ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
* * *
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
Не все йтиме так як бажав би (The Rolling Stones)
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
* * *
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
Такий характер
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
* * *
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
...Господь молиться
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
***
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
Колона на Бабин Яр
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Думки про нездале – 4
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса і сірість
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
***
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Про Куликовську битву 1380 року
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Ми з тобою (пісня)
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

С М
2025.09.28 16:19
Хмарний день (The Jimi Hendrix Experience)
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Марина Стрельцова (1981) / Вірші

 Раби
Що треба, щоб стать героїнею?

Мойсеєм блукати пустелею?
Чекати на гибель рабів?

Рабів, пригнічених долею,
Волаючих: «Хочу води!»?

Раби потурають ворогу,
Запродані за мідяк.

Те рабське безсилля – в головах,
І рабське тремтіння – в серцях.

Те скиглення мовою ворога...
- Вже краще мовчіть, раби!

- Не знаємо мови, історії,
Нам – хліба б, нам – краще туди!

Їх очі горять: там золото,
Там срібло, там просто - рай.

-Куди, Мойсею, дурнику,
Ведеш, у який-то край?
Не було у нас своєї землі.
І немає –
Зась!
А там полишили гроші ми
І спокій, і радість - бач!

Дивлюся і я, як отой Мойсей,
На слабкість і рабський дух:
«Невже ж те рабство вичавлює смерть,
І більш ніщо на землі?
Невже зрозуміти не зможуть так
Холуї ті і раби:
Допоки рабство живе в серцях,
Не буде у нас землі.

Не буде хліба,
Не буде розваг,
Лише ворожий сміх:
«Допоки раби поважають нас,
Володарі їхні – ми!»

Поснули серця?
Гідність зникла з душі?
Запродали матір радо,
Раби ми, раби ми, раби, раби,
Холопи у старшого брата.

2009




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-12-12 22:15:38
Переглядів сторінки твору 3617
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.831 / 5.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.532 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.01.01 16:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-12 23:38:28 ]
Ми не раби! Раби не ми!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-13 09:43:11 ]
***Мойсеєм блукати пустелею?
Чекати на гибель рабів?*** - 40 років Мойсей водив пустелею свій народ, щоб змінити (викорінити) у людей думку про "рабство".

***А там полишили гроші ми
І спокій, і радість - бач! *** - ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-13 15:41:03 ]
Я звичайно хотів би дізнатися хто старший брат і в чому саме єстем це "раби в старшого брата"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-12-14 15:35:01 ]
"гибель" - українською "загибель".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-15 17:53:10 ]
Початок такий "Що треба, щоб стать героїнею?"... скажем, попсовенький... а далі думки, які вже не одне покоління письменників замучило) Тому місцями мені Шевченко ввижався, місцями Маланюк, місцями інші не менш поважні... Ідея як би не нова, а подача теж слабує, особливо кінець... Звинувачення мають бути аргументовані, а то починалося з Мойсея і його рабів, а закінчилося абстрактним "ми" і тавруванням "раби"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Стрельцова (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-15 22:25:33 ]
Дякую за щиру і конструктивну критику, особливо стосовно мови і стилістики.
Єдине зауваження для пані Марини: не знаю, чому Вам початок вважається "попсовеньким". Невже поняття "герой" чи "героїня" в нашому світі так знецінились, що вважаються Вам насітльки "дешевими"? Щодо думок подальших Ви маєте рацію: Вам можуть вважатися і Шевченко, і Маланюк, а ще мільйони українців, яким болить від того, що Україна ніяк не може стати справді незалежною, європейською і заможною державою. Не знаю, які Вам ще потрібні аргументи? Невже того, що велика частина українців гидує своєю мовою, культурою, країною і стоїть сколінено то перед Росією, то перед Євросоюзом, то для Вас - недостатні аргументи? До речі, всі вони висловлені в вірші. Хоча, так, це лише аматорська, але, повірте, щира поезія!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-18 13:33:23 ]
щирість я не зачіпала, а розглядала вірш з літературознавчого боку...
щодо початку, то при чому тут "Невже поняття "герой" чи "героїня" в нашому світі так знецінились, що вважаються Вам насітльки "дешевими"?"??? саме тому, що ці поняття ще не зовсім знецінились, я б не радила вам так легко, мов носки на базарі вибираєте, кидатися фразою "Що треба, щоб стать героїнею?"... Бо це, пробачте, не щирість, а бажання потрапити в якийсь список чи рейтинг... Як співає Положинський – "Я не хочу бути героєм України". Не тому не хоче, що не патріот, а тому, що це ярлик, за яким нічого не стоїть, бо справжній героїзм проявляється в ділі і за потреби, а не роздумовуванням, щоб його зробити, щоб і собі стати героєм...
болить за Україну? то пишіть, що болить!!!
навіщо оцей героїзм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Стрельцова (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-18 21:33:27 ]
Пані Марино, вдячна Вам за критику. Проте, вибачьте, я сама буду вирішувати, про що мені писати. В поняття "герой" я вкладаю свій зміст, і він не стосується всіляких ярликів. Це все одно, що сказати, що слово "міф" - це погано, бо наразі під "міфом" розуміють неправдиві твердження.
Про усілякі болі писати легше, бо канючити і стогнати - це взагалі притаманно людській натурі, а ось героїзму в наш час якраз і не вистачає, бо звикли лише жалітися. Врешті-решт, я готова прислухатися до Ваших порад щодо мови, стилістики, ритму, інших літературознавчих проблем, однак вислухати від Вас те, про що я маю писати, це вже занадто. На свої роздуми, як і на творчість маю такі самі права, як і Ви.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-12-19 00:22:04 ]
між іншим, це була не критика, а дружня порада
на ваші права щодо творчості ніяким чином зазіхати не планувала
ЩО писати я вам не радила. швидше, що НЕ писати, і то з літературознавчого боку
втім, право писати банальні речі і низькопробну літературу теж завжди залишається за автором.
удачки!