Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Іван Франко (1856 - 1916)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Наталка Янушевич, [ 2011-08-14 10:10:57 ],
на сторінці твору     "Уривок із " Переднього слова" до збірки " Із літ моєї молодості""   Франко Іван

Добре, що є така-от можливість перечитати Франка, не гортаючи папір.Молодці.
Коментатор Василь Дениско, [ 2011-08-14 11:04:47 ],
на сторінці поезії     "Притча про життя"   Франко Іван

Яка імперія образів і експресія почуттів!!!
Приголомшує і заворожує.
Улянко!
Щиро дякую Вам.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 11:40:23 ],
на сторінці поезії     "Притча про життя"   Франко Іван

Дякую за відгук, але для повноти вражень треба ще раз повернутися до твору і прочитати заключну частину, яку я щойно додрукувала.
Але і ви, п. Василю, можете долучитися, я читала ваші рецензії, мені сподобалися, може ви, якщо виникне бажання, напишете відгук на один із творів Франка чи на декілька і викладете на своїй сторінці, а РМ скопіює ще і на сторінку Франка. Буду вдячна за допомогу.
Може в когось із авторів ПМ є вже готові матеріали по творчості Франка, можна зголоситися і РМ охоче піде назустріч усім бажаючим внести свою лепту до дня народження Великого Каменяра.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 12:00:23 ],
на сторінці твору     "Уривок із " Переднього слова" до збірки " Із літ моєї молодості""   Франко Іван

Дякую і вам, і усім іншим читачам.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-14 22:27:11 ],
на сторінці поезії     "Притча про життя"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Уривок з передмови до збірки "Мій Ізмарагд"
***
Не показую при поодиноких віршах джерел, відки їх узято. Майже нічого тут нема, що можна би вважати перекладом. Обік оригінального, є тут чимало й такого, де на чужу основу я накладав свої власні узори. А відки взято сю основу і кого й де "наслідувано", се лишаю цікавості тих критиків сього і будущого віку, котрі не будуть мати і вміти що кращого робити, як віднаходити "джерела", з яких котрий поет черпав своє вітхнення. Гай, гай! Ті джерела сотки, тисячі літ отворені і доступні кождому, і здоровому оку й шукати їх недалеко.
А тобі, любий брате чи люба сестро, що читатимеш оті рядки, "не мудрствуя лукаво", бажаю того душевного супокою, того м'якого, ніжного, щирого настрою, який знаходив я, складаючи серед болю і тяжкої гризоти оті прості, часто скорбні, іноді, може, сухо навчаючі та моралізаторські вірші. Коли з них упаде в твою душу хоч крапля доброти, лагідності, толеранції не тільки для відмінних поглядів і вірувань, але навіть для людських блудів, і похибок, і прогріхів, то не даремна буде моя праця...
Коментатор Василь Дениско, [ 2011-08-14 22:53:33 ],
на сторінці поезії     "Притча про життя"   Франко Іван

