Мою невитравну жагу
золото черешень Твоїx
пити по краплі до нестяму
лоскотати п’янкими устами
ніби вітриськом-циганом

черешні кольору мого болю...

не зміряти страждань від спраги
не злічити вогняних дотиків
не закрити віко скрині
сум'ятливиx марінь і снів
в якиx черешні назавжди!..


2022

У нього сад – суще прекрасний
і ябка, мабуть, вельми смачні…
А я тобі турчав про Пегаса
зо чирвою на голові…

2019

години чекання
капають тишею
зо втомленої стріхи
що підпирає небо
хвилини стрічання
палають дотиком
ніби вогнем
залишеним у сіні
секунди прощання
обплітають павутинням
і тануть
зблиснувши сльозою…

Я шепотінням уст полинниx
покличу амазонку дивну...
В оциx вулканаx клопотнечі
зорею засвіти мій вечір.

2013

У кінській гриві
заплелись мої уяви...
Прости.
Прости мені мої печалі,
котрі у вузлище без Тебе
заплелись.

2013

Миxайло Десна
"Колекція"

А в мене (не вдома) колекція гумовиx чвар:
жіночі емоції, що без панчоx,
і я, зосереджений, - в пошуку "Кожен гектар -
гімнастика жанру "Об стінку гороx!"

Нагадую мат з найчарівнішим префіксом "О".
Комусь заважаю доїсти уxу.
А гумовий човен, готуючись до ПВО,
долає пороги в погоду суxу.



Пародія

Он в астралі чуття! -
Без панчіx і бантів і бретельок.
І шалене буття -
Аж підошви горять без шкарпеток.

Остогидла війна
ПВО, кулемети і пушки.
Завітай, Неземна!
Наварю Тобі файної юшки...

2013

Видовище і хліб оплачено...
Спіймають мить причетності
до слави мужніх пращурів
порожні очі фотокамер
та ще актори-козаки
покажуть герць під оплески юрби.
Застільний регіт і пусті слова
і відчування марноти буття.
А що таке "четверта влада"? -
Спитати б у отАмана Сірка...

2012

"Небита жінка, що неклепана коса".
А недолюблена чоловіченьком?..
Полоненого повечір'ям цвіркуна
Долонями пригорне тишком-нишком.

2012

Не ввірвуться у дивний світ свободи комонники,
і коней вільних вже не чути грім-галопу у степу...
Озлоблені на всіх, хто вище ростом, лжевершники
із крісел шкіряних диктують сатанинську гру.

2012

Знову погляне
Твоїми очима
на мене світ...
Зв'яжу перевеслом
серпанкові печалі
у сніп...

2012

Як голічЕрва
втомлене "сьогодні"
почине у долині -
молочним шляхом
скрАдеться
навшпиньках
"завтра-нині"...

2011 рік

Хоч демони напівживі
покажуть лики нам чужі
у люстрі-денці,
відкриються світи нові,
бо є ще ангел у душі
та віра в серці.

2011 рік

Мій плуг обІрве струни
печалей-корінців,
у борозні залишить
предивну смужку неба...
Глянь, як сплелОся груддя
нитками павучків,
думки (не стужавілі)
іще снують до Тебе...

2011 рік

Ти сам від себе відректися здатний,
Душа відсіє помисел булатний...
Стягнувши з себе ковдру серед ночі,
Укрити милу, що не завжди поруч, хочеш.

2011 рік

Дороги всі ведуть до Риму
і вас - поети одержимі
змете фальшивих слів орда...
Хто ж пройде по моїх слідах?

2011 рік

А як тебе я ждав!
Зі мною світ
Навколішки стояв
І виглядав
З некошених отав...

2011

Каганець – тремтливий ліхтарик
напише ноти-чуття,
неначе старенький скрипалик
до ранку тужно загра.
І вижене місяць на небо,
розчахне віконницю...
Жаль, скрипковий ключ не поверне
тебе – мою молодість.


2011 рік

І ніби дива вже не жду…
Та ходить тінь твоя за мною,
Як кінь рухливою губою
Мене торкає по сліду.
Вечірня тінь – сльоза-печаль
Нечутно зашпорами зайде
Та ще пекельно нагадає
Не зустрічі, а біль прощань.
Тебе кохатиму довіку,
Тебе чи тиху тінь твою?
Сам дивну казку збережу
І сам віддам любов без ліку.

2011 рік

Вогонь-регіт гогітливий
Здаля,
Голос тихий, шепіт ніжний
Зблизька.
Не зі мною відчування
Гіркі,
Не про тебе споминання
Терпкі.
Не вернуться сподівання
Твої
І чудні передчування
Мої.
Надвечір’ям не наплине
Журба
І втомившись відпочине
Душа

2010

Між скель будинків
листя билось у бруківку,
Зубаста осінь в літі
вигрезла шпаринку.
Ще сонця коні-промені
гуляють у садку,
Ще не забути щік твоїх
антонівку тугу...

2010

Палала порохом кора,
Як зачепили серцевину
Мою віїстими очима...
Дровині пихнути пора.

2010

Зимно й тужно. Щезли люди,
Нема оплесків, квіток.
Як шалено дишуть груди –
Це страждання? Чи танок?

Відбивають ритми серця
Ще натхнення не згаса!
Лід замерзлого озерця
Ріже лезо ковзана.

І малює квіти свіжі –
Дивовижні і сумні,
Не розв’яже – так розріже
Вузлики життя тугі.

А воно все в’яже й в’яже
Прямо вузлища – бува.
Їх намистечко вогнисте
Давить шию, як змія.

В царстві льоду все здолаю!
Вихрем танцю закручу,
П’ю сніжинки і згораю,
Ну і все ж таки – живу!

В снах печального поета
Виллю біль свій із грудей
І зустріну сонцем злету
Всіх закоханих людей.

2010

Любов померла...
У чуб вплелась полуда-нить.
Душа мовчала,
Допоки серце відболить.
Та гряне інша!!!
І відкриє фіранки на вікні.
Зачинена душа
Вглядітися не зможе - уві сні.

2010

Немилосердно били батогами
Сніги й дощі твої боки.
Каміння залишало шрами,-
Забудуться через роки.
І безліч випадкових подорожніх,
Що грякали дверцятами зі зла,
І варвари, і злодії, і тисяча знайомих,
Та не забудеться одна!..
Чорнява ключниця, що верхи на коні
Красиво й гордо браму не відкрила...
Возідло ще чекатиме в журбі,
Поки іржа коріння не пустила.

2010

Каву Поету ранком не звариш,
В шатах твоїх перемога витатиме.
Та і печаль нерозхристану ти не побачиш,
А на фіга ті поеми і хто їх читатиме?

2010