Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Роберт Бернс

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-01-29 08:58:15 ],
на сторінці поезії     "My Heart's In The Highlands"   Бернс Роберт

Ще одна спроба прочитання...

Душа моя в горах, у горах, не тут,
У гори мисливські ріжки мене звуть,
Десь там, між вершин, своє щастя забув...
Душа моя в горах, хоч де б я не був.

На північ, на північ! Де гори і сніг,
Де воля справіку ввійшла у пісні,
Де в зоряні ночі бентежним блукав,
Уперше знаходив і вперше кохав.

Вперед, до засніжених гордих вершин,
Вперед, до яруг, і струмків, і долин,
Вперед, до кучер і до древніх лісів,
Вперед до кипучих шумних стрімчаків!..

Бо в горах душа моя, в горах, не тут,
Бо в гори мисливські ріжки мене звуть,
Десь там, серед гір, своє щастя знайду,
Я родом із гір, і до гір я іду...
Коментатор Василь Роман, [ 2007-01-29 14:12:19 ],
на сторінці твору     "***"   Бернс Роберт

Дякую, шановний Роберте Бернсе! Радий, що Ви звертаєте увагу на українські переклади Ваших творів... хоча, як я бачу, Ви самі непогано володієте нашою співучою і непорторною УКРАЇНСЬКОЮ мовою...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-02-05 08:42:16 ],
на сторінці поезії     "Coming through the rye"   Бернс Роберт

В житах

Йшло дівча собі по полю
В росяних житах,
Замочило литки голі
В росяні жита.

Chorus:
Та й намоклася нівроку
У тамтих житах,
От була йому морока –
Йти через жита!

Те дівча когось зустріло
Ранком росяним,
Цілувало так несміло
І було сумним.

Chorus:
Бо ж намоклося нівроку
У тамтих житах,
От, знайшло собі мороку –
Йти через жита!

А про те нащо й до кого
Ходять у жита,
Не скажу я вам нічого –
Відповідь проста!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-02-14 11:28:35 ],
на сторінці поезії     "Highland Mary"   Бернс Роберт

На жаль, зміг перекласти вірша, лише як Марієчку з Підгір'я, либонь, тому що це мені ближче. І замок Монтгомері вже був ні до чого...

***
Марієчка з Підгір'я
Потоки пінних стрімчаків
І урвищ крутосхили,
Де глід назустріч сонцю цвів
Й берізки зеленіли.

Де я вслухавсь у шелест трав
Святого надвечір’я,
Коли востаннє цілував
Марієчку з підгір’я.

Де солодко цвіли сади
Пташиним стоголоссям,
Де запах вітру і води
І дух її волосся...

О, як давно водою сплив,
Дрібним ангельським пір’ям
Той час, коли торкавсь губів
Марієчки з підгір’я.

В свої долоні ніжно брав
Лице, від сліз вологе,
Безтямно-міцно цілував
І вирушав в дорогу.

Жорстоким був далекий край –
Мій цвіт зів’янув рано,
Мене нема більш: прощавай,
Марієчко, кохана!

Більш не торкнусь її губів,
Бо я тепер лиш порох...
Я тут, а та, котру любив,
Лишилась там, де гори.

І на могилу не прийде,
І не заплаче гірко,
Лише з моїх пустих грудей
Зросте підгірна квітка...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-05-16 08:52:37 ],
на сторінці поезії     "Forlorn, My Love"   Бернс Роберт

„Forlorn, My Love”
R. Burns, переклад

Моя любов далеко так,
Далеко так, нелегко так
Далеко так – лихий талан!
О, тільки б поруч ти була.

Chorus:
О, будь, кохана, при мені
Так близько-близько при мені
Вуста одні, серця одні
І день при дні в любові.

Довкола – хмурі небеса,
Вітри і холод, я в них сам
О, подаруй мені тепло
З моїх таких твоїх долонь.

Chorus.

Зрадливі друзі і рідня,
Колючі стріли злого дня –
Ніщо не змусить відректись
Твоїх очей і любих рис.