Дякую, Улянко і за пропозицію і за те, що заходили на мою сторінку.
Приємно. :))
І хоча хвилююся, бо усвідомлюю відповідальність, все ж спробую написати про "Притчу", яка мене дуже вразила...
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-15 11:10:32 ],
на сторінці поезії     "Русалка ( Із Пушкіна )"   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-15 13:05:30 ],
на сторінці поезії     "Русалка ( Із Пушкіна )"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
НЕЩАСЛИВА
( Із О. К. Толстого )
***
Чому ж ти мене, тяжке горенько,
З світу не звело, нещасливую,
Лиш роздерло в мні серце надвоє?
Як не зійдеться ранок з вечором,
Так не зжиться двом добрим молодцям,
Із-за мене все вадяться вони,
І оба мене лають-коренять.
Братик ось мені дорікає так:
" Пощо ти пішла за паничика,
Втрутилась в рідню, у нерівную?
Ти, відступнице, перевертнице,
Від рідних своїх ти відстайнице!"
" Бадічко ти мій, рідний братику!
Я в рідню йому не вбивалася,
Сам ти, братчику, намовляв мене,
Намовляв мене, віддавав мене".
А тут муж мені дорікає знов:
" Із якого ти роду-народу?
Яке віно ти принесла мені?
Та й і чим мене вчарувала ти,
Приговірнице, чародійнице,
Мене з моїми ти розлучнице?"
" Ой ти, пане мій, милий мужу мій,
Нічим я тебе не пристрітила,
А взяв ти мене з волі вільної.
Невелике то й віно за мною,
Всього серденько те покірливе,
Голова, тобі все послушная".
*
Переріс же хміль через річеньку,
З дуба одного та на другий дуб
І колишеться поміж обома,
Над водицею зеленіючи,
Туги-горенька та й не знаючи,
Оба дерева обіймаючи.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 13:13:27 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. Я. ФРАНКА
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 14:14:34 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Князь Олег
***
Князь Олег по боях тяжких відпочив,
В задумі по пишній кімнаті ходив
І нетерпеливо в вікно поглядав:
Князь Олег, як видно, когось дожидав.
Втворилися двері, в кімнату йде
Старець і князеві поклін кладе.
Князь бистро поглянув йому в лице.
" Здоров будь, віщуне! - йому рече, -
Скажи мені правду по свому дару:
Чи скоро й якою я смертю умру?"
Покірно вклонився віщун князю.
" Покинь відслоняти будучність свою!
Не знайде потіхи, хто її покров
Посміє зірвати зухвалов руков".
Князю мовби жару насипав у кров,
Він глянув на діда, наморщивши бров.
" Чи думаєш, що я дитина така,
Що слово марнеє мене вже й зляка?
Як знаєш будучність, то всю й відкрий!
Як ні, я скажу:
" Ти дурисвіт старий!"
" Мій княже, дурити не вмію я.
Сумна, невесела будучність твоя.
Твій кінь, що найбільше його любиш ти, -
Той має загибель тобі принести".
" Як так, на Перуна кленуся я
Що більше не сяду на того коня".
Летіли літа, мов Дніпра бистрота,
Князь Олег з війни знов додому верта,
В далекий похід він із військом ходив,
Хозар, степових хижаків, побідив.
Народ веселиться, настав уже мир,
Князь Олег дружину ззиває на пир.
Весело три дні і три ночі пройшли,
Вони погуляти на лови пішли.
Дніпра узбережжям біліє пісок,
А поза піском тим сосновий лісок,
На краї ліска, на тім білім піску
Біліший кістяк, кому він по знаку?
" Любимець твій, княже, - конюх відповів, -
Твій кінь, що прогнать його в степ ти велів,
Що ми його гнали, не хтів він до тих
Свобідних вертать табунів степових,
І все лиш маячив пісками він сам,
Аж раз ми здохлого знайшли його там".
" Мій щирий приятель! - князь Олег сказав,
На білії кості з жалем поглядав, -
Я смерть йому вдіяв, прогнав його сам,
Повірив дурисвіта-діда словам".
Князь Олег до лоба ногою діткнув,
В тій хвилі в нозі біль страшенний почув,
Бо б лобі тім краса сиділа змія
І зубом отруйним шпигнула князя.
Князь Олег хитнувся і весь задрижав.
" Проклятий віщуне, ти правду сказав!"
Князь Олег посинів, зір в небо здійма,
Дружина до нього - в нім духу нема.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2011-08-16 14:51:57 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

Яка ж ви молодець, Улянко, що надихаєте нас Іваном Яковичем!
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 15:15:22 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

Літописні оповідання "Святослав" та "Князь Олег" належать до ранніх творів І. Франка, вперше опублікованих у книзі " Балади і розкази", виданій у
1876 р.
Іван Франко наприкінці свого життєвого і творчого шляху
в 1913 р., пишучи передмову до збірки " Із літ моєї молодості", так говорив про перші свої літературні спроби:
"... майже від самого
1868 р. я писав немало віршами й прозою, бувши учеником гімназії в Дрогобичі, та все писане в тих часах попропадало чи то в мене самого, чи між добрими людьми. Мені не жаль тих плодів молодечої фантазії, і я не бажаю, аби хтось колись, знайшовши дещо з них, подавав їх до друку. Зате вважаю не зайвим відновити тепер пам'ять тих моїх перших поетичних творів...
Небагато тих віршових плодів із моїх молодих літ, усього 30, і вони досі майже зовсім невідомі не тільки ширшій громаді, але навіть тим більш або менш вченим критикам та історикам літератури, що займалися оцінкою моєї літературної діяльності..."
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 16:55:29 ],
на сторінці поезії     "Святослав"   Франко Іван

Дякую і вам, п. Володимире, і всім, хто читає і шанує творчість
І. Я. Франка.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-16 21:01:48 ],
на сторінці твору     "Meine judischen Bekannten"   Франко Іван

Дуже дякую за публікацію цієї статті, написаної І.Я. Франком, яка в перекладі звучить
" Мої знайомі жиди"
п. Івану Потьомкіну з Єрусалиму.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-17 23:18:14 ],
на сторінці твору     "Meine judischen Bekannten"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Самбатіон
( З циклу
" Жидівські мелодії ")
***
Гадаєте,
вже й побідили
Отті, що в безумнім гніві
Мордують жидів на Вкраїні?
Побачим, як будем живі!
А я наперед вам те кажу,
Завчасно з побіди хваляться,
Жиє бо ще цар наш Давид!
Ви чули, жидів много тисяч
Іде на всі кінці землі.
Вони йдуть шукати Давида
Край моря в дворі на скалі.
Там з Божої волі живе він,
Щоб плем'я своє боронить:
Він вчує про нинішні кривди
І страшно ті кривди пімстить.
Вже раз з свого замку крайморя
Сходив він жидів рятувать,
Коли ще й тепер його впросять,
Він певно явиться опять.
Та трудно це, дуже це трудно.
У краю далекому десь
Є море страшенне , кипуче,
Самбатіон море те звесь.
Лиш раз один досі те море
В далекій, незнаній землі,
Шукаючи в поміч Давида,
Побожні жиди перейшли.
Ви знаєте дивну ту повість?
Раз цар був безбожний, хотів
У свойому царстві живучих
Усіх повбивати жидів.
І вислали своїх равінів
Жиди до царя і рекли:
" Не тикай нас, царю,
Жиє ще
І наш цар Давид на землі".
А цар розсміявся безбожний:
" Ідіть це дурному скажіть.
Умер і зотлів цар Давид ваш,
Якраз тому тисяча літ.
А впрочім, беру вас за слово:
Ідіть і нехай ся явить
До мене на учту велику
За сорок день цар ваш Давид,
А як не явиться до мене
Давид на означений день,
То всіх вас, жидів, в моїм царстві
Без милості виріжу впень".
А далі говорить та повість,
Як з трудом великим зайшли
Жиди над кипучеє море
В далекій, незнаній землі.
А море реве і клекоче
І порою в небо бухтить,
За морем тим в замку високім
Невмерший живе цар Давид.
І впали жиди ті на землю,
Молились три ночі й три дні,
Стогнали і плакали тяжко,
Аж поки слізьми підплили.
А сльози їх в море влилися
І в кригу стяглись ледову,
А хвилі кипучі по кризі
На той бік несуть жидову...
Минуло днів тридцять і дев'ять,
Послів як нема, так нема,
Жидам вже погасла надія,
Лишилась тривога німа.
На славную учту зібрались,
З цілого півсвіта царі,
І шумно, і говірно, й гучно
У царськім високім дворі.
А оддалік в тюрмах і мурах
Пильнують жидів сторожі,
Кати походжають гуртами
І гострять мечі та ножі.
Ось учта в дворі почалася,
Як гучно музика гримить...
А плачуть жиди і ридають:
" Не їде наш цар, наш Давид".
Півучти скінчилось, півп'яні напились
Вельможнії гості в дворі,
Кати походжають, в руках їх іграють
Блискучі ножі й топори.
Вже учта скінчилась, цар п'яний
Жидів мордувати велить.
Втім чути: гримить, наближаєсь...
" Ах, їде наш цар, наш Давид".
У чорній, замкнутій кареті,
У коней вороних шість пар,
Без слуг, без погоничів їде
Жидів невмираючий цар.
Стає, відчиняєсь карета,
Дід з неї, зігнутий навпіл,
І сивий, як голуб, тремтячов
Ногою ступає долів.
Ступає тремтячов ногою,
От-от дотикає землі,
Та диво земля подається,
Немов полотно на воді,
Все нижче, все глибше...
Вже двір увесь
І місто, і царство ціле
Хитаєсь, хвилює, і звільна
Все нижче, все глибше тоне.
Злякались царі і благають
Давида: " Вертайсь, не ступай
Ще другов ногою на землю,
Бо згинемо ми і весь край".
Дідусь усміхнувся і каже:
" На учту просив ти мене,
Не хочеш, вертаю, та слухай же, царю,
Не тикай ти плем'я моє.
Ти ж бачиш, весь двір і весь край твій
Не в силі мене удержать,
То ж знай, уся власть твоя - ніщо,
Щоб плем'я моє звоювать.
А що не приняв ти до учти
Мене, то прийде, такий час,
Коли моє плем'я засяде
До царської учти між вас".
Отак наші книги говорять,
І правду говорять святу.
Живе цар Давид наш і бачить
Усі наші кривди й біду.
Нещасне село те і місто,
Де в муках, в пониженню жид,
І горе землі тій, як стане до неї
Обома ногами Давид.
1883
Коментатор Володимир Сірий, [ 2011-08-18 18:02:34 ],
на сторінці поезії     "Строфи"   Франко Іван

