Скільки літ існуєш Укріїно,
моя рідна й сонячна земля,
де діди,де прадіди ходили,
де живріла істина-Свята,
Чом так стогнеш,плачеш Украхно,
чим ізранена твоя душу?
Хто завоював тебе,країно,
кому підкорилася твоя земля?
Вистояла ти під натиском ворожим,
не здалася на поталу ворогам,
а тепер під чиїм гнітом гнешся,
чом не видно твого майбуття?
Чом не квітнеш,не буяєш рясним цвітом,
і не чути соловїних співанок,
де подівся український танець,
чом прямуєш ти на ешафот?
Україно,Україно-рідна ненько,
знаю я під чиїм гнітом гнешся,
і немає єдності в тобі,
бо прийшлиправителі із пекла,
й на розпяття тебе рідну повели.
Й не бояться люди ці нічого,
крають рідну матінку-землю,
ділять,важать,продають,скубуться,
і за кожен клаптик її бються,
бо нема у них ніякої межі.
Ненажерливі,пихаті і гладенькі,
у костюмах дорогих від котюр'є,
ляпаса дають один другому,
переходять і ступають через все.
Їм все мало,мало й мало,
і нема вже місця на землі,
де б вони не газдували,
все вони до рук "прибрали".
І придумали собі закони,
і стоїть Люцифера-печать,
що дає можливість красти їм і грабувати,
як потрібно і вбивати,
і нічого не боятись,
бо у нас є-недоторканий мандат.
Й до корита,що стоїть при владі,
всі ви пхається,як несатні хробаки,
і не маєте ні сорому,ні страху
за усі свої страшні гріхи.
Вже земля горить під вашими ногами,
і вже скоро прийде вам кінець,
бо за всі оті безчинства,що ви робите,
увірветься у людей терпець.
І воскресне знову Україна,
заспіває матінка-Земля,
ластівка гніздечко звиє в стріхі,
зацвітуть по новому поля,
український люд повстане з новим Духом,
і прославить Господа-Творця!



Амінь.


2009р