Автори /
Любов Бенедишин (1964)
|
Рубрики
/ "Дарунок Сізіфа"
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Любов моя...
•
Чудо
•
Джокер
•
На руїнах...
•
По-етапне
•
***
•
Дарунок
•
По слідах...
•
Пост-примарне
•
***
•
Ангел
•
Жити...
•
Експресивний експромт
•
***
•
Золото
•
***
•
Нуль-Один
•
Міфічне
•
***
•
***
•
Іншому
•
Покутне
•
Монологи
•
***
•
***
•
Біль
•
Тут...
•
Вибір
•
Утекла...
•
Не-роман
•
(Не)герої
•
***
•
(Роз)минання
•
Гостя
•
***
•
Не варто...
•
***
•
До краю...
•
***
•
Незрівнянна
•
Крихта
•
Бузок
•
На межі...
•
Безсмертна
•
Поїзд
•
Калач
•
Любили мене...
•
***
•
Абсурдне
•
Цирк. У житті та під куполом
•
Популярне
•
Темпоритми
•
Голос
•
***
•
Проти-стояння
•
«Дивись, люби!..»
•
Жалива
•
***
•
***
•
Покутне
•
Планида
•
Маестро
•
Дари
•
Божество
•
Обличчя
•
(Не)спортивне
•
***
•
***
•
Призначення (Світлані-Майї Залізняк)
•
Покрова
•
Десерт
•
І звали її Софія...
•
***
•
Жорстоке
•
Сповідь (не)читальниці
•
Зимові яблука
•
Графоманське
•
***
•
Мала б...
•
День бабака
•
Я була!..
•
Той самий сон...
•
Світ. Люди бавляться...
•
***
•
Несписаний аркуш
•
Скрипка
•
Пройшов....
•
Агатове намисто
•
Тайна Різдва
•
***
•
Без назви
•
***
•
***
•
Сам...
•
Перехожий
Гадаєте, що Бог – як дідуган:
•
Виходжу...
•
Мовчання
•
Блаженне
•
Медитаційне
•
На волю...
•
На кону...
•
Майже містичне
•
Та, що біжить по клавішах…
1.
•
«Лихо – не біда»
•
***
•
Аукціонне
•
***
•
***
•
Старість
•
Яблуневе
•
Серпень
•
Нетипове
•
До тебе...
•
Кумедне
•
І щось таке...
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Гроза
•
***
•
***
•
Квітневі перегони
•
***
•
Мушка
•
***
•
Берізка
•
Весна. Перед виходом...
•
Жінка-українка
•
***
•
***
•
Коли?...
•
***
•
Бажання
•
Бурлескно-гротескне
•
***
•
Страх
•
***
•
Час-ПІк
•
Зустріч
•
***
•
Роздуми над хлібиною
•
Мамин хліб
•
Все життя...
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
«Оце життя! – претензій спам,
Амбіцій склад, рутина хатня…»
Амбіцій склад, рутина хатня…»
Не переймайся, я щаслива –
бачиш?
бачиш?
«Клондайк» – на яскравих афішах.
Не так – на арені:
Не так – на арені:
Уже не буде, як було колись…
Виправдань крайнощі.
Розпуки обнулення.
Розпуки обнулення.
Приймаю
твоєї жорстокості ніж я:
твоєї жорстокості ніж я:
Знов надія у серці гасне
І нуртує тривоги гребінь…
І нуртує тривоги гребінь…
Зима сніги несе
І дивиться пророче…
І дивиться пророче…
То війне теплим спомином,
То діткне мертвим холодом…
То діткне мертвим холодом…
Було мені зірно й покірно.
Було полум’яно й полинно.
Було полум’яно й полинно.
– О ні! Не кажи, що до радості й літа –
Цей шлях, як по лезу ножа.
Цей шлях, як по лезу ножа.
У захваті вдихаю небо: «Чи ж не…»
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке нове і дивовижне!
Всі слова – не ті…
Слава – самоті.
Слава – самоті.
