Щемливі рядки, особливо останні.

На якусь мить мені здалось, що цвете сакура, а не вишні чи бузок, бо вірш нагадав щось японське.
Може, Ви знайшли у поезії те, що шукали?
І воно - Ваше. Лаконічне і мудре.
Творчих успіхів, гарного настрою.

може, і добре, що багато чого не сказано і не написано - навіщо примножувати печаль?

3 рядок не зовсім зрозумілий. Хто "ще жива"? Якщо ЛГ, то вона це знає напевно, тоді навіщо "може"?

Аню, мені просто сподобалося на рівні мого не професійного відчуття. Щиро.

Дуже дякую усім за теплі коментарі і розуміння!

Олександре, Ви мене вразили своєю проникливістю! Дійсно, я написала "вишень", бо це наше рідне, але було відчуття чогось більш "тонкого". І кожного разу, перечитуючи ці рядки, уявляла саме цвітіння сакури, скоріше, навіть, той момент, коли вона відцвітає... І то справді моє - те, що втратила, знайшла і знову втратила...

Що ж до слова "може", дуже довго розповідати про обставини, які спонукали до написання твору, та і не потрібно... ЛГ точно знає, що вона вже давно не жива, та і я розумію...А от коли усвідомило серце, що ми з нею знаходимося у різних світах - вчора, позавчора?..