- Андрій Гагін - - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Андрій Гагін (1979)

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

• Цієї миті…

Цієї миті ми живемо -
цієї миті далі жити.

• Ангел, що тримає небо…

Ангел, що тримає небо, Всесвіт, зорі,
Ними сіє простір, а на землю квіти.

• Діалектика дійсності

Розвіяна ява на інь, янь та вітер
і день у кишені одній, в іншій ніч.

• Ніч заснула в кутку за карнизом…

Ніч заснула в кутку за карнизом…
Напівсонно блукаючи, погляд спинився,

• Сторінки всесвіту

Дивовижні світи, що створила уява –
Чимось схожі, життєві, незвичні чи інші.

• Кульбаба

Закульбабило жовто-всесвітом
цю галявину, під каштанами

• Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку...

Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку,
настирливо, невдало вчиться грати.

• Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору...

Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору,
рясна калина воду стереже.

• Записані думки...

Записані думки чи будуть довго жити
у пам’яті людській, чи просто на папері.

• Дерево над прірвою

Спинялась тут пташина долі,
його зернятком загубила.

• Калиновий сон

Коло калини задрімав
і бачив сон про Україну.

• Здалося, в небі є моря…

Здалося, в небі є моря,
Невпинність гаю – неземною.

• Віддзеркалення

Зруйновані межі, реальності відлиск,
По ньому здіймаємось вгору, на берег -

• Сон-ріка

Шумить ріка, в долинах-снах, одна на самоті.
Вода гірка – бо й там життя, хвилини-хвилі, дні.

• Шлях по небу

Великий вічний шлях Хатор -
То в сіль чумацьку небо вбране.

• Листки на павутині

Висять листки на павутинці
Мов жовті, здалеку, квітки.

• Мушля

Покручена равлика мушля, важка;
Абияк азарт, і стремління: ого!

• Якби вміли літати…

Якби люди уміли літати
У польоті тримаючи час.

• Тиша

Незвично, ніби чути тишу
Позаду, всюди - хижий звір,

• Секунди в альбомі

Триває секунда, що прагне назватися часом.
Під люстрою танець, зібралося світло – танцює все разом.

• Напрямки

Минають дерева – миттєво, незбіжно.
Мов шуму коліс полякались, чи подиву.

• Шовковиця і шпаки

Шумлять в шовковиці шпаки,
Сюди летять вони юрбою.

• Острів

Коли усе зникне – не зробимо плоту -
Стремління, вагання, розбіжні турботи.

• Садок

Умістився безмежний в долині садок:
Яблуневі пальмети, і айвові крони.

• Чаїнка в каві

Дрібна чаїнка в каві,
як світло, люстра, стеля.

• Стежина вітру

Метелик заснув
Піднявши вгору крила.

• Мить рівноваги

Мовчить сумно пес.
Чи може все ж думає,

• Сконцентровані роздуми

Шум, спровадив сон,
Там снилась тепла весна.

• Білий кришталь

Долі розсипався білий кришталь,
Де танець фламенко з жаринами світла.

• Коли русалки ще ходили…

Коли русалки ще ходили,
росу збирали на полях.

• Під вечірнім місяцем

Немов Селени маяки
Горять вогні далекі міста.

• Картина

Палітра лиш сіра й стіна попеляста,
Навколо мов грати, тримаючи майстра,

• В гаю біля поля…

В гаю біля поля козацька могила -
Літає там сокіл розправивши крила.

• Чи був той сон…

Чи був той сон,
Сновид, завершена пригода.

• Березень

Вже у кожній клітині, в повітрі, усюди весна;
І у співах птахів, що щебечуть її зустрічають.

• Скляний берег

Колись і скло стає мов цінний камінь
(Нечасто, зрідка, винятково так).

• Синтетичний світ

Тут скрізь синтетичне лиш поле -
Позаду, навколо цей світ.

• Малюнок

Намалюй повітря
і зелені віти.

• Ціна ягід

Коли багато ягід стиглих:
Збирають їх у кошик свій.

• Бістрофіки

Цю ніч проткнула жменя вітру,
лиш стрепенулось і затихло.

• Пташка

Скільки в нім шуму - то плаче сполохана пташка
і лине відлуння та чути нестримності сповідь.

• З буття клітини мозку...

Сьогодні знову мертві ріки
Вбивають, нищать, не щадять.

• Продам крила, недорого, пару…

Продам крила, недорого, пару:
Більш немає в житті що продати.

• Віртуальні світи

Лиш мрія, захоплення... пастка -
Поглинуть в собі віртуальні світи.

• Лінії

Контури, лінії, йдуть, повернулися;
Вектори-прагнення, світло по вулиці.

• Чорнобильські радіомутанти

Мов вісники минулої епохи,
Мов дзеркало, в якому час, майбутнє.

• Липовий цвіт

Мов звуки мелодії - несамовита,
Ця суміш медова, безмежна, п'янка.

• Гербарій літа

Лани, поля, всі барви літа,
Безхмарне небо - сині квіти;

• Зірки, як одинокі острови…

Зірки, як одинокі острови
Пливуть в безмежнім просторі небеснім.

• Січневий світанок (всі слова на літеру "С")

Світанок. Сяйво сонця
Січневе сніжно-світле.

• Зимова знахідка (Всі слова на літеру "З")

Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.

• Весняний вірш (Всі слова на літеру «В»)

Вже весняний, віщий вітер
Віє вихром відчуттів.

• Дощовий дует діброви (Всі слова на літеру "Д")

Долаючи долоні
Дзвенить дзвінке джерельце.

• Щасливий щебет щигля (Всі слова на літеру "Щ")

Щоразу щоранку щосили
Щодосвітка щиглик щасливо

• Червоні червиві черешні (Всі слова на літеру «Ч»)

Червень черешні чорнилом червоним
Чарівно чарує, чеканить чудово.

• Лірика лісу (Всі слова на літеру "Л")

Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.

• Танок тюльпана та троянди (Всі слова на літеру "Т")

Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;

• Освячений осені обрій

Освітиться обрій, ось-ось -
Одвічна охопить обнова.

• Небесний нарис ночі (Всі слова на літеру "Н")

Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.

• Акорди аури (Всі слова на літеру "А")

Акварельним абрисом айстри
Анархічний атол, ароматні.

• Жагучий живописець (Всі слова на літеру "Ж")

Життя – жагучий живописець:
Жага жовтіючих житів.

• Журавель-жених

Жваві жаби, жовтий жук
Журавля женили.

• Шипшиновий шквал

Шириться шерхіт – шипшинові шалі
Шелестом-шумом швиргали шершаві.

• Монофонята, частина 2

Ґавенятко

• Фантазія фіалкових фей (Всі слова на літеру "Ф")

Фіалкові феї
Фарбують фасад.

• Ілюзії імли (Всі слова на літеру «І»)

Інкрустує іскринами інею
Інтриганка ілюзій імла.

• Оберіг

Чи все в цьому світі відтворене з долі.
Зростають плеяди – калини квітки.

• Коли небо здається в полоні

Все небо, здається, в полоні
Високих дерев навесні.

• Вербиця, вербонька, верба…

Вербице, вербонько, верба!
З тобою срібний річки спокій.