У душі – тишина,
Аж у вухах дзвенить…
Аж у вухах дзвенить…
А в жовтня знов
на згадку шрами є…
на згадку шрами є…
Втомилась мовчати
між зраджених Трой…
між зраджених Трой…
Рве душу розпука, мов лютий пітбуль.
Хитається світ… пливе…
Хитається світ… пливе…
Підготує фінал невдоволене его,
дорікне: ти погана актриса.
дорікне: ти погана актриса.
Казав: «Кохаю! Дуже-дуже!
І вже задосить нам відчужень,
І вже задосить нам відчужень,
Зграй керунок пере-
літний…
літний…
Ти створений з неба
І трохи… з вершини.
І трохи… з вершини.
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
Ця чаша – остання.
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
І вогник зелений…
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…
То експресивна, то пасивна…
Навіщо шипи-докори?
Що далі – і так відомо.
Що далі – і так відомо.
Залиш ображену і злу мене!
Надій кореневище
Надій кореневище
Тут все навиворіт, невлад.
Сміється з істини омана.
Сміється з істини омана.
З дня радості до радісної дати
зелений вогник втомлено чекати…
зелений вогник втомлено чекати…
Зачинила вікна, двері.
Затулила діри, шпари.
Затулила діри, шпари.
Не прояснили змісту коми ці,
Розставлені старанно…
Розставлені старанно…
Усе «на злеті»
Здавалось вічним –
Здавалось вічним –
Було? Чи вже забули ми:
Оманливе… правдиве?
Оманливе… правдиве?
Якщо не вчора, не сьогодні -
тоді колИ ще?
тоді колИ ще?
Ні в найми не годиться, ні у прийми.
Замало їй – поклонів, слів, обіймів…
Замало їй – поклонів, слів, обіймів…
Любов манила, як Говерла –
Творила сни і міражі…
Творила сни і міражі…
Ця зустріч – бажана – гірка,
Не варто долю лаяти.
Не варто долю лаяти.
…Сподівається, це вже востаннє.
Мов осінній листок, тремтить.
Мов осінній листок, тремтить.
То ненависті метала
кинджали.
кинджали.
Вколов янгол потай: «Ледащо!
Марнуєш літа свої нащо?
Марнуєш літа свої нащо?
Садок повен сонця і квітів,
Милуються ружами крокуси…
Милуються ружами крокуси…
І слів, і звуків
було замало.
було замало.
Поникла гілочка бузку…
З журби?
З журби?
Вимарювала з безвісті. Гукала.
Очікувала на межі надій.
Очікувала на межі надій.
Тулюсь до крила німоти:
Не злюсь, не благаю, не плачу…
Не злюсь, не благаю, не плачу…
Нестримні веселощі…
бал-маскарад…
бал-маскарад…
Не журися.
Берись до роботи:
Берись до роботи:
Любили мене очима…
Обожнювали словами…
Обожнювали словами…
Потішається сумнів
з мовчань і розмов…
з мовчань і розмов…
Неправда – персона-ВІП,
За неї вже зуб дають.
За неї вже зуб дають.
Клоун.
Ілюзіоніст.
Ілюзіоніст.
У гримі чи без
граматика,
граматика,
Плідно пишеться хореєм, –
Є в нас теми та ідеї!
Є в нас теми та ідеї!
Страхала мене снами-нетлями,
Жмутом фатальних версій.
Жмутом фатальних версій.
У тебе очі голубі,
А я гадала - сірі...
А я гадала - сірі...
Чашу випито до дна.
Час жадає жертви.
Час жадає жертви.
Ромашки. Русява косичка.
Важливі слова. Голуби.
Важливі слова. Голуби.
Стежка - доки не щезну -
то шмагає, то колеться.
то шмагає, то колеться.
Хочеться крикнути: «Де ти?» –
У глибину Інтернету.
У глибину Інтернету.
Украдено щастя. Підмінені ліра і міра.
Загублено зернятко істини. Втрачено суть.
Загублено зернятко істини. Втрачено суть.
Чи вирвати серце,
чи руки відтяти –
чи руки відтяти –
Хтось простягав хустинку:
«Сльози витри…»
«Сльози витри…»
Мелодії пізньої осені.
Палітра – від Баха до Ліста…
Палітра – від Баха до Ліста…
Тут вогко, тьмяно. І… нікого.
Горнусь до стовбура шорсткого.
Горнусь до стовбура шорсткого.
Назбиралося спогадів… Ще би
Упіймати й затримати мить.
Упіймати й затримати мить.
Біленька хустка – акуратні кінчики.
В тісний автобус жіночка зайшла.
В тісний автобус жіночка зайшла.
Хто вище, моторніше, вдатніше –
Пружинить митецький батут.
Пружинить митецький батут.
Ще мрії високі личать,
І руки – вправні.
І руки – вправні.
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
човпуть посланці:
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».
Диявол розшарпує поли
небес безкраїх.
небес безкраїх.
Для когось поезія – з дійками.
Молочна? Жени у степи.
Молочна? Жени у степи.
Нутро в заготовках ословлень.
Не треба їй «Но-шпу» чи «Смекту»,
Не треба їй «Но-шпу» чи «Смекту»,
Крізь біль і самотність –
від краю до краю…
від краю до краю…
Скільки їх: недолугі, сухотні,
Кривобокі, скарлючені, кволі…
Кривобокі, скарлючені, кволі…
Нечитані книги…
Оцю з понеділка зачну –
Оцю з понеділка зачну –
Вересень повіки стулить у знемозі…
Нефрити, смарагди,
рубіни, опали…
рубіни, опали…
Колючі спогади… І вісті –
ні одійти, ні одмахнутись.
ні одійти, ні одмахнутись.
Час трясе дірявим ситом:
«А могла би попросити
«А могла би попросити
Зриваю сну намисто.
Їм і п’ю.
Їм і п’ю.
Я була. Та була я – невидима.
І була я без тіні й без імені.
І була я без тіні й без імені.
...Ще надто далеко до хати.
І жах - наче брила в душі.
І жах - наче брила в душі.
Світ веселих і похмурих.
Барви, біржі, зодіаки...
Барви, біржі, зодіаки...
Тягар образ, липкі спокуси,
знак провини...
знак провини...
Несписаний аркуш - не треба й конвертика...
Адреси нема. Текст порву...
Адреси нема. Текст порву...
О, не змовкай!
Ні під овацій шквалом,
Ні під овацій шквалом,
Не озирнувсь... І пустота
у сни фальшиві...
у сни фальшиві...
Що мало бути - сталося.
І до весни - ще трохи...
І до весни - ще трохи...
Тяжка хода. Од смутку - сиво.
Хай небезпека даленіє...
Хай небезпека даленіє...
До Суду Страшного
від осуду –
від осуду –
В долині зла, як на долоні,
Пасе війна залізних коней…
Пасе війна залізних коней…
Січень із-за обрію сурмить:
Обіцяє сніг і насолоду…
Обіцяє сніг і насолоду…
Оздобить слава перлами корито,
Натре до блиску саморобний німб.
Натре до блиску саморобний німб.
Міцній-кучерявся, пагінчику,
допнися до власних узвиш…
допнися до власних узвиш…
Гадаєте, що Бог – як дідуган:
У дзеркалі – залишки вроди,
Що час монотонно стира.
Що час монотонно стира.
На місці товчемся. Очікуєм шари.
Лише на заклання – з тісної кошари.
Лише на заклання – з тісної кошари.
Усі ворогують: богема й боги.
Образ оберемки, щоденні торги.
Образ оберемки, щоденні торги.
…запитую всоте…
Запитую в тисячне: хто я?
Запитую в тисячне: хто я?
Світ – розхитаний вулик.
Страшно й гамірно нині.
Страшно й гамірно нині.
Останній шанс – і я, й ти теж –
Отримали неждано…
Отримали неждано…
Фліртувала з випадком.
