Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Любов Карпенко (1949)




Поеми

  1. Скошене серце.
    Скошене серце
    (поема)
    Світлій пам’яті
    Павла та Меланії Шадури
    А літній день, мов півень пелехатий,
    Розправив крила і злетіти хоче.
    День у зеніті – довго ще до ночі,
    У різноквітті веселиться хата.
    Бабуня все клопочеться в городі,
    Бо любить, щоб ні жодної зілинки.
    Вляглося сонце зручно на хмаринці,
    На нього зирять соняшники гордо.
    Вони в городі, ніби славні зодчі,
    А кукурудза молитви шепоче.
    Все у городі до розмов охоче…
    Лиш у бабусі смутку повні очі.
    Мені пізніше та печаль відкрилась,
    Коли бабуся відлетіла в ірій.
    Несла вони біди важенні гирі
    І горе її серце надломило.

    Сурмили в сурми сурмачі:
    – Беріть сміливо калачі!
    Ті калачі були гіркі –
    На них наліплені зірки,
    Червоні, ніби наша кров…
    І сурмлять в сурми знов і знов,
    І пропонують калачі.
    Хто друзі з них, а хто – рвачі,
    Не кожен може розпізнать
    Ту «славну» рать.

    Дідусю, чи у снах побачу Вас,
    Заглибившись у Ваші страдні очі?
    Були тоді страшні осінні ночі,
    Коли Ви більше не прийшли до нас,
    Бо упіймали, вислідили звірі.
    Невже в могилі спить спокійно кат?
    Бабусю з дітьми гнали, мов щенят,
    Оселя враз навік осиротіла…

    Плакала верба під частоколом
    І любисток падав їм до ніг.
    Як гонили дітлахів із двору,
    Сивий дуб дивитися не міг.
    Груша застогнала біля хати,
    А від горя похилилась лобода.
    Пригортала своїх діток мати,
    І вповзала, як змія, біда.
    Повнилась слізьми свята хлібина.
    Стогін із бабусиних грудей…
    Молотила люд страшна машина,
    Кров безвинних запеклась на шинах,
    Зникли в пащі тисячі смертей.

    Дідусю, Ви наснитеся хоч раз,
    Я поцілую спраглі Ваші губи.
    Вас рано вклали в землю душогуби
    І світ навік осиротів без Вас.
    Зраджена правда за гратами,
    Іудами та Пілатами
    Розтерзана, закривавлена,
    Брилою зверху придавлена,
    Пересміяна, пересуджена,
    До смертної кари присуджена.
    Хоч вона в таборах закатована,
    Та на вічне життя закодована.
    Нездоланна, непереможена,
    Хоч зачовгана, заяложена,
    Незалякана, незнеможена,
    Незнищенна, хоч і стриножена,
    З гордо піднятою головою –
    Непідкупних веде за собою.
    Чесна, з добрими очима,
    В неї – сам Бог за плечима.

    «Злодіяння безчесні» –
    Буде вирок Судді.
    Ще на гострому лезі
    Затанцюють «святі».
    Замордована правда
    Свій підніме бокал,
    І відкрито, і радо
    Кине погляд у зал.
    Затремтять у безсиллі
    Ці облудні вужі.
    Рухнуть стіни ідилій,
    Як думок міражі.

    Якби зібрать отих усіх,
    Що сплять тривожно в домовинах,
    Щоб розказали нам про тих,
    Хто в їхній смерті вічно винен,
    Про тих розтерзаних, убитих,
    Поглумлених у ріднім краї,
    У краї-раї, де тополі,
    Де солов’ї, де крапля волі
    І крапля крові – вперемішку...
    Де дід в степах ходив мій пішки,
    За плугом, сіявши зерно.
    Та полином зійшло воно,
    Гірким, пекучим і болючим,
    Бо дід пішов ген-ген за кручі.
    Не сам пішов, з чужої волі.
    Не взяв ні хліба, а ні солі...
    Заламані за спину руки
    І чорні постаті, як круки.
    Хазяїн був він, той «куркуль»,
    А для таких не жаль і куль.
    Для них тайга, Владивосток –
    Життя обірваний листок.

    Броджу по дідовій землі,
    По чорноземній тій ріллі,
    Що пахне чебрецем і потом,
    Там, де коріння мого роду.
    Я все шукаю його слід
    Багато днів, багато літ.
    І горнеться полин до ніг,
    І стелеться гіркий моріг,
    І дзвони пам'яті гудуть
    У чистім полі там і тут...
    Дзвони усюди, дзвони скрізь… –
    В ромашки повні очі сліз.

    Спіткнувся день об стоголосий біль.
    Скотилось сонце в лоно смутку долі..
    Ви полягли у тій гіркій неволі,
    А я на вашім незнищеннім полі
    Все сію зерна, а збираю сіль,
    Пекучу сіль, гарячу, мов сльоза,
    Гірку, мов полини у нашім долі.
    Ламає руки на вітрах тополя.
    Нехай на все господня буде воля
    Аби не повторилася гроза.

    "скошене серце"

    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --