Давно байок,не пишуть для науки,
Пропали лебеді і щуки
І рака з’їли п’яні злидарі,
Усе змінилося на цій землі.

Тепер всі дивляться кіно,
Давно скотили воза у багно.
В кіно там звірі як живі,
Лисички, ведмеді і бджолярі.

Ото і мова йде про звірів цих,
Яка громаді буде користь з них?
Звідкіля, й хто такі?
Та ще діла творять які.

Той пасічник такий собі банкір,
Ні те ні се, бо пасічник не звір.
Ведмідь, два рази в клітці відсидів
І став(проффесором), порозумнів.

Окрема про лисичку буде мова,
Куди до неї вам, на ній завжди обнова,
Лукава і проворна, хитра птиця,
На те вона й лисиця

За віз дружненько ухватились всі,
Смикнули, а з нього сипляться харчі,
Дурня, лисичка заспівала їм,куди тягти
По черзі треба нам його трясти.

Радіють всі, на золоту попали жилу,
Й несамовиті бісяться із жиру
Багно аж хлюпа під ногами
Їм наплювать, як би з харчами

Ото і все,нехай в багні,як би харчі дурні.
Еак. Калита. 6/4/2010