В оченятах – бісики…
В оченятах – бісики…
1.
Вишивала бісером
І була веселою…
І була веселою…
…А з моря надій
ні знамення, ні знаку.
ні знамення, ні знаку.
Вергай діла, слова верзи –
Усі «вагомі».
Усі «вагомі».
У талантів нова висота –
Друга… третя… і далі за списком.
Друга… третя… і далі за списком.
Безглузді витівки химер.
Порожніх слів попкорн.
Порожніх слів попкорн.
Старість – міра.
Старість – миро.
Старість – миро.
Серпень щодня голічерева, –
Де там ще ті холоди!
Де там ще ті холоди!
Де ж ті зливи-хвищі
З цівками, як пруття?
З цівками, як пруття?
Плід у лоні носила.
В строгості
В строгості
Хитається плід заборонений
На гілці у райськім саду…
На гілці у райськім саду…
Жадоба кумкає завзято.
Закон – кум королю.
Закон – кум королю.
Коли вже, Господи?! Коли ж…
…Звіряче ікло. Бравий клич.
…Звіряче ікло. Бравий клич.
Двомовні, дволикі, двожильні…
Безпутні, безкарні, безжальні…
Безпутні, безкарні, безжальні…
Доля: ні страшно, ні стразно.
Жду: то повинність, то повня.
Жду: то повинність, то повня.
Цей океан безмежжя і блакиту…
Долонею прикрию пів вікна –
Долонею прикрию пів вікна –
Осінні ябка соком наливаються, –
Порипують (а чи здалось?), тугі.
Порипують (а чи здалось?), тугі.
Сад потемнів, розкошланий незграба:
Набрався ляку, цвіту не вберіг…
Набрався ляку, цвіту не вберіг…
Новини з фронту – мов цунамі,
Як і десятки літ назад…
Як і десятки літ назад…
Земля у травневім розмаї.
Пора-не-пора – реноме:
Пора-не-пора – реноме:
"Хто перший в красу?!" -
заблуд грає деревами.
заблуд грає деревами.
Понад Голгофою й Синаєм
віки примарами…
віки примарами…
Красива мушка золотава
(колиска, снів яйце-райце)
(колиска, снів яйце-райце)
Монументальне…
ментальне…
ментальне…
Вже не видко денця…
Цівка…
Цівка…
Тонкий прозорий силует...
Цнотливих дум вериги...
Цнотливих дум вериги...
Радість – людям, сум – наспід…
Скрути повна скриня…
Скрути повна скриня…
Огида й страх. Шуліки і шакали.
З усіх стежин – обрати всує ту…
З усіх стежин – обрати всує ту…
Час ткати килими з квіток і зелені…
Стоїть весна, пригадує свій дар.
Стоїть весна, пригадує свій дар.
Коли вже світанок? Остання
Надія на вічне «колись»…
Надія на вічне «колись»…
Смертей засіяні сузір’я:
Герої – не перевелись…
Герої – не перевелись…
Летіли в неоновий світ
сніжинки блакитні й рожеві…
сніжинки блакитні й рожеві…
…Пророк ненароком
комусь перешле SMS-ку, –
комусь перешле SMS-ку, –
Мрії вичахли потроху.
В душах – пліснява і мох.
В душах – пліснява і мох.
Безглузда витівка якась -
отак лякати!
отак лякати!
Життю жертовно,
а смерті – «хлібно»…
а смерті – «хлібно»…
А Часу – як буде:
у нього в коморі
у нього в коморі
Киваєш співрозмовнику…
Кривавий азарт… Маріуполь… Алеппо…
Звірячий оскал… Хижий кіготь – у небо…
Звірячий оскал… Хижий кіготь – у небо…
Правда людства жива:
Всьому хліб голова.
Всьому хліб голова.
– Причащайтесь,
їжте, любі,
їжте, любі,
Між чутками і чудами -
дві сполучні посудини.
дві сполучні посудини.
В житті бува по-різному:
спіткнуся на наріжному
спіткнуся на наріжному