• Зозуля на дубі кувала…

Зозуля на дубі кувала -
Дуб жолуді сіяв додолу.

• Останній день літа

Чорнобривці в ранковому лоні
Проводжали останній день літа.

• Блукала осінь…

Знов по землі блукає тихо осінь.
Знов дощ іде і небо в хмари одяглося.

• Ранкова річенька (Всі слова на літеру «Р»)

Рано-ранесенько річка ранкова
Рифи ряскові рівненько розкидала.

• Галаслива галка (Всі слова на літеру «Г»)

Густою глиною гарненько,
Гіллям гаптуючи гнучким,

• Гриби, грибочки, грибинята

Гриби, грибочки, грибинята -
Великі і маленькі, як малята.

• Зимова подорож сніжинки

Намалюю на вікні чарівну сніжинку.
Оживуть немов у сні – льоду намистинки.

• Страчені ангели

Летять німі маленькі янголятка.
Не вміли вони «мама» говорить!

Огляди

Цієї миті…

Цієї миті ми живемо -
цієї миті далі жити.
Без нас нема її окремо,
її ніколи не спинити.

І мрії, спогади, жадання
цієї миті в твоїй плоті.
Ведуть шляхи тепер, не потім
і кожен перший і останній.

Цієї миті віє вітер,
пташині щебети, життя.
Ми тут, так легко розуміти -
усе цю мить, без вороття.

24.07.2017

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Ангел, що тримає небо…

Ангел, що тримає небо, Всесвіт, зорі,
Ними сіє простір, а на землю квіти.
Сходить сяйво-світло, наче все прозоре
Ясно-синє море буде мерехтіти.

Все з’єдналось в ньому, бо тримають руки.
(Рій-життя в якому, кожен знайде власне).
Вигляне, побачить, в зорі вкриє луки
Ангел, що тримає долю одночасно.

Та зігріте море, зіркою одною,
Доки йтиме жінка, одягнувшись в сонце.
І несе відроджень, мов тепло весною -
Лиш вдають байдужість люди-незнайомці.

14.04.2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Діалектика дійсності

Розвіяна ява на інь, янь та вітер
і день у кишені одній, в іншій ніч.
Існує ймовірність того, щоб узріти
і безліч навколо знайти протиріч.

Креманкою міряна тиша мовчання,
так само відміряна міра життя.
Надія завжди є у нас на світанні,
а в завтрашній день з надвечір’я пуття.

Солодке, болюче - чомусь без вагання
в одне почуття поєдналось навік.
І там де початок - чекає востаннє…
Спинилося все, а триває ще лік.

Закралася ява, подібна і різна…
Буває так легко заплутатись в ній.
Чи вітер все знає, чи може до тризни
розвіює дійсність життя буревій.

02.12.2016

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Ніч заснула в кутку за карнизом…

Ніч заснула в кутку за карнизом…
Напівсонно блукаючи, погляд спинився,
роздивитися тіні за день відпочилої люстри.
Манівцями вже сон підкрадається сизий,
ніби ворона крик безголосо-німий,
у обійми свої обійме, не відпустить.

Колоритно метелик розтрушує попіл,
мерехтять уже спалені люстрою крила.
У земному житті, це всього лиш природа,
та для нього ця річ найважливіша окіл.
До світанку щоночі всі прагнення, всюди -
і світанок у кожного свій, свого роду.

Ніч заснула в кутку за карнизом...
А вчорашні турботи – з них сплетено кошик
і залишені в тому куточку де ніч.
Завтра вкотре верба поросте знову хмизом.
Круговерть... щоб не стала як вихору ошук
і не вкроїлась нитка земних протиріч.

28.05.2016

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Сторінки всесвіту

Дивовижні світи, що створила уява –
Чимось схожі, життєві, незвичні чи інші.
Полонить, зачаровує, нищить кордони.
Сторінками запрошує в мандри цікаві
і наповнює сенсом буденності ніші
водопілля думок, де реальність потоне.

Де знайти ці світи, на папері, екрані . -
Чи важливе «із звідки», чи те, як осмислимо.
Одкровення, дарунок, що видумав інший
ти отримуєш завжди його при читанні.
На дозвіллі, відвідавши в пошуку істини -
повертаючись звідти, на світ, багатішим.

19.01.2017, БЦДСС

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Кульбаба

Закульбабило жовто-всесвітом
цю галявину, під каштанами
і на вигоні, під дорогою.
Всюди стелиться світло-відсвітом,
ніби блюдцями золоченими.
Кучерявою, стала новою
вся околиця, теж уквітчана.
Потаїлися, і милуються,
Ніби сонячні цятки ніжності,
у вінку немов мила дівчина.
Вся земля така і вся вулиця.
І в душі цвіте, віє свіжістю.

7.05.2015

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку...

Невтома вітер, ніби вперше взяв сопілку,
настирливо, невдало вчиться грати.
Шумливо-свиста гра, неспинно, стрімко,
розбудить сонну ніч - кошлатововчі шати.

Тривожно, сумно... немов грози іони...
То він левину гриву колошматить, хмару.
Як бриз із моря, сутінки солоні
і щось зірвалось з вітром, що ніч в собі тримала.

І хто придумав, що на світі є безмежжя -
Куточок кожен божевільний як той вітер.
Що вчиться грати на сопілці обережно -
про що мелодія - непросто зрозуміти.

9.02.2016

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору...

Ще в’є гніздечко ластівка в цю пору,
рясна калина воду стереже.
Щораз думками повертаючись додому –
Багато їх не втілених уже.

А сьогодення десь уже згасає,
як вечір в затінку шовковиці та кленів.
Удалині сховався сум, чекає скраю,
уже не дивиться - сюди стежки зелені.

Не зупинятися у прагненнях ніколи,
туди, де завжди прагнула душа.
Приходять в серце променем ранковим
дитинства спогади і юності літа.

12.06.2016

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Записані думки...

Записані думки чи будуть довго жити
у пам’яті людській, чи просто на папері.
Вони, як віск, крихкі. Але із сталі литі
і думи кобзаря, і пісня менестрелів.

Не втратити б усе, що дійсно є важливим…
Де подорож у тлін, думок де зникла суть.
І кожен десь колись, хоч раз засіяв ниву,
але на жаль, не всі зернята ті зійдуть.

9.04.2016

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Дерево над прірвою

Спинялась тут пташина долі,
його зернятком загубила.
Зросло деревце і живе
забуте нею мимоволі.
Міцне, тримається щосили;
До сонця тягнеться, мов зве.

Уже змінити щось несила -
коріння глибоко вросло.
Не вниз, а дивиться за обрій,
мов далечінь таїну вкрила.
І гордо підняте чоло –
самітний лицар і хоробрий.

І вкотре вже минають ночі,
для нього тут на самоті. -
Своє побачить поруч кожен,
почує листя як тріпоче
і віднайде в своїм житті,
напевно щось, що ніби схоже.

Чекання, сумніви, надії -
буття все хилить, пригинає.
Все поєдналося у змову,
стрімку і довгу веремію
вчорашніх днів, що вже немає. -
Де все, сповна, не випадково.

