Не розбудить рабів словами,
Рабам потрібен хан і цар,
Служити хану головами,
Для них то божий дар.

Пірує хан з панами:
Народ вони,
Всі інші, бидло й хами,
Довіку їх раби

А що рабам?
Дадуть видовище із кров'ю,
На кусень хліба, з їх трудів,
З великою любов'ю:
До вірних і дурних своїх рабів

2011/05 Еак

Кипить життя, минають дні,
Вже й новий рік всміхається з порога.
Нехай-же буде не важка його дорога,
Нехай вам всім завжди щастить в житті
І будуть тільки добрі люди по путі.
Здоров’я всім,я вам молю у бога,
ЛЮБОВІ Й ЩАСТТЯ від душі.

Давно байок,не пишуть для науки,
Пропали лебеді і щуки
І рака з’їли п’яні злидарі,
Усе змінилося на цій землі.

Тепер всі дивляться кіно,
Давно скотили воза у багно.
В кіно там звірі як живі,
Лисички, ведмеді і бджолярі.

Ото і мова йде про звірів цих,
Яка громаді буде користь з них?
Звідкіля, й хто такі?
Та ще діла творять які.

Той пасічник такий собі банкір,
Ні те ні се, бо пасічник не звір.
Ведмідь, два рази в клітці відсидів
І став(проффесором), порозумнів.

Окрема про лисичку буде мова,
Куди до неї вам, на ній завжди обнова,
Лукава і проворна, хитра птиця,
На те вона й лисиця

За віз дружненько ухватились всі,
Смикнули, а з нього сипляться харчі,
Дурня, лисичка заспівала їм,куди тягти
По черзі треба нам його трясти.

Радіють всі, на золоту попали жилу,
Й несамовиті бісяться із жиру
Багно аж хлюпа під ногами
Їм наплювать, як би з харчами

Ото і все,нехай в багні,як би харчі дурні.
Еак. Калита. 6/4/2010

ШКІДНИК
Що то котику не спиться,
Смачно пахне,треба подивиться,
Потягнувся, встав,
Та й до столу почвалав.

А на тім столі,
Є сніданок дітворі,
Озирнувсь нема нікого,
Слинка котиться у нього,

Та з кутка метка мітла…
Геть,закричала на кота,
Совість треба мати
І своє з тарілочки вплітати.

Вийшов він у двір,
Ба який хоробрий звір,
Горобців малесеньких лякає,
А сірка узрів,бігом втікає.

Він без шкоди не живе,
Скрізь йому перепаде.
Не біда,поставить хвіст трубою,
Й залюбки пограє з дітворою

Дітям, не жаліє ласки
Знає,попаде йому ковбаски,
Тож він їм мурчить,співає,
Дуже котик діток полюбляє.
Еак. лютий 2010

Якось один стрілець,
Поцупив в тітки на базарі гаманець.
Вона його за руку й зачепила:
Іди сюди не чиста сила.

Душа у тітоньки проста,
А ще кулак як його голова,
Смикнувся він туди-сюди,
Не вирватись із роботящої руки.

І з переляку в крик,
Бо думав все, гаплик.
А тітка мирно так, візьми торбину,
Та свій чувал йому на спину.

Ти донеси до ринку,
Мою торбинку синку,
А та торбиночка нівроку
Що той не зміг зробить і кроку.

Його зігнуло, ступити він не може.
А тітка знов, хай бог тобі поможе,
Ну шо пішли,
До нього, фу: та ти наклав в штани.

Це всім стрільцям в науку,
Не попадайтесь тітці в руку,
Бо не потрібні їй менти,
У неї є кулак, а ще торби
Прийдеться довго полоскать штани.