Гімн українців.

Ми українці, ми маємо жити.
В своїй поведінці ми здатні любити.
Для блага людського повинні родити.
І тільки добро по все денно творити.

Ми ладні і здатні життя закріпити.
В добрі процвітати і щастя скорити.
Для цього спроможні таланти розкрити.
Своє, українське добро проявити.

І будемо вічно здоров’я цінити.
Та силою власною честь боронити.
Нам мудрість повинна довічно служити.
Ми обрані долею рай відтворити.

Давайте всі дружно за себе радіти.
Що маємо згоду себе утвердити.
Що маємо землю квітками одіти.
Добротнім врожаєм себе вдовольнити.

18.02.12. В. Назаренко.

Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11. В. Назаренко.

Гімн добродія.

Маю я природу божу.
І творю що можу.
Що бажаю не все маю.
А життя розмножу.

Добром його напуваю.
Злом не потривожу.
Від нечисті зберігаю.
Досконалість вводжу.

Плідну силу добуваю.
На благо приложу.
Близьких добром привітаю.
В житті допоможу.

Негаразди подолаю.
Впевнений що зможу.
Щастям долю привітаю.
Благодать примножу.

3.12.11. В. Назаренко.

Всього на-всього.

Ой біда така велика.
Україна дуже дика.
То там, то тут нахабна пика.
Свавіллям владним злісно смика.
Народ мордує совісті каліка.

Щоб спинить біду велику.
Треба ту нахабну пику.
За поведінку її дику.
В свинарник доживати віку.
Спровадити без лементу і крику.

15.10.11. В.Назаренко.





Цікавість.

Літає анекдот один.
З відрядження вернувсь румин.
Прийшов додому без провин.
А в жінки інший є румин.

Цікаво знати всю новину.
Що той румин сказав румину.

31.10.11. В. Назаренко.

Цікавість. 2

Як розповів один пустун.
Вернувсь з відрядження румун.
Без попередження, хитрун.
А в жінки інший був румун.

Що сказав тоді румун румуну?
Впіймавши отаку фортуну.

1.11.11. В. Назаренко.




Н. Єфремовій.
Чергову брехню за №1351-Н-07 отримав. Ганьба неминуча.

Б. Зайчуку, Н. Єфремовій, О. Міщенко.
Світу про вас.

Мерзотники.

А злодюги з П.Ф.У.
Зробили справу ділову.
Мою діяльність трудову.
Сфабрикували наяву.

Підсунули брехню нову.
І пенсію вікову.
Фальшували в морову.
Підтримку мали дійову.
Від влади дику, тіньову.

Ганьбу родили чергову.
Злодійську, підлу, гнойову.
Конституційну, правову.
Мерзенній владі гробову.

5.11.11. В. Назаренко.


Поламати лохотрон.

Як таке робити, як таке сприймати.
Таємно, підло обирати.
Свій вибір підло приховати.
Натуру рабську проявляти.
Та свою гідність потурати.
Можливість дати фальшувати.
І результати підробляти.
Свій голос десь затушувати.
Це демократією звати.
Не гідно таке витівати.
Достойно треба поступати.
Чесно бажання записати.
Та підписом зафіксувати.
І можна це перевіряти.
Свій голос твердо відстояти.
Присікти спробу фальшувати.
Та лохотрон цей поламати.

21.11.11.

Життя від розуму чи розум від життя.

Спокон віків таке ведеться.
Що розум для життя дається.
Без нього жити не вдається.
І рахуватись з цим прийдеться.

Хто хоче жити той спасеться.
Знайде свій шлях і розбереться.
І розум внього десь візьметься.
Чи чужий, чи свій знайдеться.

Пристосуватись доведеться.
Таке життя і так живеться.
Інакше все життя зведеться.
Бо цей закон усіх торкнеться.

Без розуму гніздо не в'ється.
Де кожен птах чомусь несеться.
Знає що де і як береться.
Якщо ще доля посміхнеться.

Обставина на лад складеься.
То успіху певне добьється.
Діток зростити удається.
Покликання своє прийметься.

Життя розводити прийдеться.
Для цього жити доведеться.
Для цього життя дається.
Хоч не відомо де береться.

Яким чином пізнається.
Що з початку видається.
Чи розум від життя візьметься.
Навряд чи хто з цим розбереться.
Хоч демагогія ведеться.

