Мале янголятко у
дім наш прийшло
і радість безмежну
усім принесло.
Вона народилась
у день особливий
прийшла подарунком
найкращим-для нас.
Усі св'яткували
жінок всіх вітали,
бо св'ято прийщло-
весняне,березневе
до кожної хати
до кожної жінки.
Маленька дитинка
в утробі була,
і також той подих
весни відчувала,
і нишком від мами
сюрприз готувала.
Їй також хотілося
маму обнять,
і чимось приємним
її здивувать.
І наша Ніколька
на світ захотіла
і стукати стала
у двері усі:
"Відкрийте і випустіть-
Ніка кричала-
бо хочу до мами на
св'ято прийти.
І сталося диво-
родилась дитинка.
Ніколька на світ цей прийшла
і посмішку свою,
і ручки маленькі
до мами протягла,
і мовчки дивилась
вітала матусю:
ось бачиш то я є-
дитина твоя.
І вдень квітковий,
весняний і чудовий
звершилося чудо,
родилось життя
то наша Ніколька-
на світ народилась
дарунком для мами прийшла.


2009р

Скільки літ існуєш Укріїно,
моя рідна й сонячна земля,
де діди,де прадіди ходили,
де живріла істина-Свята,
Чом так стогнеш,плачеш Украхно,
чим ізранена твоя душу?
Хто завоював тебе,країно,
кому підкорилася твоя земля?
Вистояла ти під натиском ворожим,
не здалася на поталу ворогам,
а тепер під чиїм гнітом гнешся,
чом не видно твого майбуття?
Чом не квітнеш,не буяєш рясним цвітом,
і не чути соловїних співанок,
де подівся український танець,
чом прямуєш ти на ешафот?
Україно,Україно-рідна ненько,
знаю я під чиїм гнітом гнешся,
і немає єдності в тобі,
бо прийшлиправителі із пекла,
й на розпяття тебе рідну повели.
Й не бояться люди ці нічого,
крають рідну матінку-землю,
ділять,важать,продають,скубуться,
і за кожен клаптик її бються,
бо нема у них ніякої межі.
Ненажерливі,пихаті і гладенькі,
у костюмах дорогих від котюр'є,
ляпаса дають один другому,
переходять і ступають через все.
Їм все мало,мало й мало,
і нема вже місця на землі,
де б вони не газдували,
все вони до рук "прибрали".
І придумали собі закони,
і стоїть Люцифера-печать,
що дає можливість красти їм і грабувати,
як потрібно і вбивати,
і нічого не боятись,
бо у нас є-недоторканий мандат.
Й до корита,що стоїть при владі,
всі ви пхається,як несатні хробаки,
і не маєте ні сорому,ні страху
за усі свої страшні гріхи.
Вже земля горить під вашими ногами,
і вже скоро прийде вам кінець,
бо за всі оті безчинства,що ви робите,
увірветься у людей терпець.
І воскресне знову Україна,
заспіває матінка-Земля,
ластівка гніздечко звиє в стріхі,
зацвітуть по новому поля,
український люд повстане з новим Духом,
і прославить Господа-Творця!



Амінь.


2009р