Спинялася пташина долі.
Чи пам’ятає, де згубила.
Чи може умисел її -
навмисно це, не мимоволі ,
й росте деревце на цих схилах,
стремління маючи свої.

25.01.2017

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Калиновий сон

Коло калини задрімав
і бачив сон про Україну.
Інакшу зовсім: без війни,
успішну, сильну і єдину.

Тепер щасливо всі живуть -
Буденна праця лиш на благо.
Пізнали ту найвищу суть -
Самі творцями долі стали.

Брехню і підлість, як бур’ян,
зібрали, викинули в яму.
Рости надалі не дадуть
і керувати поміж нами.

Логічних хиб в словах нема -
хто обіцяє - той і робить.
Є віра в себе, зокрема,
що не повернуться незгоди.

Ніхто не скаже, що ми гірші
Хіба на заздрість вороги).
Міста, дороги, села ліпші,
усе квітує навкруги.

Майдани всі лише на свято
збирають люд з усіх усюд.
Або героїв вшанувати,
що вберегли колись від смут.

Нема нічого, що гнітило -
як сніг, розтануло, стекло.
Знання того, дає тут силу -
що досягли самі цього.

В родинах злагода, добробут,
щасливі діти, матері.
Незламна віра є в усьому -
Мов світло зоряне в тобі…

І задрімав лиш на хвилину,
та щось назріло тої миті,
як сон калиновий нахлинув. -
Невже колись так будем жити.

Що це не ява, стало гірко -
та є надія, що майбутнє
знайде у вирі долі зірку –
і справді стане це присутнім.

2017

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Віддзеркалення

Зруйновані межі, реальності відлиск,
По ньому здіймаємось вгору, на берег -
Де все поєдналось, крізь промені-відтиск.
і чути далекі відгомони, шерех.

А човен буття все пливе течією –
Порожній, покинуті весла, вітрила.
Назустріч, по плесу, до долі своєї
Мандрує крізь грані, що німфи створили.

Полотна думок тягнуть вниз, або вгору,
Щоб сходами хвиль, вже на берег пролізти.
І завжди зробити незроблене вчора,
Як випрати вкотре оману первісну.

Оточує простір думок утопічних -
Наповнюють світлом екранні глибини.
На іншому березі марить хтось інший,
Чекає і вірить в турботи хвилини.

21.04.2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Сон-ріка

Шумить ріка, в долинах-снах, одна на самоті.
Вода гірка – бо й там життя, хвилини-хвилі, дні.
Мов справжня: тиснуть береги, сум-хмароньки-рої;
Сумбурне небо у воді та відлиски гаї…

Проснувся, глянув, подививсь: тече, біжить ріка:
то крихти-зорі-ліхтарі ясніють у вікні.
Неначе небо з реп’яхів – спросоння, суть така;
Здається тоне все у снах, не спиться лиш мені.

Тече сюди вогонь-потік, під триста тисяч, вік:
Зоря насправді не швидка, і світлу край є, лік.
Так, спіть вже думи-дітвора! Хай лине-мчить стрімка
Під світлом, тиха дивина - вже нових, снів ріка.

07.05.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Шлях по небу

Великий вічний шлях Хатор -
То в сіль чумацьку небо вбране.
Для нас по колу цей повтор -
То тягнуть віз воли-титани.

Чи знайдеш там закон буття –
Вертати хочеться в минуле.
Іде вперед передчуття,
Тим вічним шляхом, не збагнули.

Мовчать віками в унісон
Великі зорі, шлях, тумани.
Яскраве світло ллється сонм
і тої вічності омана.

серпень, 2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Листки на павутині

Висять листки на павутинці
Мов жовті, здалеку, квітки.
Немов інакші, наодинці -
Тримають суть тонкі нитки.

Невже як інші, впасти хочуть,
Чекає матінка-земля.
Осінні дні і темні ночі
Висять і видно звіддаля.

Холодний дощ уже лоскоче,
Застиглі, змочені сітки.
Невже у цьому щось пророче,
Коли руйнуються пастки.

05-06.10.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Мушля

Покручена равлика мушля, важка;
Абияк азарт, і стремління: ого!
Шукає пригоду в гіллястих стежках,
А вітер дорогу колише його.

Секунда лиш подих, і зовсім не час -
і там у спіралі збережено спокій.
Однакова відстань, разом, без прикрас -
Допоки течуть ще по дереву соки.

Покручений равлик, чи мушля, хтозна;
Напевно початок не ходить додому.
І в тисячі істин, одна лиш ясна:
Ніколи не скаржиться мушля на втому.

10.10.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Якби вміли літати…

Якби люди уміли літати
У польоті тримаючи час.
Щоб журба, щоб і смуток кошлаті,
Всі від важкості впали від нас.

Щоб здивованим був навіть сокіл:
Не його тепер риса і суть.
Може Феніксом стане і в попіл…
А вітри на весь світ рознесуть.

Якби люди уміли літати
У польоті тримаючи час.
Чи були б тоді мрії крилаті -
Чи на землю б хотіли щораз?

12.11.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Секунди в альбомі

Триває секунда, що прагне назватися часом.
Під люстрою танець, зібралося світло – танцює все разом.
У вихрі будинки, сіріючі літери, злети –
Проникло повітря в кімнату, торкає окраєць газети.

Уривки, фрагменти і спогади часу на знімках -
Триває секунда, вже друга – а також мов житель Олімпу.
Незрушний лиш погляд між жовті із світла пір’їнки.
Мандрує у згадки, минає старого альбому сторінки.

18.11.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Напрямки

Минають дерева – миттєво, незбіжно.
Мов шуму коліс полякались, чи подиву.
І все немов звичність щоденна, суміжна –
Спіймати уявою хвилі супротиву.

У напрямах різних суцільні відмінності.
Але чомусь завжди виспівують оду:
При зустрічі свищуть у такті розбіжності
Шукаючи вихід, не маючи входу.

2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Шовковиця і шпаки

Шумлять в шовковиці шпаки,
Сюди летять вони юрбою.
Тікають тільки павуки -
Нерівні сили для двобою.

Крім тих що з’їли і стрясли,
Тут море ягід смаковитих:
Лиш зріли б ягідки, росли -
Ще можна довго не тужити.

Мов круговерть і вир життя -
Шумлять так гучно із снагою.
Коли наїлись до пуття -
Ще б залишитися собою.

Якийсь щебече «вовко-свистом»,
і навіть лине їхній спів!
Поїли, й щебет з ситим хистом -
Не стало часу лиш для діл.

Раділи з цього гусениці:
Сидять щасливі, теж наїлись.
Шпаків немає - то дрібниці,
Що десь листки з дерев поділись.

12.06.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Острів

Коли усе зникне – не зробимо плоту -
Стремління, вагання, розбіжні турботи.
Під тиском думок, коли їх мегатонни
В пустелі цей вік – під водою потоне.

Чи має хто-небудь з останньої крихти
Багатство і простір – Пустелі лиш чисті.
Життя наше острів, уже не здивує,
Здивує лиш те, що немов Рапа-Нуї.

Лиш велети-прагнень нестимуть дрімоту.
Та вже не згадати, навіщо і хто ти,
Коли залишились лиш згадки-колони,
Здолали мабуть ми не ті перепони.

8.09.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Садок

Умістився безмежний в долині садок:
Яблуневі пальмети, і айвові крони.
Серед віт молодих вже не знайдеш рядок
і призначення завжди єдине, відоме.

Тут дерева всі різні: високе, криве;
Одне тягнеться вгору, а інше у боки.
І щаслива в осоті, там вишня росте,
А із іншої рана виточує соки.

І грушевої величі вкраплення в сад;
Стиглі сливи зросли, чи цвітуть і вітають.
Як якесь одцвіте - тих обтрушує град;
Неповторно колюче, чи з теплого краю.

Кожен рік не одне вже давало плоди,
Інше тихо лиш з вітром шумить, розмовляє.
Комусь хочеться більше і сонця й води,
Ну а терену, й так все здавалося раєм…

Порівняння, надії? – Ні! Просто садок.
Лиш маленька частина, це рідного краю:
Для краси, для смаку, або просто думок.
Найщиріший і рідний, завжди зустрічає.

08.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Чаїнка в каві

Дрібна чаїнка в каві,
як світло, люстра, стеля.
Мов темний птах в астралі
Й це схованка-оселя.

Та сизий дим у парі
Летить – мов вимір інший.
Здіймає він вуалі,
Неначе кава – гірше.

Дрібна чаїнка в хвилі
Життя, смаків, терпкого.
І зникне світ ідилій -
В глибинах дна пустого.

2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Стежина вітру

***
Метелик заснув
Піднявши вгору крила.
Він теж в полоні.

***
Ворон дивиться
Так сумно в чорне небо.
Відчув подібність.

***
Як таємничо
Річку туман оповив.
Щастя мати слух.

***
Немов замерзла
У жоржини дивна суть.
Це те ж минає.

***
Стежина вітру
Із холодом по колу.
Вже не променад.

***
Хмари тихо йдуть -
Зірки уже насподі.
Істина глибше.

***
Птах прокинувся
Вночі на спалах світла.
Клітка - це обман.

2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Мить рівноваги

***
Мовчить сумно пес.
Чи може все ж думає,
не знаючи слів.

***
Білої ромашки
вітер поніс пелюстки.
Весь закоханий.

***
І жовтий листок
Полетів вверх у небо –
Чи вибрав долю.

***
Думки всі в небі
Все злітають від землі.
Мов різні форми.

***
Вогонь і листя:
Такі несхожі, чужі.
Та осінь зводить.

***
Чи вправний павук,
Чи втече його здобич.
Щастя все ж обмаль.

2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Сконцентровані роздуми

***
Шум, спровадив сон,
Там снилась тепла весна.
Знаю – що живу.

***
Спека й дорога –
Тінь лиш, підошви глядять.
Може їм легше.

***
Дивлюсь на Місяць –
До світла прагне душа.
У нього є день.

***
Чомусь здалося:
Верба все хилилась.
Про затишок мріє.

***
Ластівка стрімко,
Гарно і легко летить.
Словом: голодна.

***
Гучно грім гримить,
Не тому, щоб злякати -
Він таїть сльози.

***
Так, все літає:
Навіть троянда вміє –
Та крила не в ній.

01.07.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Білий кришталь

Долі розсипався білий кришталь,
Де танець фламенко з жаринами світла.
Холоду зовні й хвилину не жаль,
Але ж він летить і в середині вітру.

Білий полон, наче вічності шаль
І втрачений час, вже без форми, не схожий
Як догорить цього вітру печаль
Мов щось нереальне, інакше, тривожить.

Істинне, справжнє не сніг заховав,
Та схованка тоне в зимових кордонах.
Десь тут на сцені життєвих вистав
Цей сніг лиш додасть ще води в Ахеронах.

13.02.13

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Коли русалки ще ходили…

Коли русалки ще ходили,
росу збирали на полях.
Жмуток любистку давав силу
й горіло серце в почуттях.

Шукали мавки Євшан-зілля
на схилі пагорба, в ярах
і диво сіяли довкіллям,
як квіти в сонячних роях.

Коли русалки ще ходили -
гаї співали і трава.
Весніли лілії красиві,
де в річку дивиться верба.

Ішли-летіли ноги босі -
ловила їх щораз весна.
Високі вільхи-хмарочоси
і злаків пастка запашна.

І Польовик все сіяв просо
хоч там росли уже жита:
росяно-срібні ніжні коси
й грайлива вдача молода.

Коли русалки ще ходили -
блукав гаями Лісовик.
Жило чудес-феєрій диво,
а потім світ змінився, зник.

І де поділося? Не видно.
Куди пішло із цього краю?
Не бачать очі, очевидно -
Як віриш – серце відчуває.

25-26.02.2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Під вечірнім місяцем

Немов Селени маяки
Горять вогні далекі міста.
Бліді дерева, будяки
В імлі морозній темні грізні.
В зимових шатах заблукав
Розгуба-заєць, бродить полем.
Зелений острів жита-трав,
Наснилось, мов тут неозорий.

Під світлом місяця, зима
Морозні інею кристали.
Під снігом жито і трава -
Надія справжня і начало.

23.01.2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Картина

Палітра лиш сіра й стіна попеляста,
Навколо мов грати, тримаючи майстра,
З’єднались у пастку, містичну картину.
Сховалась душа, а за нею людина.

Позаду блукають, не тіні, а світло
І фарба думок, розлилась, дрібно-дрібно.
Вона ще заповнить пусте полотно,
Проникне натхненням, як світло в вікно.

Один лише шлях, що веде все вперед.
Із боку у бік, у очах тет-а-тет.
Де голосно, гучно шуміла юрба,
Де затишку, спокою досі нема.

Від щастя п’янкого на крилах летіти,
Мов щось потаємне заковує в сіті:
Індигове море: невпевненість-рана
Зображення шторму - а звершення грани.

І дивно лиш те, що ті фарби не сірі:
Життєва тотожність, довершеність ліній.
Так, все не можливо вмістити на тлі -
Насправді, від бурі пливуть кораблі.

27/28.11.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

В гаю біля поля…

В гаю біля поля козацька могила -
Літає там сокіл розправивши крила.
Дивився щоразу: багряна калина,
Як ніжно торкалась землі без спочину.

Мов вірила в те, що дзвін листя розбудить.
Земля ще прокинеться щастям усюди.
Усе пригадає обіцяне, миле;
Краплинки роси, додадуть іще сили.

І вкотре здійнявся, мов бачив він здобич,
Великий той сокіл, летів колись опліч.
У серденьку сумно, кружляє-леліє,
За долю козацьку, за волю і мрію.

2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Чи був той сон…

Чи був той сон,
Сновид, завершена пригода.
Лиш спогад, вигадка, фантом -
Чи інша дійсність снів господа.

То був лиш сон -
Прожив, побачив чи приснився.
Створіння мозку, ночі фон.
І зникли там знайомі лиця…

Чи сон, чи ні…
І пустота в його лиш світі.
Чи може ще думки вві сні
й потрібен час, щоб зрозуміти.

1.02.2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Березень

Вже у кожній клітині, в повітрі, усюди весна;
І у співах птахів, що щебечуть її зустрічають.
Хоч ще сніг березневий, тримає й чекає земля,
Коли теплий вже подих простори заповнить до краю.

