•  Романс зброєносця

Отже, знов листопад, і черговий завершено рік.
Кожен день його - наче страшна і безглузда омана...

•  Self

Їй двадцять дев'ять. В зіницях її годинник відраховує час до наступної недо-страти. Її вважають зухвалою й трохи дивною, а вона вже просто втомилася помирати. (Бо такі, як вона, помирають від кожної зради).
Бо таким, як вона, чомусь завжди стріляють у спину, і чомусь лише ті, без кого весь світ - пустеля. А вона все не звикне і кожного разу гине. Це, здається, зветься "комплексом Монтанеллі". (Друга ночі. Не спиться. Розхрестя тіней на стелі).

•  сНІЖність-7. Герда. Un(?)happy end

Я голос зірвала в кров, та не докричатись
Туди, де на чатах ангели срібночолі.

•  сНІЖність-6. Кай. Фінал.

привіт маленька ні все гаразд це просто я трохи змерз
уявляєш тут навіть у кнайпі кава буває лише глясе

•  сніжність-5. Герда. Дорога.

Шукаю. От тільки – кого і навіщо? Згадати б,
Кого і навіщо. Я йду, бо не можу не йти.

•  сніжність-4. Маленькая розбійниця.

Гердо, ганятись за хлопцями – не comme il faut.
Гердо, будь гордою! Він тобі навіть не брат!

•  сніжність-3. Кай. У палаці.

Гердо, маленька, на чорта мені твій чай?
Гердо, я бачив небо! Воно – моє!

•  сніжність-2. Герда. Колискова.

Кажуть, там нагорі - рай.
Засинай, мій Кай, засинай.

•  сніжність-1. Кай.

Гердо, твоя любов – як на горлі зашморг,
А трояндовий запах млосний немов оскома.

•  ***

Синій серпневий запах,
Рване намисто речень...

•  ***

Ми з тобою пропащі, мій янголе. Так повелося.
Нам на двох – пів душі і засніжене сумом волосся.

•  Романс про Лиса-3

Ви тільки не вірте, мій Принце, будь-ласка, не треба,
коли я казатиму знову про лан неозорий,

•  Романс про Лиса-2

Всі троянди, мій Принце, за суттю своєю – троянки.
Лиш дурні забаганки і пустопорожні розмови.

•  Романс про Лиса - 1.

Ця повня як повінь наповнює душу по вінця,
прозора тривога із присмаком лоз і води.

•  ***

А вона звичайна, така звичайна, вона пахне глицею і одчаєм, аспірин запиває гарячим чаєм і не вірить, що час ще піде навспак. Всі навколо добрі і майже люди, та дарма – вже завтра її не буде. На десктопі – Джотто, "Цілунок Юди"; вона знає, що все було геть не так.
На роботі – бабери, плітки, інтриги. А у неї – лише кіно та книги. Двадцять вісім; в очах – хижі скельця криги. Двадцять дев'ять не буде, і не проси. Вона любить Селінджера і Фродо; вона, кажуть, надто зухвало горда; вона знову на фіг зірвала горло, та мовчати більше немає сил.

•  Листопадове

Все гірше і гірше –
Зневір’я, зневірш’я,

•  ***

ця туга – як тога
мій брате мій бруте

•  ***

…бо ти мені вічний, як вітер, що дихає в скроню...

•  ***

Міф про створення світу. Знайди мене серед зела.

•  ***

für K. D. G.
Я не знаю тебе. Я тебе не впізнаю удруге.

•  ***

проминання босоніж жорства чи рінь
ніч горлянку розтяла вологим лезом

•  Триптих - епілог

*епілог*
...А відстань одчаю...

•  Триптих3

Долоня з долонею... Полум’я. Срібло. Пітьма.
Зима на півсвіту і крига також на півсвіту...

•  Триптих2

І з’явиться хтось. І нарешті назве на ім’я —
Прозоро-сумне, наче голос затоки у грудні.

•  Триптих1

...А відстань одчаю дорівнює відстані дотику.
Століття, як вірні собаки, лягають до ніг...

•  ***

знову сутінки сумнів і сум
цим будинком блукатимуть рипко

•  Федра

божеволію!
волію!

•  ***

і буде день коли з газетних шпальт дізнаєшся
що світу більш немає прочиниш вікна в замілкий

•  ***

це місто пізнає яке божевілля на дотик
понурі ворони останні горіхи розлущать

•  Alma Mater:)

вам не змусити мене дивитись у землю
адже до моїх очей прицвяховане небо

•  Середньовіччя-2

графине
у затінку вашої спальні

•  ***

хтось спізниться у літо
після тисячі літ

•  ***

я замикаю на ключ
карбовану самотністю хвіртку часу

•  ПІЛАТ

крізь мармур безнадійно-владних рук
світліли вени що благали – леза

•  ***

так і буде
ми завше вертатимо в крадений ранок

•  ***

Янгол блукав заяложеним світом
крил недоречність носив за плечима

•  ***

а завтра
лиш кроки