Chorus.

Похмурий час бере своє,
Забув, що ти у мене є...
І тільки посміх щирий твій
Навік торкнувсь юначих мрій.

Chorus:
О, будь, кохана, при мені
Так близько-близько при мені
Вуста одні, серця одні
І день при дні в любові.

Кв’07р.
Коментатор Роберт Бернс, [ 2007-05-29 09:56:13 ],
на сторінці поезії     "A Red Red Rose"   Бернс Роберт

Переклад В.Мисика:

Моя кохана — пишна рожа,
Краса весняних днів;
Моя кохана — мелодійний,
Приємно-зграйний спів.

Яка краса твоя безмежна,
Така й любов моя;
Тебе любитиму я, поки
Всі висохнуть моря.

I висохнуть моря, кохана,
Й розтопиться граніт;
Тебе любитиму я, поки
Не западеться світ.

Прощай, прощай, моя кохана,
Я йду, я йду звідсіль!
Та знову я прийду, кохана,
Й за десять тисяч миль!
Коментатор Роберт Бернс, [ 2007-05-29 09:57:51 ],
на сторінці поезії     "A Red Red Rose"   Бернс Роберт

Переклад М.Лукаша:

Моя любов — рожевий квіт
В весінньому саду,
Моя любов — веселий спів,
Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,
Єдиная моя!
Тому коханню не зміліть,
Хоч висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря,
Потануть брили скал,
А ти навік любов моя,—
Аж згасне сонця пал,

Прощай, прощай, мій рідний край,
Прощай, моя любов,
Та де б не був я, мила, знай —
Прийду до тебе знов!
Коментатор Василь Роман, [ 2007-05-30 11:52:53 ],
на сторінці поезії     "A Red Red Rose"   Бернс Роберт

Переклад Романа Василя

Кохана – червона рута моя,
Квітується навесні:
Немов з щебетаннями солов’я
Лунають її пісні.

Як в казку твою, прекрасна моя,
Затягує глибина;
І доти тебе кохатиму я,
Як вип’ю моря до дна.

Аж поки сухі не будуть моря
І сонцем всю твердь спече;
І доки тебе кохатиму я –
Пісками життя стече.

Прощай і прости, єдина моя,
Прости і прощай, та знай!
Дійду до тебе, кохана моя,
Пройшовши весь світ за край!


30 травня 2007 року
Коментатор Роберт Бернс, [ 2007-06-04 15:43:31 ],
на сторінці поезії     "A Red Red Rose"   Бернс Роберт

Вітаю! Чудова пісня! Радий, що розміщення на моїй сторінці надихнуло вас на її створення! Буду радий і надалі читати ваші переклади, та переклади, знайдені вами у інших поетів!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-06-05 08:17:02 ],
на сторінці поезії     "A Red Red Rose"   Бернс Роберт

А ось і моя спроба, радий буду почути відгуки!
Дещо змінив останню строфу, дуже потрібно було...

Моє дівча, ти квітонька,
Що в червні розцвіта.
Моє дівча, ти пісенька –
Глибока і проста.

Як зорі, що в твоїх очах,
Моя любов горить
І буде так, моє дівча,
Поки існує світ.

Нехай впадуть гірські хребти,
Хай висхне океан,
Та я клянуся берегти
Найбільше із кохань.

Моя кохана, посміхнись,
Ще трішки підожди,
І я з чужої сторони,
Вернуся назавжди!

4 черв’07р.
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-06-22 08:23:51 ],
на сторінці поезії     "The Union"   Бернс Роберт

І знову відчяуваю дивовижне єднання із Шотландським народом. Хай живуть незламні нації, і хвай загинуть зрадники і заброди!

The Union
(R. Burns, переклад)

Забудьте велич давніх днів,
Забудьте давню славу,
Бо час і ймення не лишив
Од вашої держави.

То вам усім, хто йшов на смерть
Така винагорода –
Вітчизну продано тепер
Забродами забродам.

Невже ж то гордий дух охляв,
Нескорений у герцях,
Що Богом вкраяна земля
Окраїною зветься?

Не раз в бою мечі сталив
Мій нарід, гордий зроду.
Його ж за гроші продали
Заброди і забродам...

Нащо я бачу цю ганьбу,
Чому я не загнув
У час, як кожен ладен був
Померти за країну?

Хоч силу в серці маю я,
Та вдіяти щось годі –
Вітчизна продана моя
Забродами забродам...

6 трав’07 - 21 черв’07
Коментатор Роберт Бернс, [ 2007-06-22 08:26:53 ],
на сторінці поезії     "The Union"   Бернс Роберт

А ось переклад С. Маршака. Він дотримався тексту, на відміну від попереднього перекладача, який зробив із Шотландії Україну...

"Шотландская слава"

Навек простись,
Шотландский край,
С твоею древней славой.
Названье самое прощай
Отчизны величавой!

Где Твид несется в океан
И Сарк в песках струится, -
Теперь владенья англичан,
Провинции граница.

Века сломить нас не могли,
Но продал нас изменник
Противникам родной земли
За горсть презренных денег.

Мы сталь английскую не раз
В сраженьях притупили,
Но золотом английским нас
На торжище купили.

Как жаль, что я не пал в бою,
Когда с врагом боролись
За честь и родину свою
Наш гордый Брюс, Уоллес.

Но десять раз в последний час
Скажу я без утайки:
Проклятие предавшей нас
Мошеннической шайке!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-06-26 09:43:10 ],
на сторінці поезії     "Lament"   Бернс Роберт

Пропоную свій варіант перекладу. Цікаво, що ніде в інтернеті окрім цієї сторінк, я оригіналу не знайшов :) Маємо чим пишатися!

Лемент

В тіні туманних вершин одинокий блукаю,
Там де суворі вітри безнастанно ревуть.
Я відчуваю, як серце на клаптики крає
Буря, що хвилями лютими стеле мій путь.

В пінявім вирі так хочеться криком кричати,
З рідного берега доля зганяє мене.
Я покидаю долини в заквітчаних шатах,
Я покидаю кохання моє весняне.

Більш не підемо удвох, не пригорнеться люба,
Не засміється до місяця, що в небесах.
І не зімкнуться обійми, не стрінуться губи –
Краплями сліз застигає холодна роса...

Ніжного трепету тої п’янкої любові
Більш не торкнуться мої загрубілі вуста.
Я на далекому березі, вітер зимовий,
І невідомість, і тлін, безнадія пуста...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-10-24 16:38:27 ],
на сторінці поезії     "My Father was a Farmer: A Ballad"   Бернс Роберт

НАВЧАВ МЕНЕ МІЙ ТАТКО

Навчив мене мій татко так жити, як він жив,
Навчив мене порядку і чемності навчив.
Навчив казати правду – вона мене й веде,
Я знаю – правда завжди в повазі у людей, ось.

Він дав мені зі ста шляхів обрати вирішальний,
Багатим буть я не схотів, величним – так, звичайно.
Я добру клепку завше мав, а татко дав освіту,
Тож я мету таку поклав – своє життя рішити.

То так то сяк і знов навспак приваблюю удачу,
Та все дарма – її нема, та хай там що – не плачу.
Було найкращі із друзяк ставали ворогам,
Або здавалося, досяг і... знов котився в яму.

І що ж? В журб розчарувань і втрачених ілюзій
Так легко вийти із змагань, сказавши – по заслузі...
Майбутнє сховане у тьмі – інакше не буває,
Але це все я зрозумів й щасливий тим, що маю.

Жалю є ніц, підмоги – ніц, нізвідки й ні від кого,
Та маю татка, що мені вказав мою дорогу:
„Роби. Що можеш кожен день, не будь дурним ледащом,
Тоді й талан тебе знайде і все зійде на краще.”

Та що талан! Я сам свій пан, я смерті не боюся.
Я мало сплю? Та сліз не ллю – прийде пора, насплюся.
Я знаю, тим, що Бог не дав журитися не варто,
Сьогодні маю купу справ, а завтра – буде завтра.

Навчав мене мій татко – науку я прийняв –
Робити по-порядку силенну силу справ,
Усього себе вкласти у кожен Божий день,
Бо вперта й чесна праця все інше прикладе, ось!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-10-24 16:41:03 ],
на сторінці поезії     "My Father was a Farmer: A Ballad"   Бернс Роберт

переклад С.Маршака

Был честный фермер мой отец.

Он не имел достатка,

Но от наследников своих

Он требовал порядка.

Учил достоинство хранить,

Хоть нет гроша в карманах.

Страшнее - чести изменить,

Чем быть в отрепьях рваных!

Я в свет пустился без гроша,

Но был беспечный малый.

Богатым быть я не желал,

Великим быть - пожалуй!

Таланта не был я лишен,

Был грамотен немножко

И вот решил по мере сил

Пробить себе дорожку.

И так и сяк пытался я

Понравиться фортуне,

Но все усилья и труды

Мои остались втуне.

То был врагами я подбит,

То предан был друзьями

И вновь, достигнув высоты,

Оказывался в яме.

В конце концов я был готов

Оставить попеченье.

И по примеру мудрецов

Я вывел заключенье:

В былом не знали мы добра,

Не видим в предстоящем,

А этот час - в руках у нас.

Владей же настоящим!

Надежды нет, просвета нет,

А есть нужда, забота.

Ну что ж, покуда ты живешь,

Без устали работай.

Косить, пахать и боронить

Я научился с детства.

И это все, что мой отец

Оставил мне в наследство.

Так и живу - в нужде, в труде,

Доволен передышкой.

А хорошенько отдохну

Когда-нибудь под крышкой.

Заботы завтрашнего дня

Мне сердца не тревожат.

Мне дорог нынешний мой день,

Покуда он не прожит!

Я так же весел, как монарх

В наследственном чертоге,

Хоть и становится судьба

Мне поперек дороги.

На завтра хлеба не дает

Мне эта злая скряга.

Но нынче есть чего поесть, -

И то уж это благо!

Беда, нужда крадут всегда

Мой заработок скудный.

Мой промах этому виной

Иль нрав мой безрассудный?

И все же сердцу своему

Вовеки не позволю я

Впадать от временных невзгод

В тоску и меланхолию!

О ты, кто властен и богат,

Намного ль ты счастливей?

Стремится твой голодный взгляд

Вперед - к двойной наживе.

Пусть денег куры не клюют

У баловня удачи, -

Простой, веселый, честный люд

Тебя стократ богаче!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2007-10-24 16:41:58 ],
на сторінці поезії     "My Father was a Farmer: A Ballad"   Бернс Роберт

переклад Князєва

Отец мой бедный фермер был,
Вся жизнь - поля и грядки,
И он любил и мне вдолбил
Приличья и порядки.
Он завещал быть честным мне,
Хоть вечно был без денег:
Чье сердце честно не вполне,
Тот - лодырь и бездельник.

И вот, намеченным путем
Я в мир пустился тесный,
А в нем зачем быть богачом,
Уж лучше быть известным.
Талант мой не из худших был,
А также обучение,
И я решил по мере сил
Исправить положение.

Искал пути, но не найти
Судьбы расположения,
И как всегда, ждала беда
На каждом направлении.
Бывало, враг загнал в овраг,
Был у друзей в забвении,
И только вот достиг высот -
Я снова в унижении.

И я стенал, когда узнал,
Что тщетны заблуждения,
Мечту отмел и я пришел
К такому заключению:
В былом - зола, в грядущем - мгла,
Добро иль зло таятся,
Но час земной всегда со мной -
Им надо наслаждаться!

Кто подсобит, кто ободрит,
Кто обогреет словом?
И только пот и тяжкий труд
Мне достаются снова.
Паши и сей, и жни, и вей -
Вот от отца наука.
Закон такой: хлеб трудовой -
В судьбе благая штука.