Надмірність в негаразди преться.
На зло ймовірно обернеться.
І горе від ума приб'ється.
Принаймі вже до цього йдеться.
Життя загрозі піддається.
Та не від розуму здається.

7.05.11. В. Назаренко.

Примітка.

Весна від сонця прибула.
Тому природа ожила.
Та абрикоса розцвіла.
І трудиться на ній бджола.

На багатьох квітках була.
Пилок зібрала, мед взяла.
У вулик швидко віднесла.
Все зробила що змогла.

Щоб сім'я в добрі жила.
Діток побільше розвела.
Силу велику набула.
І наш добробут підняла.

То ж приклад гідний подала.
Щоб праця першою була.
І українські всі діла.
В належний рівень привела.

22.04.11. В. Назаренко.



Мерзота.

Скільки кожен гріхів має.
Ніхто толком знать не знає.
На гріхах бізнес процвітає.
Церкви будує й відкриває.
А потім в них гріхи знімає.
І знов грішити починає.

Попів це все задовольняє.
Їх це годує й напуває.
Збагачує і величає.
Лохів в цім світі вистачає.
Церква над ними владу має.
То ж всіх гарненько обдирає.
І на бога все звертає.
Мов він до цього спонукає.
Гріхи інакше не прощає.

А Україна вимирає.
Від своїх гріхів конає.
Невже ніхто не помічає?
Що нація народ втрачає.
І лицемірства вистачає.
Як дехто в церкву завітає.
Гріхів своїх не сповідає.
Лише очиститись бажає.
За совість навіть не згадає.
Провину явну не признає.
Хоч що накоїв добре знає.
Відповідати не бажає.
Та ці гріхи бог не прощає.
І пекло на таких чекає.
За потомство теж подбає.
Сатана не прозіває.
Бо практику достатню має.
І своїх не полишає.

27.04.11. В.Назаренко.

Свято це чи день жалоби.

Колись фашизм перемагали.
День перемоги святкували.
З тих пір про це не забували.
Кожен рік цим хизували.
Себе при цьому вихваляли.
Та нагороди виставляли.
А правду-матінку топтали.
Брехнею факти прикривали.
Безстижі інтереси мали.
Та істину з-за них ховали.
Жахи трагедії зібгали.
Свою мерзенність прикрашали.
Головотяпство гримували.
Щоб за нього й не згадали.
Як друзями фашистів рахували.
Та їм всіляко підсобляли.
Коли війну ті розв’язали.
І в цьому їм допомагали.
На Польщу залюбки напали.
Прибалтику окупували.
Народ свій всяко катували.
А за безпеку не подбали.
Не думали і не гадали.
Який їх друзі задум мали.
Та у штани понакладали.
Коли союзники напали.
Та під Москвою вже стояли.
Народ тоді під кулі гнали.
Життя чуже не шкодували.
Загиблих і не рахували.
За свою шкуру тільки дбали.
Горя народу не сприймали.
Коли від німців утікали.
Все нищили та забирали.
Щоб люди з голоду вмирали.
Чи окупантам слугували.
А поті їх за це ж карали.
За зрадників тоді вважали.
Та до Сибіру відправляли.
Такі безчинства витворяли.
Ось так з народом поступали.
Жалю за ним не проявляли.
На своїх все зло зганяли.
Бо німці це не дозволяли.
Та під Москвою все ж застряли.
Морози сильні лютували.
Активність їхню всю скували.
Тоді ж їх і в полон побрали.
Отак Москву і врятували.
Інших союзників надбали.
Та допомогу від них мали.
Оговтались, вже воювали.
Народу гори там поклали.
І всю війну лиш цим і брали.
До наших днів не всіх ще поховали.
А скільки їх було-це приховали.
Населення теж кучами втрачали.
Жахливу перемогу взяли.
Людською кров’ю поливали.
Недбальство злісне відмивали.
А перемогу святкували.
Не всі що добре воювали.
Кращі життя своє поклали.
А й ті що , що лиш за себе дбали.
Під кулями не побували.
В спец загонах загороджали.
Чи десь когось охороняли.
Досить умовно воювали.
Така ось правда щоб всі знали.
За що життів скільки поклали.
Німці поразку обміркували.
Жили, й надалі процвітали.
А ми як дурні вимирали.
Та перемогу святкували.
Не посилай нам більше бог.
Таких жахливих перемог.

31.03.10. В. Назаренко.

Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спрвокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.

20.12.10. В. Назаренко.

Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спрвокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.

20.12.10. В. Назаренко.

Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спрвокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.

20.12.10. В. Назаренко.

Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спрвокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.

20.12.10. В. Назаренко.

Україно, Україно.

Жага до влади скрізь існує.
Заздрість злодійство культивує.
Жадоба совість ігнорує.
Сила та підлість торжествує.
Життям-буттям про всяк керує.
Здавати владу не планує.
Ще більш посилити готує.
Неначе мильну бульку дує.
Що в решті лопне та здивує.
Глумління злісне спрвокує.
А потім знову все спрямує.
Згодом все більше контролює.
Та до кінця свого простує.
Історія таке фіксує.
Це й Україну не минує.

Україно, Україно як ти виживаєш?
Чому така безтолкова, чи правди не знаєш.
Коли тебе з переляку вільною зробили.
Ти не знаєш як діяти, краще б ще гнобили.
Бо знищила населення, наче воювала.
Чи ти в бога теля з'їла, чи розум сховала.
Честі з роду ти не мала, а совість приспала.
На жаль свою перспективу в Сибір спрямувала.
Схаменися чи проснися, візьмись за роботу.
Очистись від негараздів, прояви турботу.
Навчись кадри підбирати, щоб справу робили.
Щоб порядність проявляли, тебе не ганьбили.
Щоб тебе за добру волю люди полюбили.
Тоді вони не дозволять тебе попирати.
І зможеш ти самостійно в добрі процвітати.

20.12.10. В. Назаренко.

Про батьківщину.

Мати, батько, Україна.
Життя в добрі- це батьківщина.
Ось наша істина єдина.
Як сонце, небо і дитина.

Злодійство, свинство- влада чинна.
Від цього гине Україна.
Кому потрібна батьківщина.
Де процвітає чортівщина.

І це тому лиха година.
І не розумна Україна.
Завжди як парочка єдина.
І безтолкова, і злочинна.
І вимираючи не змінна.
І сама в усьому винна.

19.08.10. В. Назаренко.

Балада про владу.

Хто від чорта, хто від бога.
Дідько певно розпізнає.
Вже потрібна допомога.
Україна вимирає.

Кажуть влада вся від бога.
Хто і звідки таке знає.
Мабуть диявольська підмога.
Розум ясний вимикає.

Губить влада безтолкова.
Наш народ, кінчає.
Невже оце божа змова.
Ні, так не буває.

Брешуть, дурять за для кого.
Все народ приймає.
Докотились он до чого.
Дурень все прощає.

Беззаконня і від нього.
Свавілля триває.
Можуть знищити любого.
Хай не заважає.

Ось і нищать рядового.
Хто тих захищає.
Геноциду як таого.
Ніхто не вбачає.

Собак бродячих на дорогах.
Влада зберігає.
Людей безхатніх ради бога.
Вкрай не помічає.

Їх ганяють, убивають.
Ніхто не жалкує.
Тихо в ями заривають.
Закон це не чує.

Хто довів їх до такого.
Мабуть кожен знає.
Але горя вже людського.
Ніхто не сприймає.

Обдурили, обікрали.
Житло забрали та продали.
На вулицю по виганяли.
По далі, щоб не заважали.

Чи конайте, чи вмирайте.
Кого це хвилює.
Мерседесів не чіпайте.
Влада контролює.

Обдирають не одного.
Більшість потерпає.
Молодого чи старого.
Різниці немає.

Без дозволу як такого.
Буття не триває.
Причепляться до любого.
Свавілля гуляє.

Кучі довідок для чого.
Влада вимагає.
Та з кожного ділового.
Хабарі здирає.

Опустилась нижче всього.
Свинство край переповняє.
Пенсію вже для старого.
Фабрикує, підробляє.

Чому, за що, та ради кого.
Брехливі дані підсуває.
У неспроможного, слабкого.
Можливість жити віднімає.

Це лиш частинка тіньового.
Що наша влада витіває.
І від сприяння ділового.
Народ, як видно вимирає.

Честі, совісті та бога.
Влада геть не сповідає.
Як виходити з під цього.
Певно той же дідько знає.

Дурість, свинство від якого.
Україна потерпає.
Прижилися від простого.
Хто за що відповідає.

Де ж той лицар, що від нього.
Погань назавжди тікає.
Довго ждати нам такого.
Хто ж за нас ганьбу здолає.

2.08.10. В. Назаренко.