Автори /
Оксана Лега
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Я знову думками – до тебе
•
....
•
Забинтуй мені руки
•
Мрії мої – метелики
•
Телеграми з епохи агоній
•
Шкірка яблука облямувала кров’ю
•
Тривожно
•
Троянда у руках Святої Діви
•
Непевний хід думок
•
Загорнись в пурпуровий плащ
•
Сонце на заході
•
Моє серце – поштова скринька
•
Павутиною ще
•
Засохлий кущ троянд
•
Цілуй до забуття
•
На стічних трубах
•
Скільки доріг
•
Солоний присмак
•
Тобі вже не стати Буддою
•
Йти навмання
•
У погляді – вологість неба
•
Моє життя
•
Терпко зацвітає тиша
•
Я йду вперед, як дощ іде
•
У колисці сполоханий сон
•
Білим, заплаканим сонцем
•
Листи
•
Три царі ішли зі Сходу
•
Друзям в учора
•
Зимовим вечором
•
Я щаслива, що десь ви є
•
На розхресті тремтливих доріг
•
********
•
********
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я знову думками – до тебе,
знову немає світла.
знову немає світла.
Розплющу очі –
аж дзвенить від тиші.
аж дзвенить від тиші.
Забинтуй мені руки,
аби не шукала серця.
аби не шукала серця.
Мрії мої – метелики –
сховалися від зими.
сховалися від зими.
Телеграми з епохи агоній
принесе запізнілий птах.
принесе запізнілий птах.
Шкірка яблука
облямувала кров’ю
облямувала кров’ю
Тривожно
в долонях б’ється спогад.
в долонях б’ється спогад.
Троянда у руках
Святої Діви
Святої Діви
Непевний хід думок
і днів, мов за труною
і днів, мов за труною
Загорнись
в пурпуровий плащ
в пурпуровий плащ
Сонце на заході.
Хмари червоні
Хмари червоні
Моє серце –
поштова скринька,
поштова скринька,
Павутиною ще
теплиться
теплиться
Засохлий кущ троянд
сніги вечірні гріє,
сніги вечірні гріє,
Цілуй до забуття
печальні очі,
печальні очі,
На стічних трубах
джаз зіграла осінь.
джаз зіграла осінь.
Скільки доріг
вже пройдено.
вже пройдено.
Солоний присмак
на губах.
на губах.
Тобі вже не стати Буддою,
І мені не знайти сенс життя,
І мені не знайти сенс життя,
Йти навмання
мене твоє мовчання
мене твоє мовчання
У погляді –
вологість неба.
вологість неба.
Вітаю моє законсервоване життя
в терпкуватих пагонах сумніву
в терпкуватих пагонах сумніву
Терпко зацвітає тиша
на долонях зимової ночі,
на долонях зимової ночі,
Я йду вперед, як дощ іде,
як розвіває вітер листя,
як розвіває вітер листя,
У колисці сполоханий сон
плаче. Й крутить прив’яленим листом
плаче. Й крутить прив’яленим листом
Білим,
заплаканим сонцем
заплаканим сонцем
Ви знаєте, падає сніг,
так, як падав тоді,
так, як падав тоді,
Три царі ішли зі Сходу
за зорею дні і ночі.
за зорею дні і ночі.
Я вас пам’ятала,
коли стрілка запівнічно
коли стрілка запівнічно
Зимовим вечором
у синьому садку
у синьому садку
Я щаслива,
що десь ви є.
що десь ви є.
На розхресті тремтливих доріг,
Вмерзлих холодом в душу і тишу,
Вмерзлих холодом в душу і тишу,
Скільки кричати
душі тобою,
душі тобою,
Дай – отрути налию тобі,
щоб не мучився,
щоб не мучився,