Автори /
Ірина БрУнда (1988)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Передосіннє
•
Глибока осінь – в маленькому місті
•
із запахом м'яти
•
на порозі
•
хочунадах
•
якщо заплющити очі...
•
хочу на дах
•
передчуття
•
останні яблука
•
Скрипаль
•
Ще одна історія польоту
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Порожніють кишені в серпня – ні дощів, ні чудес… проза.
Ходять хмари – тяжкі, уперті… за пихою ховають сльози.
Ходять хмари – тяжкі, уперті… за пихою ховають сльози.
Глибока осінь – в маленькому місті:
Спіткаються хмари, калюжі, пожежі.
Спіткаються хмари, калюжі, пожежі.
В долоні стікають з розпечених вуличок звуки,
Перепалені зойки, відлуння самотніх думок,
Перепалені зойки, відлуння самотніх думок,
Я сиджу й відчуваю як осінь ступає на п’яти
І стікає струмками дощів прохолодних по шиї
І стікає струмками дощів прохолодних по шиї
А я хочу на дах – говорити із ніччю про все,
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
Загубити годинник, щоб більш не губити хвилин.
Загубити квитки, щоб не було куди повертатись.
Загубити квитки, щоб не було куди повертатись.
А я хочу на дах – говорити із ніччю про все,
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
і розкинувши руки, ловити зірки ув обійми…
Із мікротріщин і шпарин
Весна скрадається по краплі, мовчки,
Весна скрадається по краплі, мовчки,
і котяться яблука...
в променях спікся туман...
в променях спікся туман...
Скрипаль... холодні пальці... а тепла?..
Намріяв зорі, викресані звуком.
Намріяв зорі, викресані звуком.
Полегкість думок
виринає нізвідки
виринає нізвідки