Просторові коливання змочені дощами призводили до того,
що Вані ставало моторошно. Він був вдячний цим коливанням,
але потік його свідомості все одно брав витоки у суспільній
мережі каналізації. Згрібаючи екскременти чужих думок та
опале листя Ваня малював собі образи...
Жінки різних рас зробили з Вані гурмана."Не зупиняйся, продовжуй"-
кричали вони Вані і звуки вилітали з їхніх вуст наче бджолиний рій,
захоплений зненацька недосвідченим ведмежатком.
Ваня входив у плин своїх ілюзій, спускався донизу по телефонних
дротах засовуючи в труси телефонну слухавку яка мірно видавала;
"ту-ту-ту..." - так Ваня виміряв час.
Ваня любив групу "кіно", театр. Та більш за все поважав цирк.
Цирк став для Вані релігією, останнім притулком, коморою повною
натхнення, коньяку та арахісу. А голубине пір`я слугувало Вані
подушкою - так він заробив астму (як згодом припустив його лікар).
"Мій мозок схожий на шейкер"- так він гадав, коли представники
офісного плангтону чинили аж занадто сильний тиск на його свідомість,
але все ж любив повалятись у високій траві наспівуючи середньовічні
мотивчики - це його і рятувало.