Колись я була равликом...
Аби ніхто не бачив, не чув, не уявляв мого справжнього світу.
Бо так - не боляче.
...а потім з"явився ти... і сказав, що хатка моя мені більше не потрібна...що тепер у мене є лицар-охоронець...що без хатки я відчую свободу і справжнє кохання... і що разом ми здолаємо все
...пізнавання...чекання...зустрічі...прощання...розмови...мовчання... і щоразу - долання нових перешкод
...слухала всі твої скарги на життя і людей, раділа твоїм перемогам і здобуткам, щодня чекала твого дзвінка і забувала про все, що поряд...
...віддавала себе до останку вперше - разом із душею
...але ти повернув себе собі, тож місія моя добігає кінця.
Хочу назад у хатку... якої нема

(червень 2011)