пора тепер? Либонь, медова.
Терпко-солодко спогад прилипа.
Терпко-солодко спогад прилипа.
До вітровію, що тебе так обіймає,
до зірки, що на тебе поглядає,
до зірки, що на тебе поглядає,
Здушили сльози
затопило очі
затопило очі
Це пахне вітер свіжотрав’ям літа.
Це пахне слово у чекання рими.
Це пахне слово у чекання рими.
А правду кажуть: щастя треба вкрасти,
забувши сьому заповідь Господню,
забувши сьому заповідь Господню,
Я скоро без тебе полину
в країну бузку і жасмину,
в країну бузку і жасмину,
Що там пляжі і що там море,
Що там пальми і жовтий пісок?
Що там пальми і жовтий пісок?
Цвітуть каштани. Сумно й незрівнянно.
Цвітуть каштани. Високо й високо.
Цвітуть каштани. Високо й високо.
Згадалося. Затерпло. Заболіло.
Вже спогад-пташка в’є гніздо в душі.
Вже спогад-пташка в’є гніздо в душі.
Мов на сонці старий барвінок,
ніжне наше кохання вицвіло.
ніжне наше кохання вицвіло.
Як остогидла оця бутафорія!
Усе, що штучне — то не моє.
Усе, що штучне — то не моє.
Втрачаєм сенс у всім,
не бачим змісту,
не бачим змісту,
Пригадуєш багато років тому
невинний поцілунок у щоку?
невинний поцілунок у щоку?
Промінням
cонячно-пекучим
cонячно-пекучим
Коли у косах ще стриміли бантики,
Коли була я зовсім ще дитиною, —
Коли була я зовсім ще дитиною, —
Ми з тобою усе подужали,
нездійсненне в житті здійснили.
нездійсненне в житті здійснили.
* * *
Ти — ноша моя непосильна,
Ти — ноша моя непосильна,
Люблю напоєний тобою світ,
люблю тебе, святково і красиво.
люблю тебе, святково і красиво.
Хай крапає дощ,
хай буде сльота,
хай буде сльота,
Я зробила лікер із розлуки:
Крапнула туди краплинку болю,
Крапнула туди краплинку болю,
Я хочу душевного затишку,
ідилії терпко-солодкої.
ідилії терпко-солодкої.
Усі печалі канули у лету.
Я тебе цитуватиму завжди,
Я тебе цитуватиму завжди,
Влаштуймо нині свято перших пролісків,
Коли промінчик сонця із небес
Коли промінчик сонця із небес
Ти схожий на сонце, ти — моє осоння.
Ти мій сизокрилий, досвідчений птах.
Ти мій сизокрилий, досвідчений птах.
Було в мене щастя, оповите страхом.
Було в мене щастя, сумом оповите.
Було в мене щастя, сумом оповите.
Дотліє свічка. Догорить вогонь.
І блідолиций сніг розтане.
І блідолиций сніг розтане.
Твої цілунки — весняною повінню
підступну недовіру розмивають.
підступну недовіру розмивають.
Що вас, люди, нині непокоїть?
Бідність, заздрість, зламані хрести?
Бідність, заздрість, зламані хрести?
Зберу крихти свяченої паски,
Наче крихти твоєї любові.
Наче крихти твоєї любові.
Читай мене...
* * *
Залюблю я тебе до нестями.
Залюблю я тебе до нестями.
Білим віршем по білому аркушу
Білим поглядом в білу стелю
Білим поглядом в білу стелю
* * *
Я зими цьогоріч не чекаю,
Я зими цьогоріч не чекаю,
* * *
Замуровано час. Засипано снігом і пилом.
Замуровано час. Засипано снігом і пилом.