Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Назарій Заноз (1988)




Інша поезія

  1. На своїм підвіконні ми посадимо стрункий очерет...
    На своїм підвіконні ми посадимо стрункий очерет,
    Що виросте високим-високим і верхом своїм
    Лоскотатиме стелі живіт, коливаючись.
    І од того в квартирі буде чутним вітер озерний,
    І на стелі зобразимо по вологій штукатурці
    Місяць і зорі,
    А темної ночі у темній кімнаті ми будемо думати,
    Що за очеретом нашим озеро сховане
    І достатньо лиш відхилити стебла ламкі,
    Щоб угледіти темне вечірнє плесо
    І почути плюскіт риб, що не сплять ще.
    І наступної ночі ми подумаємо,
    Що кімната наша - то і є озеро,
    Котре ми ховаємо од світу цілого
    За своїм підвіконням з очерету,
    І самі ми – риби з тілами дзеркальними,
    Що виплигують часом з плеса свого, щоб на світ подивитись.



    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Вальс Медуз для Мертвого Півня
    У моїй голові живуть медузи -
    Трійко медуз полохливих й сторожких,
    Коли їм сумно – вони танцюють вальс.
    Одна медуза криває на ніжку ліву,
    Друга німа, а третя – не має одного ока,
    Іншим ж нічого не бачить,
    Але танцює вона найщиріш з-поміж інших,
    Найщиріше танцює вальс.

    Коли я заплющую очі, чую звук хвиль,
    То медузи мої за морем сумують,
    Коли я заплющую очі, бачу кола барв різних,
    Бачу кола.

    Коли хочу угледіти щось правдиво цікаве,
    Лягаю на землю й заплющую очі
    Й залишаю привідкритою дрібну щілину
    Крізь котру споглядаю світ.

    У моїй голові живуть птахи чудернацькі
    В покручених кованих клітях залізних,
    Що не знають симетрії й не відають часу.
    Коли мені сумно, я відчиняю котрусь із клітей
    Й слухаю пісню пташиної волі.
    Мовчки записую трелі на великі мотки бобін
    І до підвалу відношу, щоб пилом припали.
    Якщо прослухати котрусь з тих пісень навиворіт,
    То світ зупиниться й вмовкне.

    Коли бачу світлини, на котрих постаті людські
    Поруч з деревами, що тихесенько квітнуть,
    Розумію, наскільки ми нікчемні на їхньому тлі,
    Наскільки недосконалі й позірні. Не до сконали?

    Коли море застане вас тілом теплим своїм,
    А чи тілом холодним застане –
    Затанцюйте вальс на морському дні
    З рибами
    Й мушлями для медуз моїх,
    Що сумують за морем.
    Вони усміхнуться вдячно
    І мовчки, кульгаючи, не промовлять ні слова,
    Лиш сліпенька єдиним оком своїм підморгне,
    Бо шумітиме море в моїй голові.

    У моїй голові живуть медузи -
    Трійко медуз полохливих й сторожких,
    Коли їм сумно – вони танцюють вальс.
    Коли їм сумно – вони танцюють вальс.




    Коментарі (7)
    Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --