Ты - говоришь…
Мой взгляд тебя не слышит.
Сквозь строй домов,
Чрез шифер черной крыши
Спускается ступенями к камням.
Волной накатывает смех,
С отливом – слезы.
И брызгами мой детский бред
К тебе – под кожу.
Как ласково ласкало солнце
Твой портрет:
Глаза и руки…
Ты - говоришь…
Тебя – как будто нет
Среди зимы, и слякоти, и стужи.
Принцессой – в дом,
Нам чуждый,
просто – в долг,
Заимствованный у подруги.
Вдох – выдох – снова – комом в горле –
Вдох.
И сладкие мгновенья…
Мы - заснули.
Ты - говоришь…
Мороз…немеют руки.
И нервно пальцы вяжутся в узлы.
Ты - говоришь…
Я длю секунды, звуки,
Я… подожди…
Но ты уже молчишь.
01.01.2011

Віями – затулила небо.
Краплями – по щоках –
Жовтень.
Ледь відчутне – сонце -
Десь там, у греблях.
А мені тут – нескінченно холодно.
А мені – тужно,
Скрушно – ковтаю чай.
Шоколадом вбиваю горе.
Знову – знівечене почуття,
Знову – ідеал виявляється хворим.

Шалено – в обіймах.
Вустами – по віях.
Руками – від мряки:
Самотності – знаки:

Чай,
Журнал,
Очі – в небо…
А ти?
Гірко…
Я втомлююсь…
Від самоти.
30.10.10

Сєртакі - танцює – проміння
Тремтливо і так звабливо!
І – раптом – посеред ранку
Рвонуло! І небо – навпіл.
І зліва – темніє смугасто.
І злива – так рясно-рясно…

27.07.09

Що треба, щоб стать героїнею?

Мойсеєм блукати пустелею?
Чекати на гибель рабів?

Рабів, пригнічених долею,
Волаючих: «Хочу води!»?

Раби потурають ворогу,
Запродані за мідяк.

Те рабське безсилля – в головах,
І рабське тремтіння – в серцях.

Те скиглення мовою ворога...
- Вже краще мовчіть, раби!

- Не знаємо мови, історії,
Нам – хліба б, нам – краще туди!

Їх очі горять: там золото,
Там срібло, там просто - рай.

-Куди, Мойсею, дурнику,
Ведеш, у який-то край?
Не було у нас своєї землі.
І немає –
Зась!
А там полишили гроші ми
І спокій, і радість - бач!

Дивлюся і я, як отой Мойсей,
На слабкість і рабський дух:
«Невже ж те рабство вичавлює смерть,
І більш ніщо на землі?
Невже зрозуміти не зможуть так
Холуї ті і раби:
Допоки рабство живе в серцях,
Не буде у нас землі.

Не буде хліба,
Не буде розваг,
Лише ворожий сміх:
«Допоки раби поважають нас,
Володарі їхні – ми!»

Поснули серця?
Гідність зникла з душі?
Запродали матір радо,
Раби ми, раби ми, раби, раби,
Холопи у старшого брата.

2009

Куди зникають всі талановиті,
Налякані горою
Дару?

Хто сповіщає про загибель
Дару?

Прощає тих Господь, хто на поталу
ліні і світу дольному трощить свій власний
Дух?

І знизує плечима перед смертю,
Закоханий у радощі життя:
«Я ж міг ту гору подолати, Боже,
А все віддав за гроші навмання!»

Дух, спертий світом, никне,
скиглить,
стогне.
Та ніби борсається у своїх думках,
А потім, невдоволений, замовкне
І стане привидом.
Отак і мре талант.

2009

Я – віддзеркалюю тебе:
Невпевненість - щоб жити в раї,
Нездатність бути тим, хто є.

Слова – заради слів,
Ревниво – в очі:
Чого, скажи, ну, вимови,
Чого ти хочеш?

Мовчання – вслід,
Навколо – невимовно – тихо.
Лиш погляд – твій
І я – обабіч слів -
Собі на лихо.
2010

Тьмяні очі – зелено в раю.
На твоїх вустах блукає острах.

Солодко, так солодко – вдаю,
Що тебе не потребую – гостро.

2010

Білою плямою – своє відчуття –
малюю.
Трохи червоного, трохи зеленого –
в пляму тую.

Світ починає – яскравим – бути
і сталим.
Мовчки – навпомацки – тихо – крізь тишу -
диявол.

Шлях – вигинається – дибиться – спинами
гір.
Серце – шалено – і стрімко – в незвіданий
вир.

Пише. Не знає – до чого, то що і
то як.
Дума. І знов - помирає: камінний
знак.

Стовбур - солодкої яблуні – гріх -
земний.
Я припадаю до святості:
врешті – мій!

22.08.2010

І знову – так.
До нового – мов хвиля –
Брилою.
Ніжністю, невідомо, як
Вона виникає?!
Стиглою –
стиглістю
Вуст – припадаю
До щік.
Сповиваю –
Пальцями
Руки, плечі – ось так
Прокидаємось вранці -
Ми.
29.10.10

Спустошення: на місяці закляклі білі плями.
Зрив: в піднебесся. Звідти – до омани.
Моє життя - каміння Тамерлана.
Я з нього – спрагнено - кургани. Всі інші – вниз.
Чиїсь слова. І поцілунки. Жага
Нескінченних погроз:

Ненавиджу. Піду. І – не зомлію.
Кохання – мов політ . З тендітних роз
Твоє – життя. Моє – смарагд трави.
І паморочливий аромат
П’янких нарцисів.
Я – то земля -
Навзаході весни.

2010