І усе з нетерпінням, чекаючи з вірою див,
Вже спішить у барвисто-осяйних втонути полотнах.
Наче тоне весь світ, мов в коханні, як вже полюбив
Розростається сила весняна п’янка, незворотна.

І в красі первоцвітів, маленьких численних квіток
І вербових бруньок з яких котики рясно зростали.
Та в душі цей існує весняний незримий місток -
А не там, де сніги березневі оці не розтали.

12.03.2013

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Скляний берег

Колись і скло стає мов цінний камінь
(Нечасто, зрідка, винятково так).
В солоних хвилях, ця сучасна гавань -
Людське сміття, карбоване в літах.

Красивий берег наче самоцвіти –
Страшне минуле зникло, вже пройшло.
Мов компроміс у прагненнях змінити
Й своїх помилок виправити тло.

Чи знайде скільки виправдань природа?
Вже інших місць, не тільки берегів.
Казково тут, дивитись насолода,
Якщо смітник із пам’яті зітлів.

Цей світ милує очі. Як чудово!
Лиш брухт деінде. Може дежавю?).
Сумують краби у скляному домі,
Без нарікань на долю вже свою.

7.10.2012 (14.10.2012)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Синтетичний світ

Тут скрізь синтетичне лиш поле -
Позаду, навколо цей світ.
І крихти розсипані солі -
Велике каміння-наліт.

"Сьогодні знайти лиш поживу
На цьому людському столі" -
Мурашка з останньої сили
Біжить та все мріє собі.

Знайти крихту справжнього хлібу
і чисту краплинку води -
Покликала друзів би співом,
Гуртом всі прибігли б сюди.

На жаль, тут усе синтетичне:
Лиш "є-шки", а ще ГМО.
Усе якесь нове, незвично,
Накладене наче тавро...

************************

Бродила ще довго мурашка
На тому новітнім столі.
Лиш крихта - і їй стало тяжко -
Заснула у вічному сні…

27.10.2010; 31.10.2010 Біла Церква

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Малюнок

Намалюй повітря
і зелені віти.
Зафарбуєш сміття -
Будемо тут жити.

І струмки та ріки
Щоб були прозорі.
Вималюй, щоб стрімко
Мчали по просторі.

І глибоке море
намалюй навколо.
Чисте і прозоре,
Все живе, чудове.

Намалюєш трави,
Чисті, світлі роси.
У промінні світла
Золоті покоси.

Розпиши озоном
Небо неозоре.
Зробимо щось знову -
Зафарбуй довкола.

Твій малюнок дивний
Ще малюй. Природо!
Всі вважають сильна:
Замальовуй шкоду.

29.03.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Ціна ягід

Коли багато ягід стиглих:
Збирають їх у кошик свій.
Якусь зірвуть, гарненьку, спритно,
а іншу топчуть, йдуть по ній.

Одні із них тепер як пави -
Від інших плями по землі.
Одних у кошик вже зібрали,
А ті розтоптані й брудні.

Чудовий ліс, зелені трави,
Та літо мчить - росте зерня.
Тих ягід долю не зломили -
Бо проросте від них земля.

Насіння їх попроростало -
Плоди дають свої тепер.
А от з тих ягід, що зірвали,
Смачний лиш згодом був десерт.

.............................

В житті, думки усі важливі;
і навіть ті, що нищать всі.
Ще, та, сьогодні не значлива -
Зросте, і дасть плоди рясні.

2011

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Бістрофіки

Цю ніч проткнула жменя вітру,
лиш стрепенулось і затихло.
Ховало небо суть беззірну,
За цю хмарину, темну, рихлу.

І скільки всього наховала:
Лиш мокрі голови, волосся.
Води налито вже чимало
В словах, дощем, чи це здалося.

***
Лободо-споришеві будні -
Малим метеликам - пригода.
Літають оси, наче трутні,
Немає ягід їм, негода.

Та все ж тут якось поєдналось:
Картина літа, денний дотик,
Й росяних відблисків-дзеркалець
Краса і дух земних екзотик.

***
Комар не знав свою провину:
Нап’ється крові – лиць не бачить.
Не знав різницю: в груди, в спину;
Кусав завжди, коли є вдача.

І все було б однак, як треба,
Та не в смаках, мабуть й любові
Надмірно вкладена потреба,
В житті попити трішки крові.

***
Як прокидатись важко зранку,
якщо сьогодні вихідний.
І сон тримати до останку…
Та дивний шум, чіткий, ясний.

Ці дивні звуки, хто їх автор:
збудили зранку відчуття.
Гудів десь зверху перфоратор,
мов руйнував земне буття.

21-26.08.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Пташка

Скільки в нім шуму - то плаче сполохана пташка
і лине відлуння та чути нестримності сповідь.
Випадок, страх, і без фальші та легкості, тяжко,
В летінні - пташата ж від долі чекають на порідь.

Вільний, той крок хижака у оформлені часом -
Той хижо дивився, таївся, затих, вижидає...
Безліч птахів, що були навкруги усі разом,
Почувши той плач, подивитись, летіли чи в зграю.

Всі покружляли, сміливо додавши лиш шуму -
Ніхто не насмілився вниз, поміж страх, полетіти.
Дивляться боязно, з острахом, і не без суму,
На долю залишені, пташки приречені діти.

Скільки в нім шуму - даремно, а може щось буде!
І вітер буває розгонить всі хмари під вечір.
Щастя пташатам, хижак, що з’явився вже другий
і вдвох за поживу змагались, забувши малечу.

Хто рятівник? Всі міркують із галасом птахи.
Усякий хвалився , що він лиш герой тут і витязь -
Мати ж, пташат заховала подалі від лиха -
Хижак переміг, вже ішов на поживу дивитись.

13.09.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

З буття клітини мозку...

Сьогодні знову мертві ріки
Вбивають, нищать, не щадять.
Всі жити мали ще довіку
Та їх спалили цілу рать.

Ми вороги для алкоголю
Він нищить нас, хто б пожалів.
Ми бережемо чиюсь долю
Але той хтось, пасе вітрів.

Можливо завтра вже загину
Хоч добрий спогад я несу.
Про те малим як по стежинах
Блукав збиваючи росу.

Про те як мріяв бути сильним
Про ціль важливу у житті...
Та мить моя прийшла не спинна!
Прощай! Вже гину в небутті...

вересень, 2011

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Продам крила, недорого, пару…

Продам крила, недорого, пару:
Більш немає в житті що продати.
Бо душа заховалась за хмари
І прийдешнього з’єднує грати.

Продам крила. Бо поки літав -
Розкупили краплинками щастя.
Хоч стою у полоні заграв -
То відгомін чужого багаття.

Продам крила… Оселю куплю.
І ніхто вже буде чекати…
Хоч залишу я музу свою -
Може зникнуть убогості грати.

Продам крила. Візьміть. Віддаю. -
Жаль. Ніхто їх не хоче забрати.
Не обдерті… та не з кришталю
Безкоштовно віддам оці лати…

Надів крила. І знову лечу.
Поруч муза - вернулась крилата.
Всі «пір’їнки» роздам читачу –
У словах вони будуть звучати.