Подібне до мудростей Соломона...
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-18 18:30:09 ],
на сторінці поезії     "Строфи"   Франко Іван

Строфи 1-3,8, 10, 14, 30, 34 - були вперше надруковані в журналі " Зоря", 1883, під спільним заголовком
" Приказки".
5-7, 19, 26, 31, 32, 40 - надруковано у журналі
"Житє і слово", 1895, під спільним заголовком
" Із чужих квітників. Із Ізмарагда".
Всі інші строфи вперше надруковано у книзі
" Мій Ізмарагд".
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2011-08-18 20:32:12 ],
на сторінці поезії     "Строфи"   Франко Іван

Ого!!! Ні... нам, сущим, сю Скалу ще лупати і лупати!
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-18 21:54:39 ],
на сторінці поезії     "Строфи"   Франко Іван

ІВАН ФРАНКО
Паранетікон
І
Коли обід хтось славний зготував,
Наїдки найдобірні та напитки,
Царя самого в гості завізвав,
А солі не додав до страв, -
Які ж із них пожитки?
Отак і той, що наложив печать
На серце: сам, без дружньої розмови
Жиє для себе - хоч би був не знать
Як чесний, не приблизиться на п'ядь
До бога без любови.
Вся чеснота, весь труд його марний,
Молитва, піст і жертви всі й тривога, -
Все те, мов пил, розвіє суд страшний!
Одна любов з них зробить скарб цінний
Перед престолом бога.
Коментатор Улянка Надбужанка, [ 2011-08-18 22:27:02 ],
на сторінці поезії     "Строфи"   Франко Іван

Дякую за відгуки.
Паранетікон - збірка
морально-етичних повчань.
Подані строфи із збірки
" Мій Ізмарагд",
Паранетікон - XXV.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13