Автори /
Білка Горішківна (1993)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Сонце
•
Маленька дівчинка стояла на мосту
•
***
•
Коли хочеться плакати...
•
Склянка чаю
•
Перше кохання
•
Сум в очах...
•
З Україною в серці
•
***
•
Мій янгол
•
***
•
Україна
•
Маленька й самотня
•
***
•
***
•
Політ у забуття
•
***
•
Я тільки спала...
•
Болить
•
Материнський злочин
•
***
•
Пошук
•
Все минуло...
•
Кожен має своє життя
•
Політ думок
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Кумедність – сміх.
Лякливість – сльози.
Лякливість – сльози.
Колись сколихнулося сонце.
Уперше і вдруге… знов.
Уперше і вдруге… знов.
Маленька дівчинка стояла на мосту,
Впустила погляд свій в прозору далечінь...
Впустила погляд свій в прозору далечінь...
Усмішка зникла
І очі скляні.
І очі скляні.
Коли хочеться плакати,
Я починаю сміятись.
Я починаю сміятись.
Пакетик чаю на столі.
Свистить десь чайник... вдалині.
Свистить десь чайник... вдалині.
Зворушливе серця тремтіння,
Від страху – слабкість в ногах.
Від страху – слабкість в ногах.
Сум в очах,
Печаль і біль.
Печаль і біль.
З Україною в серці,
З Україною в долі...
З Україною в долі...
Вражень купа...
Та від чого?
Та від чого?
Кажуть, ангели літають.
Кажуть також – не кохають.
Кажуть також – не кохають.
Все палає від лиха,
Все горить і пече.
Все горить і пече.
Боролись за волю віками,
Страждали і бились... Жили.
Страждали і бились... Жили.
Маленька й самотня стояла на кручі.
І сльози лилися... Удари беззвучні
І сльози лилися... Удари беззвучні
Вечір. Майже все спить при дорозі.
Не спить лиш будинок один.
Не спить лиш будинок один.
Раніше мене всі розуміли.
Тепер – не розуміють...
Тепер – не розуміють...
Усе, кінець... Я падаю у прірву,
В безодню нескінченних темних днів.
В безодню нескінченних темних днів.
О хто ти? Звідки ти з’явився?
Чому мене заполонив?
Чому мене заполонив?
Виходить дівчина на поле
Збирати квіти й колоски.
Збирати квіти й колоски.
Якиїсь дикий біль мене терзає,
Що душу роз'ятрити може вмить.
Що душу роз'ятрити може вмить.
Дитячі блакитні очі
Тихо дивляться в пустоту.
Тихо дивляться в пустоту.
Чого ми хочемо від власного життя?
Куди полинути душею прагнем?
Куди полинути душею прагнем?
Поле. Вітер. Нічне небо.
У повітрі віє сном...
У повітрі віє сном...
Сонце світить сьогодні ясніше.
Ясніше, ніж вчора, ніж в інші дні.
Ясніше, ніж вчора, ніж в інші дні.
Кожен має своє життя…
Щохвилини торкається воно чужого…
Щохвилини торкається воно чужого…
Політ думок моїх безмежний
І лине в даль, мов та ріка.
І лине в даль, мов та ріка.