Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олег Добруцький



Художня проза ⁄ Переглянути все



Художня проза
  1. начерк
    Просторові коливання змочені дощами призводили до того,
    що Вані ставало моторошно. Він був вдячний цим коливанням,
    але потік його свідомості все одно брав витоки у суспільній
    мережі каналізації. Згрібаючи екскременти чужих думок та
    опале листя Ваня малював собі образи...
    Жінки різних рас зробили з Вані гурмана."Не зупиняйся, продовжуй"-
    кричали вони Вані і звуки вилітали з їхніх вуст наче бджолиний рій,
    захоплений зненацька недосвідченим ведмежатком.
    Ваня входив у плин своїх ілюзій, спускався донизу по телефонних
    дротах засовуючи в труси телефонну слухавку яка мірно видавала;
    "ту-ту-ту..." - так Ваня виміряв час.
    Ваня любив групу "кіно", театр. Та більш за все поважав цирк.
    Цирк став для Вані релігією, останнім притулком, коморою повною
    натхнення, коньяку та арахісу. А голубине пір`я слугувало Вані
    подушкою - так він заробив астму (як згодом припустив його лікар).
    "Мій мозок схожий на шейкер"- так він гадав, коли представники
    офісного плангтону чинили аж занадто сильний тиск на його свідомість,
    але все ж любив повалятись у високій траві наспівуючи середньовічні
    мотивчики - це його і рятувало.


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -