•  Середньовіччя

скільки сліз і крові пролито
під руїни маскується вічність

•  ***

Я дикий звір, я топчу анемони,
не гість, а зайда у садах весни.

•  ***

Як рівно й тихо ти гориш,
і лиш у кутиках очей – тривога.

•  ***

Я тобі вірш, ти мені пісню.
Заручать нас музи, може й оженять.

•  ***

Мовчання мені не виходить. Я, мабуть, чиясь чернетка:
і вітер в лиху погоду розвіє у світ мене.

•  ***

цей день допив мене до дна
мій аромат поглинула вода

•  ***

Я бачу фільм, в якому Ти і Я
ведемо вчені бесіди про святість.

•  ***

Я стала негативним персонажем.
Якщо по-справжньому, то вперше на віку.

•  ***

Десять пальців, немов пілігрими,
що бредуть до святої землі,

•  На робочому місці

І ні слова в мені, і занадто багато,
світ, як завжди, нудний і доречний.

•  ***

Кілька крапель нагрітого воску
Для сумної фанатки (за сумісництвом – Музи).

•  Коло

(Присвячено О. Печарському)

•  Цей дощ...

Цей дощ – волоцюга, якого розбещує ніч…
Я майже за бортом.

•  ***

Це не будяк у вазі --
Символ це, мудрий символ…

•  ***

Від кави болять суглоби
І трохи ламає руки.

•  ***

Цей ранок захлинається туманом,
І викрадає змерзлі постаті дерев...

•  Сестричко

симетрія суму
солодко снитись самому собі?

•  З циклу "Молитви"

я його люблю як умію
як невинне дитя, як вчорашня повія

•  Прощавай (Переспів Altariello Nainie Loriendesse (“Lord of the rings”, J. R. R. Tolkien)

незліченні роки, наче крила дерев у вікні,
їм судилося впасти – але не злетіти у вирій...

•  ***

вино на цвинтарі. назвемо це причастям.
ти кришиш птахам зачерствілий хліб…

•  До осінньої діви

Ти пахнеш, мов осінній ранок....
Високо сонце піднялося.

•  ***

тільки яблучний сік так пливе по долоні,
вибирає святу траєкторію вен,

•  Триптих про кохання з жовтнем

І. Передчуття

•  Триптих про кохання з жовтнем ІІІ. Постскриптум

Коханець жовтень — у очах багряний гріх.
до ніг моїх послання твого оберіг...

•  Триптих про кохання з жовтнем

ІІ. Зустріч

•  ***

ми в сивий туман не вірили... всю ніч танцювали з деревами...
і слово магічне „осінь” із вуст мов листок злітало...

•  ***

Субота. Туристи і прості люди.
Трохи іспанської на площі Ринок.

•  ***

Любов до руїн як діагноз, як гола приреченість.
Облуплені замки, забуті хати.

•  Виклик

відлюдники й вокзали – вороги віддавна
відчуваєш виклик? –

•  "Тиша. Кава. Тиша..."

Тиша. Кава. Тиша.
Хтось знову не прийде. Досить.

•  Всі відчуття загострились в сто раз...

Всі відчуття загострились в сто раз.
І сум чомусь виходить з-під контролю,