23.03.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Віртуальні світи

Лиш мрія, захоплення... пастка -
Поглинуть в собі віртуальні світи.
Блукають думки - шукачів цього щастя:
"Летіти, зростати, чи просто іти".

І світ цей вселяє оманливу силу:
"Я кращий, сильніший, іду я вперед.
Чомусь не дивуюсь якомусь там диву,
Бо в мене ще є не одна лише смерть".

І вже не цікавий світ справжніх досягнень:
"Куди там підеш, і що там віднайти".
Нещадно крадуть всю енергію прагнень
Мальовані кимсь віртуальні світи.

29.03.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Лінії

Контури, лінії, йдуть, повернулися;
Вектори-прагнення, світло по вулиці.
Кроками, колесом, поглядом, вірою -
Раптом змішалося стрічкою білою.

Всі поєдналися, вишиті долею,
Чи почуттям, чи стремлінням і волею.
Не досягне квінтесенції тиша -
Вир, круговерть, або крок, що залишив.

Кожна частинка мов цілі життя,
Шлях, перехожі, хода, майбуття.
Вулиця, спека, жага, діалоги,
Кроки і погляди, втома, дороги.

Власного подиху тут не відчути -
Глибоко сховані радощі, смути.
Десь серед цінностей, і поміж цілі,
Вектори вітру лише зрозумілі.

14.07.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Чорнобильські радіомутанти

Мов вісники минулої епохи,
Мов дзеркало, в якому час, майбутнє.
Відлуння, і присутність катастрофи –
Крізь призму їх - минуле те, відчутне.

Єство невидиме, німе, жорстоке,
Вогонь, що виник в атомній руїні.
Живе повік в клітинах, рік за роком.
І в колосках, несе відгомін-тіні.

Що є у цім покрученім колоссі,
Яке майбутнє вкраплене, присутнє.
Тут безліч слів у цьому безголоссі,
Та віра в те, що нам це невідчутне.

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Липовий цвіт

Мов звуки мелодії - несамовита,
Ця суміш медова, безмежна, п'янка.
Це ллють аромат липи так соковито,
Немов післясмак залишають в думках.

Між листям блукаючи дзвінко, невидимо
Тут бджоли шукають свій мед у квітках.
Мов прірва, мов рай - все вмістилося, втілено
І дійсність зникає – лиш лип аромат!

Ще довго стояв, наче був заворожений -
І липовий цвіт немов світ обійняв.
Наснагу вбирав – хоч і був переможеним,
Ті чари медові від лип осягав...

20.06.2011, БЦДСС

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Гербарій літа

Лани, поля, всі барви літа,
Безхмарне небо - сині квіти;
Рясніють всюди серед жита
Волошки – іскорки живі.
Щириця вгору тягне віти,
Мишій посохлий, в цьому світі.
Лише фіалок ціла свита -
Жовтіють крихітки малі.

Спіймав підмаренник за ногу -
Встеляє жито і дорогу.
Гірчить духмяно полинами
У цьому вимірі краси.
Спориш зеленою струною,
Мов річка ллється вглиб водою.
А все безмежжя берегами,
Чекає вечора, роси.

Червоні маки розгубились
І цвіт встеляє ложе ниви.
Лиш швидко бігають мурахи,
Де плед ромашковий цвіте.
Солодким медом обійняла
Бездонна ніжності галява
Марени жовтої , край шляху -
Неначе сонце золоте.

Цикади пісні безтурботні
Лунають з жита, як з безодні.
Тут все здається непомітне,
І все буденне і просте.
Дарунок літа - дні спекотні –
Стомились трави, всі дрімотні.
Та світ цей щохвилини квітне
Бо в цій красі є щось святе.

8.08.2010

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Зірки, як одинокі острови…

Зірки, як одинокі острови
Пливуть в безмежнім просторі небеснім.
В собі усе спочатку зберегли,
Мов світлом із минулого воскреслі.

Зірки...
Чи бачить нас їх світ цієї миті!
Вони лиш жар, галактики основа,
і крутяться планети в їхній свиті.

Зірки...
А часу й там вирує донне море -
Щораз живе і створює обнови.
Лиш вільне світло нам здається загадковим.

Катеринопіль, 2008 (в ред.)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Січневий світанок (всі слова на літеру "С")

Світанок. Сяйво сонця
Січневе сніжно-світле.
Серпанок снігу сонний
Сріблястий спокій сипле.

Суцільно світлокосі:
Стежки, смоли́сті сосни.
Схилились стоколоси -
Стрічки сухі, серйозні.

Синиці скраю спритно
Стрибають серед світла.
Скарби сховались ситні -
Свята суворість світу.

Стрілою спурхне-скочить
Сполоханий світанком,
Синичий стрій співочий
Співає спозаранку.

Світання славно січня
Сумуючи стрічають.
Сніжинок ситець сніжний,
Святково сонцем сяє.

9.01.2011 (в ред. 06.04.2013)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Зимова знахідка (Всі слова на літеру "З")

Знову зранку засвітало –
Зникли золотисті зорі.
Завірюха застеляла
Землю запалом зимовим.

Звідкись заєць завітав.
Зиркнув зостраху – злякався.
Загадково здивував:
Замість зникнути - зостався.

"Змерз зайчисько - здогадався –
Зимно здобич здобувати".
Зголодніло завагався –
Забрав зайця зігрівати.

Змерзлу знахідку зігрів:
З’їв зерняток, заховався,
Згодом затишно заснув...
Зимував, зміцнів, звикався.

Закінчилася зима -
Зникли зимні заметілі.
Заквітчалася земля,
Зяб зелений зарясніє.

Зойк зозуль заполонив,
Задзвенівши, завесніє
Зайця звиклого звільнив -
Зі збентеженням, зрадіє.

Закружляв, затупцював –
Зрозумівши, звір завзятий.
Згодом здалеку зникав
Зовсім заочі, зубатий.

26-29.01.2011 (в ред. 04.05.2013)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Весняний вірш (Всі слова на літеру «В»)

Вже весняний, віщий вітер
Віє вихром відчуттів.
Всіє всі вербові віти,
Воскресив вогонь віків.

Всюди він відродить велич,
Всіх весняних володінь.
Вільхи волотями встелить,
Вкриє вигін вдалечінь.

Втонуть відплески водоймищ,
Вдень виблискує вода.
Вічністю вишневих вогнищ
Врешті вістує весна.

Вікна вирію відкрила,
Віру в відданість взяла.
Вдача весноньки вразлива –
Вабить вродою вона.

Вир веснянок, водограю,
Візерунки віт-вінків,
В’ється вересом, вражає
Висі втілення вогнів.

Все водночас відкриває:
Вгору, вшир, все вдалині.
Вишиванкою вітають
Веремії весняні.

08.03.2011 (в ред.)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Дощовий дует діброви (Всі слова на літеру "Д")

Долаючи долоні
Дзвенить дзвінке джерельце.
Духмяний дух діброви
Душі дістане денця.

Довершить дивне дійство
Дрібненький дощ довкола;
Дрібоче, довго, дійсно
Досягнувши додолу.

Долиною донизу,
Де дуб далекозорий,
Досвітню дивовижу
Дарує додатково.

