...Не зустрічі -
порожнечі твого погляду
боюсь!
Що там, за скалками криги,
в чорній дірі невідворотності,
де нема глибини -
одна плескатість?
Що?
Не відступлюся.
Прийду
вишневою віхолою,
рікою сонячних променів.
Оголене серце
вихлюпну, як зорю:
нехай пульсує,
нехай засвітиться
у твоїх очах,
гойдне розквітлою гілкою,
якщо не для мене,
то хоча б для когось.

На живім гобелені Землі
світиться фосфорно серце
моєї Вкраїни.

В радіаційній траві, в пилюзі,
граються діти
в дозиметристів.

Над невеселим поліським селом
побивається бусел
за односельцями.

1.

Духмяний пилок
жовтогарячих соняхів
мільйонновусто
обціловує світ,
закохує
у красу
цвітіння.

2.

Сів нечутно
птах золотий
на липу,
на гілки.
Пилок струсив
золотий -
і дерево золоте
запахущим цвітом
у небо злетіло.

Рукою лиш змахнути встиг услід -
За рогом зникли радість і тролейбус.
Залишився самотнім на зупинці,
Де з ліхтарями бавився смерканок.
В гуртожиток вертати не хотілось
До книг, конспектів...
Не було тебе там!
І відтепер, гадав, не буде довго.
Можливо, згодом лист од тебе прийде,
Якщо дозволить клопіт повсякденний
Урвати хвильку на заняття це.
Так рік мине. За ним небавом - другий.
І третій теж баритися не стане...
Й усе-таки ти вернешся до мене:
Зненацька, у січневу завірюху,
Усміхнена, невтримно-празникова,
Аж боязко торкатись,
щоб не щезла
У веремію спогадів-чекань...
Моя ласкавко! Ждана господине!
Забудьмо все. Хай розкошує свято,
Цвіте весна - в очах цвіте, довкола...
Що нам зима і людський поговір?
...Скінченне все.
Прощаюся з тобою.
Як гірко знати, що тебе не буде
Зі мною завтра і позавтра, й потім,
Що ти не зможеш народити сина,
Якому б ми були за батька-матір,
І навіть повернутися до міста,
Котре тебе не хоче забувати...

Стрічає мамине село
Питальним поглядом:
- Надовго?

Спішить кирпатенька школярка,
Вітається і... не взнає.

А ясени, які садив я,
До мене аж на вигін вийшли!

Припав до рідного одвірка.
А хата вірить і не вірить:
- Невже назавжди?

Прибився полин
До міського порога.
Мене відігрів.

***

Син зі світлини
В обійми біжить мої.
І дух перейма!

***

Знову субота.
Дивляться мовчки на шлях
Батько і мати.

Акул злука...
Вік вовків
Віру вимив у рів,
У мул глуму.
О, мамо,
А воля ж ялова!

Степ. Село. Садиба. Слива.
Синь стіка студена, сива.

Смерк ступа сутуло, сіро.
Стелить сон солому, сіно.

Скавучить собака сипло:
Сніг-сновида срібло сипле!