Сквозь темноту и бедноту
Всю жизнь бреду в итоге,
Но в долгом сне придется мне
На век отбросить ноги.
От суеты, от маеты
Заботы не убудет.
Живу одним текущим днем,
А завтра - будь, что будет!

Н весел я, мои друзья,
Как царь в палате пышной,
Хотя злой рок меня стерег
Со злобою привычной.
Вот дребедень: не каждый день
Дает мне хлеб насущный,
Его вполне довольно мне,
И наплевать на случай!

Когда, порой, труд скорбный мой
Сулил мне денег малость,
Но и тогда со мной беда
Нежданно приключалась
От неудач, от незадач,
По глупости тем более,
Пусть сотня бед, причины нет
Страдать от меланхолии.

Кто знает всласть богатство, власть,
Напрасны их стремленья,
Сколь не имей, тем алчность злей,
Тем больше искушенья.
Будь он богат, будь он магнат
Среди благоговения,
Но чист душой народ простой,
Ему мое почтение!
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2008-05-07 08:51:35 ],
на сторінці поезії     "Craigieburn Wood"   Бернс Роберт

Крейгбернський ліс

В погожу днину над струмком,
Проміння сіє ранок,
Та тільки сонячний огром
Не гріє, тільки ранить.

Рясніють квітами кущі,
Пташині співи линуть.
Та як згорьованій душі
Заснуть, хоч на хвилину?

О, я би вирвав із грудей
Це серце, щоб не скніло...
Чи так чи ні, скажи мені –
Терпіть не маю сили!

Мені відмовиш певно ти –
За що мене любити?
Пообіцяй лиш принести
Мені на цвинтар квіти...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2008-05-14 09:12:35 ],
на сторінці поезії     "A Bard's Epitaph"   Бернс Роберт

Бардова епітафія

Ось тут лежить один лайдак,
Він жив не так і вмер не так,
Його нарешті трафив шляк,
Тож він внизу.
При цій могилі без відзнак
Зроніть сльозу.

Ось тут – поет простих людей.
Бувало, цілий гурт прийде,
Та ще й питають: чом не йде
Той наш співець?
А нині він пішов в ніде –
Життю кінець.

Ось той, хто певен був мети,
Навчав людей куди іти,
Та все ж із кожним був „на ти”;
І ось тепер
Себе не годен був спасти
І просто вмер.

Не відав, що то значить страх,
Не розумівся на мечах,
Та вмів розвести у серцях
Жар полум’я!
І поховали тільки прах,
Та не ім’я.

Коли душі торкнеться вірш
І ти у небо полетиш,
Прониже груди, наче ніж,
Свобідний дух,
То значить – всього важливіш
Плекання душ...
Коментатор Володимир Чернишенко, [ 2008-05-17 13:45:22 ],
на сторінці поезії     "The Parting Kiss"   Бернс Роберт

Поцілункові

То волога запорука
Тисяч теплих літніх днів,
Обіцянка і принука...
Поцілунок – все у нім.

Тиша-повідь, тиша-сповідь,
Пристрасть і дитяча гра,
Ніжні дозволи любові,
І – світанок догора.

Смутна втіха і прощання –
Що майбутнє принесе?
І не треба слів коханню,
Поцілунок скаже все.
Коментатор Ірина Храмченко, [ 2008-05-18 03:32:30 ],
на сторінці поезії     "The Parting Kiss"   Бернс Роберт

Прощальний поцілунок

Вогка печатка ніжної любові,
То - найтонша обітниця майбуття,
Що скріплює стосунки юні, нові,
Пролісок любові, перші почуття!

То - зрозуміле і без слів признання,
То - пристрасті зерно, гра двох дітей,
То – відданість безмежна. То - світання,
То - проміння, що веде в майбутній день!

То - втіхи сум, останній хід прощання,
(Прощальний поцілунок мені зостав),
Які слова говорять про кохання
Настільки ж віддано, як твої вуста!
1   2   3