Дерева дивувались -
Дзвінкий дарунок долі.
Дрімота дочекалась,
Десь ділася, доволі.

Джерельним дзвоном дихав
Діброви дух, дощило.
Дует дедалі дикий -
Де дощ дзвенить дбайливо.

14-15.03.2011 (в ред. 11.04.2013)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Червоні червиві черешні (Всі слова на літеру «Ч»)

Червень черешні чорнилом червоним
Чарівно чарує, чеканить чудово.
Чижик червоні черешні частує -
Чкурне чередою чимдуж чорноокий;
Час, чи чотири чутливо чатує.

Чиж чатувавши чарівність чудову -
Чимдуж, чепурний часовий чарівливий.
Чистив часину черешню чергову,
Чимраз чималеньку, частенько червиву.

21.08.2011

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Лірика лісу (Всі слова на літеру "Л")

Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.

Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.

Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.

жовтень 2011

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Танок тюльпана та троянди (Всі слова на літеру "Т")

Там тане тоненький туман,
Тут тиша торкнулась, триває;
Танцює тендітний тюльпан,
Таємну троянду тримає.

Танцюють тривожний танок –
Та тішаться трави травневі.
Терасами тихих толок
Тягнулася тінь тополева.

Тюльпана, троянди танок:
Тріумфу турботи той танець.
Тремтить товариство тривог;
Тепло тут таємне трималось.

Трепечуть тополі так тихо,
Таврують та творять талан.
Тотожним туманним триптихом:
Той танець, троянда, тюльпан.

27-29.10.2011

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Освячений осені обрій

Освітиться обрій, ось-ось -
Одвічна охопить обнова.
Отам оксамит одягло
Оточення, обрис-основа.

Обабіч обріс океан -
Освітлений оніксу образ.
Оазис обставин, обман
Охоплений огненний обрій.

Отам одягнув осокір
Оманливих обрисів одяг.
Отих омели островів,
Останнього огріху осяг.

Орнамент осик оживе,
Освячений осені обсяг.
Обхоплює очі оцей,
Осліплює огнище-обрій.

листопад, 2011

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Небесний нарис ночі (Всі слова на літеру "Н")

Невтомно, нишком, напівсном
Наступить ніч навколо.
Насуне наскрізь, ніби напролом
Небес неволя неозора.

Накриє невід небосхил:
Надовго, наступом, невпинно.
Нахмарить небо – наче надра нив;
Намокне ніч, насупиться, невинна.

Негоди ноти – наспіву наплив -
Незвичний норов-німб німої ночі.
Надворі навкруги налив
Небесний небіж, ніби неохоче.

Нитки, незримі, настрій нашумлять -
Несуть на низ наяд надію.
Намоклий ніченьки наряд
Немов наводить ніжну ностальгію.

24.03.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Акорди аури (Всі слова на літеру "А")

Акварельним абрисом айстри
Анархічний атол, ароматні.
Атмосфера, аури арфи
Активують акорди анданте:

Асонанс. Ареал аромату -
Акустичний ансамбль акурат.
Алегорій альянс, адресату
Абсолютний аврори агат.

Анемонів, адонісу акри…
А абстрактності архіпелаг.
Адресує абияк азартно;
Аплодує акторам. Аншлаг.

31.03.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Жагучий живописець (Всі слова на літеру "Ж")

Життя – жагучий живописець:
Жага жовтіючих житів.
Жоржин жевріюча журливість;
Жаринок жовтих жовтеців.

Живих живописних жасминів;
Жадана жимолость жива.
Журливий жереб журавлиний,
Жужання жвавого жука.

Жонглюють жаби жартівниці,
Жбурляє жолуді жара.
Житняк жмутами, жовтолистий…
Живцем женуть журбу життя.

05.04.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Журавель-жених

Жваві жаби, жовтий жук
Журавля женили.
Журавлини, жита жмут,
Житняком, живили.

Журавля журавка жде:
Жовті жне жоржини.
Женишок журбу жене:
Жне жалю жарини.

Ждала-ждала жениха -
Жереб, жах, жадання.
Журавель жував жита
Жвавим жартуванням.

Жовтня жевріє життя,
«Жу» жуків журливе.
Жде журавка журавля;
Жне жоржини живо.

2011 (12.05.2012)

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Шипшиновий шквал

Шириться шерхіт – шипшинові шалі
Шелестом-шумом швиргали шершаві.
Штамби штовхали, шовковиць, шипами
Шквалом, шалено штрихуючи шрами.

Шкульно шовковиці - шлейфи широкі
Шкрябають шкіру, шмигають, шурхочуть.
Штурмом шипшини шумуючі, шорні,
Шастають швидко, шумливо, шепочуть.

Шпилі шовковиці штилю шукали -
Шлях, широчінь - широчезні шанує.
Штовхають, шкодять шипшинові шквали -
Шепіт шляхетний шалено шикує.

20.05.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Монофонята, частина 2

Ґавенятко

Ґавенятко ґавить ґудзик -
Ґава ґрунт ґрасує.
Ґалаґан ґелґоче: «ґедзик»-
Ґазда ґаночок ґрунтує.

Йог Йосип

Йосип йога йменували -
Йойкнув «Йорж, йоржистий!»
Йога йодом йодували -
Йти йому йоди́стим.

Ярмарок

Який яскравий ярмарок:
Янтар ясніє ягідок.
Ягнята, яйця, яблуні,
Ячмінь – ятки, як явлені.

травень 2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Фантазія фіалкових фей (Всі слова на літеру "Ф")

Фіалкові феї
Фарбують фасад.
Фруктових феєрій,
Фонтанами фарб.

Фактур фантастичних -
Фрагментами фон.
Фігур феєричних:
Фламінго, фантом.

Фісташкові фрески,
Фазан, фаетон.
Факірові флейти ,
Фортуни флакон.

Фігуру фрегатів
Формує форель.
Фасад фарбувати –
Фантазія фей.

05-06.07.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Ілюзії імли (Всі слова на літеру «І»)

Інкрустує іскринами інею
Інтриганка ілюзій імла.
Інтенсивна, інкогніто іншою,
Ілюзорно-інакша ішла.

Іпомеї інверсія істинна,
Ідеальним ірисам іржа.
Ілюструє інертність із іспитом –
Інсталює ідеї імла.

Існували ізвечора ірієм
(Інтонації інде іще).
І імлиста ілюзія іноді
Імпонує істотам. Іде…

9-10.11.12

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Оберіг

Чи все в цьому світі відтворене з долі.
Зростають плеяди – калини квітки.
Чи кожному в світі написані ролі:
Ніхто ж не читав той сценарій-рядки.

Із неба сьогодні посипались сльози,
Одвічних думок і бажань двійники.
Цей шлях із стежок - не проїхати возом
і очі не витруть землі рушники.

Та все звідусіль і життя й небосхили
Поєднує віра, що в серці живе.
Безкрайнього світу, вбираючи сили,
то прагненні світла стебло те криве.

І в небі сьогодні одвічна столиця,
Багато плеяд, як калиновий кущ.
А в обріях світу там сокіл гніздився,
і жеребом стовбур обвив давно плющ.

