Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ірина Вівчар (1994)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2011-11-04 11:33:58 ],
на сторінці поезії     "Просто знаєте..."   Вівчар Ірина

А!) Ферштейн!)
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2011-11-04 11:36:08 ],
на сторінці поезії     "Просто знаєте..."   Вівчар Ірина

Де???
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2011-11-04 11:39:16 ],
на сторінці поезії     "Просто знаєте..."   Вівчар Ірина

Так Чорі ж сказала вже.)
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2011-11-04 11:42:47 ],
на сторінці поезії     "Просто знаєте..."   Вівчар Ірина

ну й попотіла!)
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2011-11-04 11:57:13 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

Це про Скайп?)
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2011-11-04 12:05:05 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

це так цікаво, коли хтось у твоїй писанині знаходить щось своє, про яке ти навіть і не думав... ні, а чого про Скайп?
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2011-11-04 12:07:33 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

Всі ігри виграла на комп’ютері.
Дзвонила-мучила
І операторів, й дистриб’ютерів.
Жадала голосу,
Сказати й слухати (С) - от я і подумав, що це про Скайп.) Ну, ніяк його не вдається налаштувати, от ЛГ і мучить всіх.)
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2011-11-04 12:16:41 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

ні, це про все вкупі. ЛГ сумує, бо на нього, грубо кажучи, забили, вже просто не має чим зайнятися, щоб вбити свій час...
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2011-11-04 12:23:54 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

на неї забили..
Коментатор Валерій Хмельницький, [ 2011-11-04 13:09:34 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

та я все зрозумів, Ірино, просто закортіло трохи пожартувати - покращити настрій ЛГ, на яку всі забили...)
Коментатор Оксана Єфіменко, [ 2011-11-04 14:35:06 ],
на сторінці поезії     "Я зовсім скучила."   Вівчар Ірина

ну, що воно так мииииленько. ))))
Коментатор Тетяна Роса, [ 2012-02-11 18:47:52 ],
на сторінці твору     ""Совдеп" по-студентськи"   Вівчар Ірина

"Совдеп" - страшна річ, живуча.Боюсь, Іро, його ще декілька поколінь з себе будуть вичавлювати. Хоча і з цього можна було б деяку користь зробити, та нема кому...
Коментатор Олена Кіс, [ 2012-02-11 20:29:41 ],
на сторінці поезії     "Це так банально"   Вівчар Ірина

Сподобалося) І за ЛГ приємно)
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2012-02-11 21:16:33 ],
на сторінці твору     ""Совдеп" по-студентськи"   Вівчар Ірина

Просто інколи соромно за людей, особливо молодих, плюс розчарування в "інтелігентних" особах, які так вражали принциповісю. А хвороба ця ще з совєтського союзу, метастази пустила дуже міцні, на всіх рівнях - від держуправління та економіки до психології та побуту... куди ми котимось?
п.с. дякую, що прочитали
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2012-02-11 21:17:19 ],
на сторінці твору     ""Совдеп" по-студентськи"   Вівчар Ірина

Просто інколи соромно за людей, особливо молодих, плюс розчарування в "інтелігентних" особах, які так вражали принциповісю. А хвороба ця ще з совєтського союзу, метастази пустила дуже міцні, на всіх рівнях - від держуправління та економіки до психології та побуту... куди ми котимось?
п.с. дякую, що прочитали
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2012-02-11 21:19:06 ],
на сторінці поезії     "Це так банально"   Вівчар Ірина

дякую
Коментатор Юлія Гладир, [ 2012-02-11 21:59:15 ],
на сторінці поезії     "Це так банально"   Вівчар Ірина

Гарний віршик, Ірино! І форма, що особливо потішило. Милозвучно...
Тільки зверніть увагу - в слові куЛи помилка. Має бути, здається, куДи?
Творчих успіхів Вам!)))
Коментатор Тетяна Роса, [ 2012-02-11 22:42:51 ],
на сторінці твору     ""Совдеп" по-студентськи"   Вівчар Ірина

Нікуди ми не котимось, Іро. Просто велика кількість людей враз втратила звичні орієнтири. Сталась така собі суспільна криза. А це наче тяжка хвороба у дітей, внаслідок якої вони роблять крок назад у своєму розвитку – і це є нормальна ситуація, бо немає сили йти вперед, треба час, аби відновитись . Та оскільки розвиток суспільства в цілому завжди на порядок нижче, аніж розвиток більшості його громадян (а визнаємо чесно, нема підстав бути йому високим, оскільки низький рівень керівництва СРСР змушував його усіма силами стримувати розвиток суспільства у тих напрямках, що могли становити загрозу для правлячої верхівки ), крок назад вийшов багатоскладовий: по-перше, його зробили дезорієнтовані громадяни, по-друге, суспільство в цілому. У цій ситуації здатними до дій виявились ті, хто внаслідок низького морального розвитку й так був на тій сходинці розвитку, на яку більшість відступила, бо вони отримали найбільш придатне для них середовище. Як швидко суспільство одужає, залежить від його внутрішнього ресурсу в умовах природнього відбору, котрий змушує сильних відтирати слабких вбік, що з Україною і відбувається в останній час. :(
Коментатор Ірина Вівчар, [ 2012-02-12 12:02:19 ],
на сторінці поезії     "Це так банально"   Вівчар Ірина

Дякую. Так, там одруківка, зараз виправлю.
Коментатор Василь Юдов, [ 2012-02-16 19:49:31 ],
на сторінці твору     ""Совдеп" по-студентськи"   Вівчар Ірина

Все, що подано у роздумах, торкається не тільки студентства. І не тільки спадок СРСР є проблемою.
Головна червоточина українців - самодовольство особистості різних рівнів, від холопа до протопопа... Комплекс неуміння дякувати за іще один прожитий день Богу призводить до того, що зле соромимось дякувати товаришу за те, що створив щось краще ніж я.
Замішурились шаблонами "українець", "національне горе", "патріот" проходячи мимо нормальної живої людини, бо змінити треба щось для нації...
Тепер і завдання для "революціонерів": не товктися бестолково з плакатами по вулицях "Я не байдужий!", не дарувати сльозою і копійкою заслужених інвалідів України "Я чуйний!", а навчати доброму слову подяки, особливо молодь і студентів.
Можливо, добро в майбутньому повернеться сторицею в Україну. А якщо не повернеться, то хоча б гідність людська не загубиться.
А щоб добро не було безхребетним, треба структуризовуватись на рівні держави, а не по куткам політичних нужників. Потрібно мати свій олімп моралі.
Такий прапор повинна нести спілка письменників України, та куди їй бути прапрорносцем, коли ще не весь допитий совдеповський квас і можливо очікуються пенсії за заслуги перед народом...
Тож до гурту?
С пов. Василь Юдов
1   ...   7   8   9   10   11