Лиш темрява, а може, світло мічене
Віконне скло летіло у світи.
Пахне сакурою, може, ще трагічністю
Розібрані повітряні мости.

Зім"яті простирадла білі-білі
Розлита ніч, як кава на столі.
Чекання стомлює, а йти кудись без цілі -
Не відривати крила від землі.

Не спиш - і вся реальність навпаки
Не спиш, а небо тихо помирає.
В повітрі тільки чорно-білий дим
Чекання стомлює, а все таки чекаю...

Слова не сказані,
А скільки не написано!
Учора, може, ще жива.
Сьогодні вічність, дим,
Цвітіння вишень...
Усе вчорашнє -
Вигуки й слова.

Земля зелена,
Пахне білим квітом.
Минуле і майбутнє -
Все моє.
Сьогодні поруч
Вже когось немає.
А наді мною
Сонце ще встає.

2009

Розстелене ліжко, ялиновий подих,
Розбиті гірлянди, розтоплений сніг,
Картонні коробки, пусті подарунки,
У пляшку захований старанно сміх.

Яскраві вітрини, обличчя у масках,
Парфуми і квіти, білизни набір,
Тепле шампанське, коробка цукерок,
Загорнуте щастя в зелений папір.

Розстелена північ, розбитий годинник,
Картонний будинок і пляшка в вині.
Яскраві іллюзії, теплі крижини
Загорнуте свято дадуть не мені.

Відчай незримої старості
Гладить мене по щоці
Осінні конвульсії радості
Востаннє тримаю в руці
Завтра дощами розплачеться
Безжально оголить свій стан
Рештки живої надії
Роздасть на забаву вітрам
- Холодом хочеш зігрію?
Все це колись та мине -
Самотність розрадно-невтішно
За руку тримає мене
30.09.2009

Тихо місяць заглядає у вікно,
Спи, мій хлопчику, вже ніч прийшла давно.

Сни цілують очі і вуста,
Мова ночі ніжна і проста.

Віднесуть в краї далекі срібні сни,
Де квітують дикі вишні навесні.

Їз-за моря журавлі несуть привіт,
Спи, мій синку, ти для мене цілий світ.

Ще далеко до казкової весни,
Спи, маленький, спи, мій хлопчику, засни...
2008р.

Не кличте смерть! Вона вже тут!
Змутнілі погляди сторічні,
Хтивий дотик млявих рук…
Згасання сцени всі комічні.

Ти вже помер і ще живеш…
Хтось за тебе поставить свічку,
Малює на тобі хрести…
Згасання сцени саркастичні.

Нормальним жить завжди простіш -
Не мучать розлади психічні.
Не кличте смерть! Вона вже тут!
Безумства сцени все ж трагічні.
2008р.

Так мало слів, щоб написать тебе,
Так мало синяви, щоб до очей рівняти,
Так мало дотику відчути почуття,
Так мало рук, якими обіймати.

І бути ангелом, щоб захистить тебе,
І бути сонцем, щоб твої долоні гріти,
І кошеням, щоб м"яко увійти у твої сни,
І бути мною, щоби так тебе любити!
В.Т.

2010р.

Розбиті ліхтарі,
пожовклі вулиці,
Пролите світло
на облуплений паркан.
Опале листя
до сердець дороги тулиться,
На очі неба
стелеться туман.


Не знала я, що зорі -
душі зірвані,
Не бачила, що серце -
хибний знак.
Думки згорають,
губляться між прірвами,
А жить як інші -
то поганий смак.


Мої слова зів"ялі
розтинають музи,
В моїх руках лежить
часу шмаття.
Змиває дощ
руїни злих іллюзій,
Стікає бруд
із нашого життя.

2007р.