У світі доріг, ми не знаємо тої,
Щоб завжди вела не торкаючи ніг.
Вже пройдений шлях ми завдячимо долі,
Допоки плекаємо свій оберіг.

2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Коли небо здається в полоні

Все небо, здається, в полоні
Високих дерев навесні.
І чорні погрозливі крони
Охоплюють хмари, сумні.

Обхвачують наче навмисно -
Тікають від тих рученят,
Хмаринки, молочні і бистрі:
Далеко пливучі летять.

І все це таїть ненавмисно
Просту і хвилюючу суть.
Весна, не торкнулась до висі
Дерева щоб там одягнуть.

9.04.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Вербиця, вербонька, верба…

Вербице, вербонько, верба!
З тобою срібний річки спокій.
І тиха течія німа –
Малює контури потоки.

І дивно те, що у воді
Гілля колише також вітер.
Мов стрічки довгі неземні
Пливуть на місці твої віти.

І ти неначе не сумна –
Але поволі в воду плачеш.
Чи там сховалась таїна?
Чи істина – дорожча платин.

Як добре те, що вітер є;
Як тихо ллється також річка.
І лише дзеркалом вона
Малює чари з вітром вічно.

08.04.2012

Коментарі (3)

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Зозуля на дубі кувала…

Зозуля на дубі кувала -
Дуб жолуді сіяв додолу.
Вона немов їх рахувала,
І линув все гомін довкола.

А поряд підспівував ясен -
З осикою все шелестіли.
Містично хитався лиш явір -
Оркестру мелодія вміла.

Ще поряд, співаючи щиглі
Між листям дерев майоріли.
Легенько, так ніжно, і щиро
Творили цю музику віри…

Тепер тут живуть між пеньками
Похмурість і смута німа.
Оркестр поїхав, зрубали -
Сьогодні в них сцени нема...

10.04.2012

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Останній день літа

Чорнобривці в ранковому лоні
Проводжали останній день літа.
Кличуть осінь голівками сонні
Серед тиші задумливих квітів.

Де кордони в які вона входить?
Може сутність її не така.
Може літу в цей час ще не годі,
Та в душі у цей час щось зника.

Чорнобривцями встелено долі.
Доторкалась долоня-рука.
Далі айстри цвітуть кольорові
Та виблискує чиста роса.

Стрепенулось в душі: «Це вже осінь!»
Це осіння роса на листках.
Очі бачать, не знають як потім
Шлях знайти та втекти у думках.

Чорнобривці у осені лоні
Проводжали останній день літа.
Свіжий подих в повітрі ранковім:
Й на душі стало затишно , тихо.

31.08.2011

Коментарі (1)

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Блукала осінь…

Знов по землі блукає тихо осінь.
Знов дощ іде і небо в хмари одяглося.
Та на душі ще сонце світить досі,
Та все воно щодня їй біль приносить.

У мріях я втечу далеко десь за хмари;
Щоб біль і смуток душу не дістали.
Забути все, давно цього чекаю -
Та лиш любов твоя не відпускає.

Вже знов і знов летить опале листя,
Із вітром танець, з мрій, що не збулися.
І все в житті, насправді наче просто.
Та почуття створили свій безмежний простір.

Не вір тому, що у житті нема любові!
Не вір тому, що кожен день не світять зорі.
Та серед мрій це не остання наша осінь -
Бо ще живе кохання наше досі.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Ранкова річенька (Всі слова на літеру «Р»)

Рано-ранесенько річка ранкова
Рифи ряскові рівненько розкидала.
Рясно-рясненько ромашок роздоли
Ранком рівнина ретельно розсипала.

Різко розтанули розсипи росяні -
Риба розкидалась руслом розмірено:
Ріже, розвідниця, річеньки розрізи,
Рівно ряску розгортає, роздрібнює.

Річка ранкова раптово рибалками
Різко розбуджена, ритмом розмови.
Риба розігнана родом русалковим,
Рясно розгулює руслом річковим.

Різки рогозу ріку розмежовують;
Ремезу розспіви ринуть розмірено;
Равлик рослинку ріже розжовує -
Ранішня річка розквітла розмріяно.

18.08.2011, БЦ

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Галаслива галка (Всі слова на літеру «Г»)

Густою глиною гарненько,
Гіллям гаптуючи гнучким,
Готує гайворон гніздечко -
Гуркоче гаєм гомінким.

Грайливо гралася годину,
Гойдала глід, густі гілки,
Гляділа галка горобину -
Гарячий гамір говіркий.

Гостинно, гоже говорила,
Гаями голосно гуде.
«Господа гарна - голосила, -
Гроза гуркочучи гряде»

Гойдає гірко головою,
Гарцює гостя, гомонить.
«Ген-ген городина горою,
Горіхи» - глянувши, гнітить.

Голодний гайворон губився:
«Гайнути! - гадка головна, -
Горілиць гронами грястиця,
Гляди, грабіжниця гнізда».

«Гримить гроза – гасати годі -
Господар гості, - городи
Гіллям галявини господу -
Готуй гніздечко, грій, гляди».

11.04.2011 (в ред. 10.04.2013)

Коментарі (1)

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Гриби, грибочки, грибинята

Гриби, грибочки, грибинята -
Великі і маленькі, як малята.
Сидять немов курчата біля квочки -
Виглядають з під великого пеньочка.

Більші повиставляли жовті шляпки,
Маленькі виглядають наче крапки.
Рясна компанія завзята -
Гриби, грибочки, грибинята...

18,20.10.2010 Ліс біля "Селекції"

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Зимова подорож сніжинки

Намалюю на вікні чарівну сніжинку.
Оживуть немов у сні – льоду намистинки.
Закружляє і злетить десь у сіре небо;
затанцює, заблищить променем блаженним!

Полетить на поле, потім понад лісом;
прямо по стежині промайне узліссям.
Білі всі полотна оживить – засяють,
під промінням сонця, інею вуалі.

Сплять укриті снігом, і тепло їм сниться –
В лісі це дерева, поміж них синиці.
В королівстві снігу майорять, літають
і сніжинка з ними в мареві зникає…

Ввечері сніжинка під поривом вітру
поверне до міста – Покружляє звісно!
З снігом і морозом сипле подарунки;
розмалює вікна дивним візерунком!

Підніметься в небо, зіркою засяє.
Святий вечір – скоро свято наступає!

06.01.2011, Біла Церква

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

Страчені ангели

Летять німі маленькі янголятка.
Не вміли вони «мама» говорить!
Не бачили і світ, який їх стратив.
Сумні, й життя їх знищене у мить.

Вони, одні, нікому не знайомі –
Самотні бродять по світах.
Один на всіх у них є спомин
Відтворений в думках і почуттях:

«…Мамо! Так страшно! Не йди, зупинися!
Навіщо все це? В чому вина?
Прости мене в тому, якщо провинився!..
Боляче сильно… мить… вже нема…

Мамо, я ангел… дивись я літаю!
Чому ти не чуєш, не помічаєш.
Я біля тебе, я поряд з тобою.
Куди ти ідеш! Що сталось зі мною?»

Летять німі маленькі янголятка.
Самотні бродять по світах…

14.11.2010

Прокоментувати

Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -