Автори /
Яніна Сойчук (1994)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
****
•
Муза повернулась
•
Вірила...вірю...так буде завжди...
•
Він та Вона
•
Дощ
•
*****
•
Твій голос
•
*****
•
Я хотіла тобі допомогти
•
Історія
•
*****
•
*****
•
Неизбежность
•
Мудрість
•
****
•
****
•
Герой...
•
Маска драми
•
****
•
****
•
****
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Нарешті відкриваються куліси
За ними видно всеь чесний народ.
За ними видно всеь чесний народ.
Я просто слухаю тишу,
Її шепіт уночі.
Її шепіт уночі.
Легкий рум"янець на шоці - це все зима
Прийшовши із морозу дивувала.
Прийшовши із морозу дивувала.
Я безумен,но не в этот раз.
Сегодня я беспечный малый,
Сегодня я беспечный малый,
Я не хочу ні слів, ні фраз
Просто, щоб ти завжди був поруч.
Просто, щоб ти завжди був поруч.
Чи знайдемо сміливість розказати
Про те, що так давно у нас живе?
Про те, що так давно у нас живе?
Як опаде сакури останній цвіт,
Ти у моїй душі залишиш слід.
Ти у моїй душі залишиш слід.
Я тут, з тобою і мене нема.
Я є самотність, відголос і ехо,
Я є самотність, відголос і ехо,
Вона любила чорний шоколад
Із присмаком фіалок серед ночі.
Із присмаком фіалок серед ночі.
"Я повернулась!" - серед тиші слів
Лунав приглушений і тихий голос.
Лунав приглушений і тихий голос.
"Життя немає сенсу, у нього є лиш зміст"
Сказала так мені одна людина.
Сказала так мені одна людина.
Їй стало раптом боляче й самотньо,
Коли востаннє він пішов у ніч.
Коли востаннє він пішов у ніч.
Дощ, ти забери мене з собою,
Змий ти ібль, змий ти втому,
Змий ти ібль, змий ти втому,
Ти підносиш серце моє,
Ти примушуєш мене писати,
Ти примушуєш мене писати,
Я знову дихаю в твоїх руках,
У них і ніжність, і нестримна пристрасть;
У них і ніжність, і нестримна пристрасть;
Час, ти зупини свій біг.
Серце,не потрібно втоми.
Серце,не потрібно втоми.
Розбились мрії у пітьми,
Знову тиша лиш свята.
Знову тиша лиш свята.
Дивна у місяця доля,
Він світить і вдень, і вночі,
Він світить і вдень, і вночі,
Цей дивний сон, що бачу я щоночі,
Моя рука тремтить в твоїй руці...
Моя рука тремтить в твоїй руці...
Ми знов сам на сам з собою,
В закритій кімнаті смуток...
В закритій кімнаті смуток...
Вот Она – Неизбежность!
Как не хочешь – всё пройдёт.
Как не хочешь – всё пройдёт.
Старшими стали ми
І вже бачимо, як на долоні
І вже бачимо, як на долоні
Зачинились востаннє зимові ті двері,
Там залишились і сльози, і біль.
Там залишились і сльози, і біль.
Кінець – це є початок нового життя,
Початок – це кінець старого,
Початок – це кінець старого,
Життя забуло наші імена.
Ні в жодній книзі, ні у пісні не згадає,
Ні в жодній книзі, ні у пісні не згадає,
Крізь серце і душу,
Крізь руки і очі,
Крізь руки і очі,
Стражданням моїм ось-ось прийде кінець.
Забуду їх - у небо я полину.
Забуду їх - у небо я полину.
Коли в душі болить нестерпно
І сон тікає від очей,
І сон тікає від очей,
Жити так, як в останній раз,
Так, немов нічого нам не треба,
Так, немов нічого нам не треба,